Вірт (роман)
Автор | Джефф Нун |
---|---|
Назва мовою оригіналу | Vurt |
Дизайн обкладинки | Джо Магі |
Країна | Велика Британія |
Мова | англійська |
Жанр | наукова фантастика |
Видавництво | Ringpull |
Видано | 1993 |
Тип носія | Друк (тверда і м'яка обкладинки) |
ISBN | 978-1-898051-03-9 (перше видання, м'яка обкладинка) |
Наступний твір | Pollen[d] |
Вірт (англ. Vurt) — науково-фантастичний роман британського письменника Джеффа Нуна 1993 року. Це дебютний роман[en][1] як для самого письменника так і для невеликого видавництва Ringpull. Переміг у премії Артура Кларка 1994 року[2], а згодом увійшов до списку найкращих романів дев'яностих.[3]
Короткий опис сюжету[ред. | ред. код]
Роман Вірт являє собою розповідь про головного героя Скріббла і його «банду», Stash Riders, під час пошуків його зниклої сестри Дездемони[en]. Дія роману відбувається в альтернативній версії міста Манчестера (Англія), де суспільство сформоване Віртом, галюциногенною альтернативною реальністю, у яку можна потрапити ковтнувши кольорову пір'їну. Завдяки певному механізмові, який у романі залишається непоясненим, сновидіння, міфологія, і уява людства досягли у Вірті об'єктивної реальності й стали «реальними».
До початку роману Скріббл і його сестра здійснюють подорож у вірт, який називається англійським Вуду. Однак після пробудження Скріббл виявляє, що його сестра зникла. Натомість із вірту вилазить аморфне напіврозумне створіння якому Менді, товариш по Stash Riders, дає прізвисько «Істота з космосу». Відтоді Скріббл намагається роздобути рідкісну і контрабандну пір'їну під назвою Curious Yellow, яка допоможе йому знайти свою сестру.
Персонажі[ред. | ред. код]
- Скріббл — головний герой і оповідач.
- Дездемона — сестра Скріббла.
- Біттл — водій і неофіційний лідер «банди» Stash Riders.
- Бріджет — shadowgirl, учасниця Stash Riders, коханка Бітла і потужний екстрасенс.
- Менді — новачка Stash Riders.
- Істота з космосу — створіння зі світу Вірт.
- Ігровий Кіт — маестро, майже міфічна істота, яка знає і ділиться інсайдерською інформацією у своєму періодичному виданні «Game Cat».
Літературна значимість і прийняття[ред. | ред. код]
Вірт досягнув як комерційного успіху так і визнання серед критиків, здобувши похвали науково-фантастичної спільноти і літературних кіл.[4] З точки зору стилю його порівнювали з кіберпанківським романом Вільяма Гібсона під назвою Нейромант, а також книгою Ентоні Берджеса Механічний апельсин.[5][6]
У книзі High Anxieties, яка досліджує сучасну концепцію залежності, Скріббл наведений як приклад персонажа, що проміняв залежність на шанс на трансцендентність. Броуді та його співавтор вбачають в тому, як Скріббл інкорпорував технологію Вірт у своє біологічне тіло, метафору одкровення, якого можна досягти через вживання наркотиків. Вони зазначають, що співвідношення між дійсністю і Віртом виражається через Постійну Гобарта, або «Н» — яка, як стверджує Броуді «не випадково збігається з жаргонною назвою героїну.»[7]
Книга заробила і критичні відгуки, через свою неправдоподібну науку[8] та «дикий і калейдоскопічний», і все ж незадовільний, сюжет.[9] Entertainment Weekly відчував, що Вірт не заслужив на премію Артура Кларка 1994 року, заявивши, що «сентиментальний інцест книги і самовихваляння підлітків… жодного разу насправді не приголомшують і не непокоять.»[10]
Алюзії та посилання[ред. | ред. код]
Джефф Нунн стверджує, що Вірт спочатку починався як адаптація роману Саду тортур[en] , анти-авторитарного роману, написаного Октавом Мірбо на рубежі 20-го століття. Нун, який незадовго до цього прочитав про технологію віртуальної реальності в журналі Mondo 2000, зображує сад тортур у віртуальному світі. Також він віддає належне книзі Джозефа Кемпбелла герой з тисячею облич як джерело натхнення для оповідної структури Вірта.[1]
Персонаж Дездемона заснований на однойменному персонажі Вільяма Шекспіра п'єси Отелло. Перо Curious Yellow — ймовірний натяк на шведський фільм 1967 року Я допитлива — фільм у жовтому, що подібно до роману використовує нелінійну структуру оповіді та постмодерністські прийоми. У книзі також можна побачити посилання на комп'ютерні хробаки (Вірт пронизаний віртуально-реальними зміями, які поширюються від гри до гри, подібно до розмноження комп'ютерних хробаків, що заражають програми).[11]
Вірт описували як переказ подорожі Орфея в потойбічний світ.[12] Орфей і Скріббл обидва поети, музиканти, і кожен намагається визволити своїх ідеалізованих коханок з тенет альтернативної реальності. Як вказує Джоан Гордон, кіберпростір є «зворотним боком буття людини» і тому подорож у віртуальну реальність можна порівняти з міфічною подорожжю до спільноти мерців.[13] Крім того, міф про Орфея, як і Вірт, досліджує, що значить бути людиною супроти не-людини; Орфей зустрічає мертвих, а Скріббл — віртуальне моделювання, створене за допомогою комп'ютерів.[14]
Є кілька алюзій на розповіді Льюїса Керролла, наприклад герой заходить в клуб під назвою Хлив'язкі тхурки, яка є цитатою з вірша Керролла Бурмоковт.
Адаптації[ред. | ред. код]
Комікси[ред. | ред. код]
Було кілька адаптацій роману у формі коміксів, найбільш помітна Vurt — жартівливий Ремікс [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] роботи Лі О'Коннора[en].
Ігри[ред. | ред. код]
У серпні 2015 року Ravendesk Games провели на Kickstarter кампанію, яка успішно зібрала кошти на фінансування версії Вірта у вигляді настільної рольової гри.[15] Кампанія досягла своєї мети лише за десять днів, засвідчивши існування певного культу серед шанувальників роману.
Кіно і телебачення[ред. | ред. код]
Хоча 2002 року Нун почав роботу над сценарієм до кіноверсії Вірт, режисером якої мав стати Іен Софтлі[en],[16] але відтоді заявляв на своєму вебсайті, що «з фільмом Вірт наразі все глухо. Даремно не сподівайтесь.»[17]
Театр[ред. | ред. код]
У 2000 році Ліам Стіл здійснив постановку Vurt: The Theatre Remix, яка тривала три тижні в Contact Theatre в Манчестері.[18]
Відзнаки[ред. | ред. код]
Джефф Нун отримав за роман Вірт Премію Джона В. Кемпбелла найкращому новому письменнику-фантасту 1995 року.
Видання до 20-ї річниці[ред. | ред. код]
2013 року з'явилось видання до 20-ї річниці появи роману, з трьома новими розповідями і передмовою Лорен Б'юкс.[19]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- Нотатки
- ↑ а б Noon, Jeff, Where the Stories Come From, архів оригіналу за 9 липня 2007, процитовано 24 серпня 2007
- ↑ Arthur C. Clarke Award Listings, Locus, архів оригіналу за 17 вересня 2012, процитовано 21 серпня 2007
- ↑ Lesher 2002, pp. 95-96.
- ↑ Babcock, Jay (1996), High Noon, архів оригіналу за 27 вересня 2007, процитовано 28 серпня 2007
- ↑ Santala, Ismo (14 жовтня 2003), Jeff Noon's Works, архів оригіналу за 14 серпня 2007, процитовано 22 вересня 2016
- ↑ Skow, John (20 лютого 1995), Virtual Orange, Times Magazine, архів оригіналу за 8 жовтня 2010, процитовано 21 серпня 2007
- ↑ Brodie and Redfield 2002, pp. 166—167.
- ↑ Wright, Rickey, You'll Have to Wade Through Noon's 'Vurt', архів оригіналу за 20 грудня 2007, процитовано 21 серпня 2007
- ↑ Vurt Review, Kirkus Reviews, 1994
- ↑ Klepp, L.S. (10 лютого 1995), Book Review: Vurt, Entertainment Weekly, архів оригіналу за 12 жовтня 2012, процитовано 6 липня 2009
- ↑ Wiley, Brandon, Curious Yellow: The First Coordinated Worm Design, архів оригіналу за 3 квітня 2007, процитовано 22 вересня 2016
- ↑ Sawyer and Seed 2000, p. 196.
- ↑ Gordon 1990
- ↑ MacCracken 1998, p. 127.
- ↑ Cox, Rob (21 серпня 2015), BRINGING JEFF NOON'S VURT TO THE TABLE, Tor Books, архів оригіналу за 4 березня 2016, процитовано 24 серпня 2015
- ↑ Noon, Jeff, Jeff's Update October 2002, архів оригіналу за 24 серпня 2007, процитовано 24 серпня 2007
- ↑ Noon, Jeff, Jeff's Update April 2005, архів оригіналу за 17 червня 2007, процитовано 24 серпня 2007
- ↑ Vurt-The Theatre Remix, архів оригіналу за 25-04-2008, процитовано 01-04-2008
- ↑ Vurt 20th anniversary edition, архів оригіналу за 19 квітня 2013, процитовано 17 квітня 2013
- Бібліографія
- Brodie, Janet Farrell; with Marc Redfield (2002), High Anxieties: Cultural Studies in Addiction, University of California Press, ISBN 0-520-22750-6
- Gordon, Joan (Feb 1990), Yin and Yang Duke It Out, Science-Fiction Eye, т. 2.
- Lesher, Linda Parent (2002), The Best Novels of the Nineties: A Reader's Guide, McFarland & Company, ISBN 0-7864-0742-5, процитовано 27 серпня 2007
- MacCracken, Scott (1998), Pulp: Reading Popular Fiction, Manchester University Press, ISBN 0-7190-4759-5
- Sawyer, Andy; with David Seed (2000), Speaking Science Fiction: Dialogues and Interpretations, Liverpool University Press, ISBN 0-85323-834-0