Молодіжна збірна Англії з футболу
Англія (U-21) | |||
---|---|---|---|
| |||
Асоціація | Футбольна асоціація Англії | ||
Тренер | Стюарт Пірс | ||
Найбільше виступів | Джеймс Мілнер (47) | ||
Найкращий бомбардир | Алан Ширер Френсіс Джеферс (по 13) | ||
Код ФІФА | ENG | ||
| |||
Перший матч Англія 0:0 Уельс Молінью, Вулвергемптон, Англія; 15 грудня 1976 | |||
Найбільша перемога Англія 8:0 Фінляндія Буттферрі Парк, Кінгстон-ейпон-Галл, Англія; 12 жовтня 1977 Англія 8:0 Азербайджан МК Мілтон-Кейнз, Англія; 9 червня 2009 | |||
Найбільша поразка Румунія 4:0 Англія Плоєшті, Румунія; 14 жовтня 1980 Англія 4:0 Іспанія | |||
Чемпіонат Європи U-21 | |||
Виступів | 20 | ||
Найвище досягнення | Перемога (1982, 1984, 2023) |
Молодіжна збірна Англії з футболу (англ. England's national Under-21 football team) — національна футбольна збірна Англії, у складі якої можуть виступати англійські футболісти у віці 21 року та молодше. Багато гравців з молодіжної збірної Англії згодом виступають за основну збірну країни.
За цю збірну виступають англійські футболісти, яким виповнилося не більше 21 року на момент початку дворічної відбіркової кампанії до молодіжного чемпіонату Європи, тобто гравцям може бути 22-23 роки. Окрім збірної до 21 року існують збірні до 20 років (для турнірів, що не відносяться до УЄФА), до 19 років і до 17 років. Поки футболісти підходять за віковими критеріями, вони можуть виступати за будь-яку збірну, наприклад, за збірну до 21 року, потім за першу збірну, і потім знову за збірну до 21 року (як робили Аарон Леннон, Міка Річардс і Тео Волкотт). Також допускається варіант, коли футболіст грав за молодіжну збірну однієї країни, а згодом виступає за першу збірну іншої країни (як зробив Найджел Куаші, колишній гравцем збірної Англії до 21 року, а потім виступав за першу збірну Шотландії).
Збірна бере участь у молодіжних чемпіонатах Європи, які проводяться по непарних роках раз на два роки (раніше проводилися по парних роках). Чемпіонату світу серед збірних до 21 року не існує, є лише чемпіонат світу для гравців до 20 років. Перші шість молодіжних чемпіонатів Європи (з 1978 по 1988 роки) склалися вдало для Англії, яка чотири рази доходила до півфіналів і двічі вигравала турнір в 1982 і 1984 роках. Однак після успішного періоду почався не дуже вдалий етап виступів молодіжної збірної Англії.
Після поразки від збірної Франції в півфіналі молодіжного чемпіонату Європи 1988 року, Англія не змогла кваліфікуватися на п'ять молодіжних чемпіонатів Європи поспіль, з 1990 по 1998 роки. У відбіркових матчах молодіжного чемпіонату Європи 1998 року Англія посіла перше місце у своїй групі, але не потрапила у фінальну стадію турніру. У фінальній стадії має брати участь вісім команд, а груп було 9. У матчі плей-оф між Англією і Грецією перемогла Греція, а Англія не кваліфікувалася у фінальний турнір, хоча програла лише один з десяти відбіркових матчів.
Англія без проблем кваліфікувалася на молодіжний чемпіонат Європи 2000 року, вигравши всі відбіркові матчі і не пропустивши в них жодного м'яча під керівництвом Пітера Тейлора. Коли Англії залишалося провести всього відбіркових 3 матчі, Тейлора замінив Говард Вілкінсон. Під його керівництвом Англія виграла два наступні матчі, але програла останній з рахунком 3:1 збірній Польщі, зіпсувавши свої показники в обороні. У фінальній стадії молодіжного чемпіонату Європи Англія вилетіла на груповій стадії.
Під керівництвом Девіда Платта Англія вийшла на молодіжний чемпіонат Європи 2002 року, але знову вилетіла на груповій стадії. Після того, як збірна не кваліфікувалася на молодіжний чемпіонат Європи 2004 року, Платт був звільнений, а на пост головного тренера повернувся Пітер Тейлор. Під його керівництвом Англія вийшла з відбіркової групи, але матчі плей-оф поступилася сильної молодіжної збірної Франції, через що пропустила молодіжний чемпіонат Європи 2006 року.
Наступна відбіркова кампанія почалася незабаром після закінчення молодіжного чемпіонату Європи 2006 року — це була кваліфікація до чемпіонату Європи 2007 року серед команд до 21 року. УЄФА ухвалила рішення про перенесення дати проведення турніру на непарні роки, щоб уникнути перетину з футбольними турнірами першої збірної, які проводяться в парні роки. Відбіркова кампанія була сильно скорочена та становила по тривалості менше року. У відбірковій групі, що складається з трьох команд, Англія фінішувала на першому місці, випередивши збірні Швейцарії та Молдови, а потім виграла двоматчеве протистояння плей-оф проти збірної Німеччини, після чого вийшла на молодіжний чемпіонат Європи, що проходив у Нідерландах. На чемпіонаті Англія поступилася по пенальті в півфіналі господарям турніру.
На молодіжному чемпіонаті світу 2017 англійці вперше стали чемпіонами перегравши в фінальному матчі венесуельців 1:0.
Рік | Результат |
---|---|
1978 | Півфінал |
1980 | Півфінал |
1982 | Чемпіон |
1984 | Чемпіон |
1986 | Півфінал |
1988 | Півфінал |
1990 | Не пройшли кваліфікацію |
1992 | |
1994 | |
1996 | |
1998 | |
2000 | Груповий етап |
2002 | Груповий етап |
2004 | Не пройшли кваліфікацію |
2006 | |
2007 | Півфінал |
2009 | Фінал |
2011 | Груповий етап |
2013 | Груповий етап |
2015 | Груповий етап |
2017 | Півфінал |
2019 | Груповий етап |
2021 | Груповий етап |
2023 | Чемпіон |
- Молодіжний чемпіонат світу:
- Чемпіон (1): 2017
- Молодіжний чемпіонат Європи:
- Чемпіон (3): 1982, 1984, 2023
- Віце-чемпіон (1): 2009
- 3-є місце (3): 1978, 1988, 2007
Гравці, що викликані на матчі у 2020 році[1][2].
- ↑ England U21s squad profiles - Men's Under 21s. The FA. Архів оригіналу (online) за 14 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.(англ.)
- ↑ England U21 - Detailed squad 19/20 (Detailed view) (online). Transfermarkt. Процитовано 12 грудня 2020.(англ.)
- Офіційний сайт, що містить склади молодіжної команди [Архівовано 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Архів результатів на сайті УЄФА [Архівовано 10 липня 2011 у Wayback Machine.]