Мансійська мова
Мансійська мова | |
---|---|
маньси / моаньсь | |
Поширена в | Російська Федерація |
Регіон | Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, Свердловська область |
Носії | 938 (на 2010 р.)[1] |
Писемність | кирилиця |
Класифікація | Уральська сім'я |
Офіційний статус | |
Офіційна | Ханти-Мансійський автономний округ |
Коди мови | |
ISO 639-3 | mns |
Мансі́йська мо́ва (історична назва вогу́льська, що походить від найменування річки Вогулки) — мова народу мансі, що заселяв здавна басейни лівих приток Обі, Іртишу та Тоболу (річки Північна Сосьва, Конда, Ляпін, Тавда, Пелим тощо). Мова належить до групи обсько-угорських мов у складі угорської підгілки фіно-угорських мов. Серед мансі частка осіб, що володіють (за самооцінкою) мансійською мовою як рідною, становить 37,1%. Російську мову вважають рідною 62% мансі, менше 1% мансі назвали рідними сибірсько-татарську, комі, хантийську, ненецьку мови.
Згідно з дослідженнями, найближча з усіх уральських мов до угорської. Схожість виявляється в лексиці, граматиці (форми приналежності) і фонетиці (мансійська мова зберегла довгі голосні).
Літературна норма заснована на сосьвинському діалекті північної діалектної групи та використовує кирилицю.
В мансійській мові виділяють чотири основні діалектні групи, які значною мірою взаємно незрозумілі. Особливо сильні фонетичні відмінності між діалектами, розбіжності ж в морфології менш значні. Існують також певні лексичні відмінності: в північних діалектах, наприклад, є лексика пов'язана з оленярством, запозичена з ненецької, а у лексиці східних мансі присутні татарські запозичення. Взаєморозуміння між сосвинским, що є основою літературної мови, та кондійським діалектами майже неможливе.
Діалекти названі по річкам, вздовж яких живуть (жили) їх носії:[2][3]
Протомансійська |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Північномансійська група зазнала сильного впливу російської, комі, ненецької та північнохантийської мов. Вона не має знахідного відмінка (тотожний називному). Фонеми */æ/ та */æː/ перейшли в [a] та [aː].
Західномансійська група вимерла приблизно в 2000-х роках. Вона зазнавала сильного впливу російської та комі мов. Довгі голосні були дифтонгізовані.
Східномансійська група зазнала хантийського та татарського впливу. Присутній сингармонізм. Фонема */æː/ перейшла в [œː]. Поширена дифтонгізація. Налічує 100–200 мовців.
Південномансійська група вимерла приблизно в 1900-х роках. Мала гармонію голосних та зазнала сильного татарського впливу. Зберігала деякі архаїчні риси як збереження /y/ (в інших діалектах злилося з */æ/), /tsʲ/ (в інших діалектах перетворилося на /sʲ/), та /aː/ (в інших діалектах стало /oː/).
Кількість голосних в діалектах мансійської мови дуже різниться. В західних та східних діалектних групах, на відміну від північної, в якій поширена редукція, розрізняють до 18-19 наголошених голосних. Сосьвинський діалект, що є основою літературної норми, має в значній мірі симетричну систему з 8 голосних. Розрізняються довгі та короткі голосні, однак вони рідко грають змістовну роль. Майже повністю відсутні дзвінкі приголосні, що є архаїчною рисою (в угорській смислове розмежування приголосних за дзвінкістю-глухістю з'явилося, імовірно, під тюркським та слов'янським впливом). Основний наголос завжди падає на перший склад, крім того, всі наступні непарні склади виділяються другорядними наголосами.[4]
Губні | Ясенні | (Ясенно-) Піднебінні |
Заясенні | Задньоязикові | ||
---|---|---|---|---|---|---|
Неогублені | Огублені | |||||
Носові | /m/ м |
/n/ н |
/nʲ/ нь |
/ŋ/ ӈ |
/ŋʷ/ ӈв | |
Проривні | /p/ п |
/t/ т |
/tʲ/ ть |
/k/ к |
/kʷ/ кв | |
Африкати | /tsʲ/[A 1] ~ /sʲ/ сь |
|||||
Щілинні | /s/ с |
/ʃ/[A 2] ш |
/x/[A 3] /ɣ/ х г |
/xʷ/[A 3] *ɣʷ[A 4] хв (в) | ||
Напівголосні | /j/ й |
/w/ ў, в | ||||
Бічні | /l/ л |
/lʲ/ ль |
||||
Тремтячі | /r/ р |
Зауваження:
- ↑ Фонема /tsʲ/ була представлена лише в південномансійській та відповідає /sʲ/ в інших діалектах.
- ↑ Фонема /ʃ/ відсутня в більшості діалектів північної та східної груп (злилася з /s/).
- ↑ а б Глухі задньопіднебінні щілинні /x/ та /xʷ/ зустрічаються лише в північній групі та нижньокондійському діалекті східної групи. Вони є результатом мутації *k та *kʷ, прилеглих до оригінальних задньорядних голосних.
- ↑ Реконструюється різниця між *w та *ɣʷ, але вона не засвідчена в діалектах.
|
|
Після кількох спроб, здійснених у середині XIX — початку XX ст., 1931 році було створено писемність на основі латинської графіки, а 1938 році переведено на кириличну графіку. 1980 році була здійснена реформа писемності, зокрема введено знаки для розрізнення довготи голосних.
Мансійська мова є предметом вивчення в початковій школі. З 1989 року видається газета «Лӯимā сэрипос». До цього матеріали мансійською мовою публікувались у переважно хантомовній газеті «Ленин пант хуват».
Мансійська належить до аглютинативних мов суфіксального типу з порядком слів SOV. Префікси присутні тільки у дієслів. Іменники змінюються за числами (однина, множина та двоїна), відмінками (6 відмінків) та приналежністю (9 форм). В мансійській немає граматичного роду. В словотворенні розвинуте словоскладання.
Приналежність предмета до тієї чи іншої особи виражається за допомогою особисто-присвійних суфіксів: хап (укр. човен) — хапум (укр. мій човен); саграп (укр. сокира) — саграпын (укр. твоя сокира). В ролі відносних прикметників можуть виступати іменники: туи павыл (літні юрти; туи — літо); нэ маснут (жіночий одяг; не — жінка).[6] Прикметники в мансійській не змінюються ані за числами, ані за відмінками.
На прикладі слова пут (укр. казан).
Відмінок | Питання | Однина | Двоїна | Множина |
---|---|---|---|---|
Називний / Загальний | Що? Хто? Бачиш кого/що? |
пут | путыг | путэт |
Спрямувальний | Куди? Кому? | путн | путыгн | путэтн |
Місцевий | Де? | путт | путыгт | путэтт |
Відкладний | Звідки? Від кого? | путнэл | путыгнэл | путэтнэл |
Орудний | Чим? Ким? З чим? З ким? |
путэл | путыгтэл | путэтэл |
Перетворювальний | Чим став? Ким став? Чим є? Ким є? |
путыг | — |
—
|
Слово мамонт походить від мансійського «манг онт» — «земляний ріг». Через російську мову це мансійське слово потрапило в більшість європейських мов (у англ. Mammoth). Слово пов'язується також з якутським mamut похідним від mamma — «земля», оскільки якути вважали, що мамонти живуть в землі.
- ↑ Перепис 2010 р. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 10 листопада 2014.
- ↑ Honti, 1998, с. 327—328.
- ↑ А. Н. Баландин «Самоучитель мансийского языка», 1960 г., стр. 5
- ↑ А. Н. Баландин «Самоучитель мансийского языка», 1960 г., стр. 6 — 8
- ↑ а б Honti, 1998, с. 335.
- ↑ А. Н. Баландин «Самоучитель мансийского языка», 1960 г., стр. 9 — 10
- Електронна колекція видань мансійською мовою [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Nyelvrokonaink. Teleki László Alapítvány, Budapest, 2000.
- A világ nyelvei. Akadémiai Kiadó, Budapest
- Honti, László (1998). ObUgrian. У Abondolo, Daniel (ред.). The Uralic Languages.
- Kálmán, Béla. 1965. Vogul Chrestomathy. Indiana University Publications. Uralic and Altaic Series, Vol. 46. Mouton, The Hague.
- Munkácsi, Bernát and Kálmán, Béla. 1986. Wogulisches Wörterbuch. Akadémiai Kiadó, Budapest.
- Riese, Timothy. Vogul: Languages of the World/Materials 158. Lincom Europa [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.], 2001. ISBN 3-89586-231-2
- Ромбандеева, Евдокия Ивановна. Мансийский (вогульский) язык, Российская академия наук, 1973.