Воронцовський палац (Санкт-Петербург)
| Воронцовський палац (Санкт-Петербург) Воронцовский дворец (Санкт-Петербург) | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 59°55′36″ пн. ш. 30°19′04″ сх. д. / 59.92667° пн. ш. 30.31778° сх. д. | ||||
| Країна | Росія | |||
| Місто | Санкт-Петербург | |||
| Тип | палац | |||
| Тип будівлі | палац | |||
| Стиль | бароко | |||
| Автор проєкту | Вартоломей Растреллі | |||
| Будівельник | Вартоломей Растреллі | |||
| Архітектор | Франческо Бартоломео Растреллі | |||
| Засновник | канцлер Михайло Воронцов | |||
| Початок будівництва | 1749 р. | |||
| Побудовано | 1758, перебудови в середині 19 ст. | |||
|
Основні дати: 1749-1758 | ||||
|
Будівлі: | ||||
| Статус | Культурне надбання Російської федерації | |||
| Стан | задовільний | |||
  Воронцовський палац (Санкт-Петербург) Воронцовський палац (Санкт-Петербург) (Росія) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Воронцовський палац (палац канцлера Михайла Ларіоновича Воронцова) — будівля в столиці Російської імперії 18 століття. Збережений до 21 ст.
Молодший за братів Романа та Івана, Михайло Воронцов, зробив блискучу кар'єру при дворі імператриці Єлизавети, дочки Петра 1-го. Він разом з Шуваловим стояв за каретою Єлизавети під час переїзду її в казарми гвардії Преображенського полку. Після палацового перевороту став за наказом імператриці камергером, поручиком Лейб-кампанії, отримав багаті маєтки і грошові виплати. Аби закріпити успіх, узяв шлюб з двоюрідною сестрою імператриці Єлизавети — Ганною Карловною Скавронською.
Після відставки канцлера О. П. Бестужева-Рюміна обійняв його посаду. В родині не мав синів і доклав зусиль, щоби графський титурл був поширеним і на його братів. Сучасники знали його як малоздібного і малоцікавого політика. Дотримувався занадто розкішного способу життя і постійно шукав грошей. Аби отримати нові суми, прохав їх у імператриці, брав хабарі і дарунки, що було звичним і поширеним явищем. Відомо, що Михайло Воронцов отримав коштовні меблі від короля Франції Луї 15-го (король придбав їх у фаворитки Маркізи де Помпадур), аби схилити Воронцова на свій бік.
Після нового палацового перевороту у 1762 р., не склав присягу на користь Катерини 2-ї, бо ще живим був її чоловік, цар Петро ІІІ. Це прискорило убивство останнього. Кар'єру при Катерині ІІ — не зробив, отримав відставку і виїхав за кордон. Помер у Москві.
Амбітного Михайла Воронцова задовольнив лише проект придворного архітектора Франческо Бартоломео Растреллі (1700–1771). Земельна ділянка між Садовою вулицею і річкою Фонтанка була забудована розкішним палацом садибного типу з двома дворами, церквою в палаці, службовими корпусами, оранжереєю. До вулиці палац відкривався широким курдонером — першим двором з кованою решіткою.
Поземний план палацу не передавав дивної гри об'ємів, цікавого другого двору, що мав сходинки в парк з галереї, фактично даху першого поверху флігеля. Сад бароко, розпланований за другим двором, суперничав квітником і плануванням лише з парком Італійського палацу імператриці Катерини 1-ї. Сад бароко за палацом Воронцова поступався розмірами лише саду за Меншиковським палацом і Літньому саду Петра 1-го, і не мав такої ж кількості мармурових, садово-паркових скульптур.
- Матвеев А. «Растрелли», Л, «Искусство», 1938 (рос)
- Коваленская Н. «История русского искусства 18 века», М. издательство Московского ун-та, 1962 (рос)
- Витязева В. А., Кириков Б.М, Ленинград, Путеводитель,1988 (рос)
- Овсянников Ю. И. «Растрелли (архитектор)», Л, «Искусство», 1995, (рос)