Адміністративний устрій Автономної Республіки Крим
В адміністративному відношенні Автономна Республіка Крим складається з 10 районів.
Після 7.09.2023 року територія АР Крим згідно правил нового адміністративно-територіального устрою, поділена на 10 районів.[1][2]:
- Бахчисарайський район.
- Білогірський район.
- Джанкойський район.
- Євпаторійський район.
- Керченський район.
- Курманський район.
- Перекопський район.
- Сімферопольський район.
- Феодосійський район.
- Ялтинський район.
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч на 1 січня 2008 року | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Після приходу до влади більшовиків і утворення 18 жовтня 1921 Кримської АРСР адміністративно-територіальний поділ республіки неодноразово змінювалося.
На підставі резолюції ХІІ з'їзду РКП(б) «Про районування в окремих областях та республіках», а також спільної постанови Кримського ЦВК і РНК Кримської АСРР від 16 серпня 1923 р, округи на півострові було скасовано і затверджено новий поділ на 15 районів: Ак-Мечетський, Алуштинський, Вірменський, Бахчисарайський, Джанкойський, Євпаторійський, Керченський, Карасубазарський, Сарабузький, Севастопольський, Сімферопольський, Старокримський, Судацький, Феодосійський, Ялтинський. Причому деякі райони були ліквідовані майже відразу після їх створення, а їх територія була приєднана до інших районів. Постановою Президії Кримського ЦВК від 19 липня 1924 р. «Про районування в Криму» (затвердженої 04.09.1924[3]) скасовувалися Старокримський і Алуштинський райони, їх територія приєднувалася до Феодосійського і Ялтинського районів. Наступним рішенням Президії Кримського ЦВК були скасовані як самостійні одиниці Вірменський, Сарабузький і Ак-Мечетський райони. Перший з них було приєднано до Джанкойського, другий — до Сімферопольського, третій — до Євпаторійського районів.
1926 року були визначені і затвердженні міста (міські поселення).[4]
У 1930 р. було додатково створено ще 6 районів. В тому числі: Фрайдорфський єврейський національний район (населення району складало 26 тис. осіб; з них 33% — євреї, росіяни — 25%, кримські татари — 20%, німці — 15%), Біюк-Онларський німецький національний район, Ішунський, Ак-Мечетський, Алуштинський та Сейтлерський татарські національні райони[5] (на 1930 р. районів було 16).
На початку 1935 р. відповідно до рішення листопадового пленуму ЦК ВКП (б) було проведене нове районування. В результаті були створені ще 9 нових районів, у тому числі Тельманівський з німецьким населенням до 50%, Лариндорфський з єврейським населенням до 60%, Куйбишевський з кримськотатарським населенням до 95%. До 1937 року їх число було збільшено до 26 — в 1937 р. був створений Зуйський район.[6]
Сімферополь, Севастополь, Керч, Феодосія та Ялта були виділені зі складу районів в окремі адміністративні одиниці.
Деякі райони мали національний статус: Балаклавський, Куйбишевський, Бахчисарайський, Ялтинський, Алуштинський, Судацький - кримськотатарські (6), Фрайдорфський і Лариндорфський - єврейські, Бююк-Онларський і Тельманський - німецькі, Ішунський (пізніше Красноперекопський) - українська. Та 441 сільська рада, в тому числі 178 татарських,130 російських, 40 німецьких, 32 єврейських.
До початку Німецько-Радянської війни всі райони та нацональні сільради втратили національний статус (у 1938 році - німецькі, в 1939 - єврейські, потім всі інші) в результаті ухвалення Президією Верховної Ради Автономії таємної постанови про ліквідацію 19 національних сільських рад і реорганізацію 11 національних сільських рад у ради без врахування національного складу населення (1938).
На карті кримськотатарські райони виділені бірюзовим, єврейські - синім, німецькі - червоним, український - жовтим, змішані райони - рожевим.
| 1 Акмечитський (Ак-Мечетський) район | 14 Красноперекопський район |
| 2 Акшейхський (Ак-Шейхський) район | 15 Куйбишевський район (центр Албат) |
| 3 Алуштинський район | 16 Лариндорфський район (центр Джурчі) |
| 4 Балаклавський район | 17 Ленінський район |
| 5 Бахчисарайський район | 18 Маяк-Салинський район |
| 6 Бююк-Онларський район | 19 Сакський район |
| 7 Джанкойський район | 20 Сеїтлерський район |
| 8 Євпаторійський район | 21 Сімферопольський район |
| 9 Зуйський район | 22 Старокримський район |
| 10 Ічкинський район | 23 Судацький район |
| 11 Калайський район | 24 Тельманський район (центр Курман-Кемельчи) |
| 12 Карасубазарський район | 25 Фрайдорфський район |
| 13 Кіровський район (центр Іслям-Терек) | 26 Ялтинський район |
| 27 Севастополь |
Напад Німеччини на СРСР спричинив зміну адміністративно-територіального устрою в Криму. Крим разом з південними частинами Запорізької і Миколаївської областей ввійшов до складу Генерального округу «Таврія» — складову частину Рейхскомісаріату «Україна». Центром його стало місто Мелітополь. Станом на 1 вересня 1941 р. територія округу складала 22900 квадратних кілометри та нараховувала 661981 особу. В 1943 р. округ «Таврія» складався з 4 штадткомісаріатів: Сімферополь, Севастополь, Керч, Мелітополь і 14 районних областей з центрами в Євпаторії, Джанкої, Курман-Кемельчі, Сімферополі, Ялті, Севастополі, Ічнах, Судаку, Керчі, Урюпінську, Каховці, Геніченську, Акимовці і Мелітополі, які складалися з районного центру і навколишніх населених пунктів. Щоправда, така адміністративна структура існувала лише на карті, оскільки Крим до моменту його звільнення знаходився під подвійним управлінням: номінально — під цивільним, а фактично — під воєнним.
Проте 30 червня 1945 р. Кримську АРСР було перетворено на Кримську область у складі РРФСР. (Як стверджує Д. Велігодський, це було зроблено з порушенням конституцій СРСР, РРФСР та Кримської АРСР. А ці нормативні акти (про ліквідацію автономії) були визнані Верховною Радою СРСР у 1989 р. «незаконними і репресивними»).
- У 1944, 1945 та 1948 рр. проведена значна низка перейменувань.[7][8][9]
- У лютому 1954 р. з РРФСР до складу УРСР була передана Кримська область[10] — як депресивний регіон для відродження та відбудови народного господарства.[11][12]
- 24 квітня 1957 р. ліквідовано Балаклавський район[13]; у 1959 р. скасовано ще 2 райони.[14]
- У 1962 р. після укрупнення сільських районів залишилось 10 районів[15]. Таким чином скасовувались 11 районів[16][17]: Азовський, Кіровський, Куйбишевський, Октябрьський, Первомайський, Приморський, Роздольненський, Сакський, Сімферопольський, Совєтський та Судацький.
- 11.02.1963 Євпаторійський р-н перейменовано на Сакський район (з перенесенням районного центру).[18]
- 10.06.1964 Алуштинський р-н ліквідований, м. Алушта віднесена до категорії міст обласного підпорядкування.[19]
- У 1965 р. деякі з них були відновлені до 12[20][21]: Бахчисарайський, Білогорський, Джанкойський, Кіровський, Червоногвардійський, Красноперекопський, Ленінський, Нижньогірський, Роздольненський, Сакський, Сімферопольський, Чорноморський
- У грудні 1966 р. відновилось ще 2 райони: Первомайський та Совєтський.[22]
- 07.12.1979 — утворено Судацький район[23]
Райони:
Території, підпорядковані міським радам:
Як можна бачити з наведеної карти, деякі з цих 11 територій займають велику площу і включають в себе багато населених пунктів крім міста-центру. Глави районів призначаються Президентом України за поданням прем'єр-міністра Криму, а голови міст обираються загальним голосуванням.
Регіони, в свою чергу, складаються з міських, селищних та сільських громад.
Територія, підпорядкована міській раді Севастополя, а також північна частина Арабатської стрілки, що відноситься до Херсонської області розташовані на Кримському півострові, але не входять до складу автономної республіки.
У лютому-березні 2014 року майже вся територія Кримського півострову була окупована російськими загарбниками, а 18 березня — анексована Російською Федерацією, що знайшло відображення у так званому договорі про прийняття Криму до складу Росії.
Окупаційна влада не вносила суттєвих змін в адміністративний поділ на півострові — усі райони і території міськрад отримали статус муніципальних утворень.
- ↑ Нові райони: Карти + склад. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
- ↑ Верховна Рада України прийняла Закон, який створює передумови для функціонування органів державної влади у Криму, після його звільнення / 23 серпня 2023
- ↑ s:ru:Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С.С.Р.
- ↑ Декрет Всероссийского ЦИК. Об утверждении списка городов Автономной Крымской ССР 10 мая 1926 года // Распубликован в № 116 Известий ЦИК Союза CCP и ВЦИК от 22 мая 192[6] года.
- ↑ s:ru:Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР
- ↑ s:ru:Постановление ВЦИК от 10.06.1937 Об образовании нового Зуйского района
- ↑ Указ Президії ВР РРФСР від 14 грудня 1944 року № 621/6 «Про перейменування районів і районних центрів Кримської АРСР» (рос.)
- ↑ Указ Президії ВР РРФСР від 21 серпня 1945 року № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області» (рос.)
- ↑ Указ Президії ВР РРФСР від 18 травня 1948 року № 745/3 «Про перейменування населених пунктів Кримської області» (рос.)
- ↑ ще у 1944 р. М. Хрущов запропонував включити півострів до складу УРСР, але тоді у Москві різко виступили проти цього
- ↑ Аджубей А. Как Хрущёв Крым Украине отдал. // Новое время. — 1992. — № 6. — с. 20–21.(рос.)
- ↑ Вольвач П. «Подарок Хрущёва»? Передача Крыма советской Украине: «дар с барского плеча» или холодныйй расчёт? // Совершенно секретно[ru]-Украина. — 2019. — № 3(358) (март). — с. 18–19.(рос.)
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1962 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Держ. вид-во політ. літ-ри УРСР, 1962. — С. 409.
- ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 23.09.1959 «Про ліквідацію Зуйського і Старокримського районів Кримської області»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 34–36.
- ↑ Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 110–111.(рос.) - ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1963 — № 8 — с. 270.
- ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1964 — № 25 — с. 354.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 р. «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3н-06 від 5 лютого 1965 р. "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» [Архівовано 1 липня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1966 — № 48 — с. 515.
- ↑ s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 07.12.1979 №5371-IX «Про утворення нових районів Української РСР»
- Автономна Республіка Крим [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Адміністративно-територіальний устрій Автономної Республіки Крим [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради.
- World Wide Historical Project: Адм.-тер. деление Крымской области(рос.)
- Андрощук А. В. Перейменування об'єктів адміністративно-територіального поділу Криму як репресивний та пропагандистський засіб державної політики (ІІ половина ХХ століття) // Крим в історичних реаліях України : Матеріали наук. конф. «Крим в історичних реаліях України: До 50-річчя входження Криму до складу УРСР» (Київ, 19 лютого 2004 р.). — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — С. 317–334. — 404 с. — ISBN 966-02-3348-9.
- Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 19. — 5000 экз.
- Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. / Испол. ком. Крымского обл. Совета депутатов трудящихся. Орг.-инструкт. отд.; [под общ. ред. А. И. Татарникова]. — Симферополь: Крым, 1968. — 142 с. — 10 000 экз.
- Крымская область: адм.-территор. деление на 1 января 1977 г.: справочник / Исполком. Крым. обл. Совета депутатов трудящихся; [сост. М. М. Панасенко]. — 3-е изд. — Симферополь: Таврия, 1977. — 116 с. [Архівовано 10-02-2020 у Wayback Machine.]
- Крымская область. Административно-территориальное деление: на 1 января 1986 г.: справочник / Исполком. Крым. обл. Совета нар. депутатов; [сост. В. Д. Макеев]. — 4-е изд. — Симферополь: Таврия, 1986. — 112 с.
- Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783–1998 гг. / Справочник. — Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. — 464 с.(рос.)
- Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — С. 7–30.
(Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)
- Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — С. 11–24. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.
| Райони: |  | |
|---|---|---|
