Гутнік-Залужний Іван Вікторович
| Гутнік-Залужний Іван Вікторович | ||
|---|---|---|
 Лейтенант (посмертно) | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 грудня 1990 Запоріжжя, УРСР | |
| Смерть |
10 серпня 2014 (23 роки) поблизу Амвросіївки, Україна | |
| Поховання | Запоріжжя | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Іва́н Ві́кторович Гу́тнік-Залу́жний (18 грудня 1990, Запоріжжя — 10 серпня 2014, поблизу Амвросіївки) — лейтенант (посмертно), командир запорізького взводу Національної гвардії України, міністерство внутрішніх справ України. Учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1990 року в місті Запоріжжя. Єдиний син у матері; закінчив Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій — магістр, офіцер запасу; працював начальником виробничо-технічного відділу приватного підприємства — будівельні й монтажні роботи. У квітні 2014 року мобілізований на військову службу до Національної гвардії України, однак прийшов практично добровольцем; відклав призначене на 7 червня весілля. Організував за допомогою соціальних мереж «народне» постачання засобів захисту та зв'язку, іншого спорядження. 27 липня був направлений безпосередньо в зону бойових дій.
10 серпня 2014 року під час обстрілу терористами блок-поста біля Амвросіївки Донецької області отримав вогнепальне поранення: перебував у складі «секрету» та побачив у тепловізор групу невідомих, доповів командуванню та отримав наказ спостерігати. Майже одразу група невідомих відкрила вогонь у напрямку «секрету», скоріше всього, вони вицілювали саме бійця з тепловізором, розуміючи, що, можливо, він їх бачив. «Секрет» відкрив вогонь у відповідь по бойовиках, що підкрадалися, чим врятував життя підрозділу. Терористів викрили та змусили відступити.
Медики не змогли врятувати життя молодшого лейтенанта — дві кулі влучили, пройшовши над пластинами бронежилета, і серйозно травмували життєво важливі органи. Лейтенант Гутнік-Залужний ціною свого життя врятував 48 побратимів.[1]
13 серпня мешканці Запоріжжя провели його в останню дорогу, серед близьких — мати Галина Іванівна та 96-річний дід, полковник Іван Анікейович Залужний, учасник Другої світової війни, ветеран ВМФ СРСР — морський піхотинець.
Похований на Осипенківському кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[2]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 10 серпня 2015 року на Осипенківському кладовищі в Запоріжжі було відкрито пам'ятник Івану Гутніку-Залужному[3].
- Рішенням Запорізької міської ради від 19 лютого 2016 року[4] і розпорядженням міського голови від 20 лютого 2016 року[5] вулицю Червоної кінноти в Дніпровському районі Запоріжжя перейменовано на вулицю Івана Гутніка-Залужного[6].
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 19.
- 9 листопада 2016 року нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно).[7]
- вшановується 10 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сила Нескорених
- ↑ Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Запорожье открыт памятник командиру взвода Гутніку-Залужному, который год назад ценой жизни спас около 50 бойцов. Интерфакс-Украина. 10 серпня 2015. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
- ↑ Рішення запорізької міської ради від 19 лютого 2016 року № 89 «Про перейменування вулиці Червоної кінноти в місті Запоріжжі на вулицю Івана Гутніка-Залужного» [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Розпорядження Запорізького міського голови від 20 лютого 2016 року № 83 р «Про виконання Закону України від 09.04.2015 № 317-VIII „Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки“ щодо перейменування топонімів міського підпорядкування та демонтажу об'єктів монументального мистецтва міста Запоріжжя» [Архівовано 17.04.2016, у Wayback Machine.]
- ↑ Президент та рідні загиблого героя АТО Івана Гутника-Залужного у Запоріжжі вшанували пам'ять полеглих захисників України — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
- ↑ Гутнік-Залужний Іван Вікторович
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять п'ять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
Джерела[ред. | ред. код]
- Гутник-Залужний Іван Вікторович [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.] на сайті «Національної гвардії України»
- У Запоріжжі простилися з загиблим в ході АТО офіцером Національної гвардії[недоступне посилання з липня 2019]
- «Він не міг вчинити інакше…» — сказав старий фронтовик про полеглого онука [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- 96-річний ветеран отримав орден свого внука, який загинув в зоні АТО [Архівовано 6 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Уроки мужності [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Лейтенанти (Україна)
- Народились 18 грудня
- Народились 1990
- Померли 10 серпня
- Померли 2014
- Поховані в Запоріжжі
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Запоріжжя
- Випускники Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій
- Померли в Амвросіївському районі
- Поховані на Осипенківському кладовищі