Геріон (міфологія)
| Геріон | |
|---|---|
| дав.-гр. Γηρυών | |
 Бій Геракла з Геріоном (на землі умираючий Еврітіон. Античний чорнофігурний вазопис, бл. 540 р. до н. е., Лувр | |
| Посада | правитель з давньогрецької міфологіїd |
| Батько | Хрісаор |
| Мати | Калліроя[d] |
| Діти | Ерітія |
| Частина серії статей на тему: |
| Давньогрецька міфологія |
|---|
 Кадм бореться з драконом, амфора, Лувр, Париж |
|
 Категорія •  Портал •  Портал |
Геріо́н (грец. Γηρυόνης) — міфічний велетень, син Хрісаора й Каллірої, що мав три тулуба, три голови, шість ніг і шість рук. Мав величезні череди рогатої худоби, яку годував людським м'ясом. Викрадення цієї худоби стало десятим подвигом Геракла, міфи про якого містять найбільше відомостей про цього персонажа.
Цар Еврістей дав Гераклу завдання, яке вважав непосильним — заволодіти коровами велетня Геріона, що жив на далекому острові, при цьому не вимагаючи їх і не купуючи. В пошуках Геріона Геракл перетнув Європу і досяг Тартесса, де спорудив на протилежних берегах протоки, що відокремлює Європу від Африки, дві кам'яні стели. За деякими переказами Геракл і розділив ці частини світу, викопавши між нимим канал. Згідно з іншими герой навпаки звузив протоку, щоб крізь неї не могли пропливати кити й інші морські чудовиська[1].
Геракл поплив до шуканого острова Ерифія по воді, страждаючи від спеки. Герой пригрозив богові сонця Геліосу стрілою і той дав йому човна, або мідну посудину, на яку Геракл встановив вітрило з левиної шкури[2].
Врешті герой досягнув Ерифії, де і жив Геріон, та піднявся на гору Абант, яку стеріг пес Ортр — брат Лернейської гідри та Кербера. Геракл забив пса довбнею, після чого так само розправився з пастухом Геріона Еврітоном. Не зустрічаючи більше ніякого спротиву, Геракл погнав череду худоби до моря. Але це побачив пастух худоби Гадеса Менет і розповів про викрадення Геріону.
Велетень викликав Геракла на поєдинок, в якому загинув, коли Геракл прострілив всі його три тулуба єдиною стрілою. На допомогу велетню прибула сама Гера, але герой поцілив стрілою і в неї, тож богині довелося покинути Ерифію. Він повернувся до човна і приплив до Еврістея, завдання якого таким чином було формально виконано, адже череда тепер не мала іншого власника, крім Геракла.
Подарований Геліосом човен Геракл з подякою повернув йому. З крові Геріона виросло дерево з червоними плодами, а його дочка Ерифія пізніше народила Норакса, що став засновником міста Нора на Сардинії[3].
У багатьох культурах, в тому числі й еллінській, жінка оцінювалась у худобі, тож початково міф міг відображати добуття викупу за наречену. В подорожі Геракла до Ерифії вбачається паралель з подорожжю Гільгамеша на острів мертвих. Імовірно, що обидва міфи мали спільне шумерське джерело. Геріон міг бути відповідником галлського бога Тарвоса. Саме його ім'я, як припускається, є спотвореним титулом Trigaranus (триголовий). Будучи початково богом сонця, за еллінських часів він став виконувати функції бога потойбічного світу, звідки його паралелі з Аїдом, вхід у володіння котрого також сторожить багатоголовий пес[4].
- ↑ Аполлодор II.5.10; Діодор Сицилійський IV.18; Помпоній Мела I.5 і II.6.
- ↑ Аполлодор. Цит. тв.; Сервій. Цит. тв. VII.662, VIII.300.
- ↑ Аполлодор. Цит. тв.; Еврипід. Геракл 423; Сервій. Цит. тв. VII.662; Павсаній Х.17,4
- ↑ Graves, Robert (15 травня 2018). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). National Geographic Books. с. 132—133. ISBN 978-0-241-98235-8.
- Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. 312с.
- Graves, Robert. The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition. Penguin UK, 2018 р. 784 p.
_(14596485307).jpg)
