Мохаммед Ауфі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мохаммед Ауфі
Народився 1171[1]
Бухара, Узбекистан
Помер 1242[1]
Делі, Делійський султанат
Країна Іран
Діяльність історик, письменник
Конфесія іслам

Садід ед-Дін Мохаммед бен Мохаммед Ауфі Бухараї, або Могаммад Ауфі (1172/1177—1233/1243) — перський історик, філолог з Бухари, автор найстарішої антології-тазкіре перських поетів «Любаб аль-альбаб» («Серцевина серцевин»).
Ця робота містить короткі відомості про поетів і є важливим джерелом для вивчення їх творчості. 1223 року Садід ед-Дін Ауфі переклав із арабської мови відомий твір ат-Танухі «Радість за складністю» («Аль-Фарадж бад аш-шідда»). У 1228 році він склав прозову збірку «Зібрання історій та світочі переказів» («Джавам аль-гекаят ва лавам ар-реваят»), в якому міститься понад 2 тис. коротких оповідань, головним чином історичного характеру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]