Кашлюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Коклюш)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коклюш / Кашлюк
Хворий на коклюш хлопчик характерно закашлюється
Хворий на коклюш хлопчик характерно закашлюється
Хворий на коклюш хлопчик характерно закашлюється
Спеціальність інфекційні хвороби
Симптоми ринорея, гарячка, кашель, апное, перевтома і блювання
Причини B. pertussisd[1]
Ведення антибіотик
Препарати еритроміцин[2], demeclocyclined[2] і гвайфенезин[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 1C12.0
МКХ-10 A37
DiseasesDB 1523
MedlinePlus 001561
eMedicine emerg/394
MeSH D014917
CMNS: Pertussis у Вікісховищі

Кашлю́к[3], також коклю́ш[4] (лат. pertussis; англ. whooping cough) — гостра антропонозна повітряно-крапельна бактерійна інфекційна хвороба, найхарактернішою ознакою якої є періодичний спазматичний кашель з репризами. Кашлюк залишається основною причиною захворюваності та смертності немовлят молодше 2 років.

Назва «коклюш» походить від фр. coqueluche, утвореним від лат. cucullus («чепчик для немовляти, кукіль»), зближеним з фр. coq («півень», з огляду на те, що кашель схожий на його крик). «Кашлюк» — результат зближення запозиченого слова «коклюш» з основою іменника «кашель»[5] під впливом народної етимології.[6]

До широкого поширення вакцини в 1950-х роках кашлюк був однією з найпоширеніших хвороб. У 2018 році в світі зареєстровано більше 151 тисячі хворих.[7]. При цьому вакцинація запобігає захворюванню, але вакциновані люди можуть залишитися носіями збудника хвороби та здатні заражати невакцинованих, унаслідок чого ті ризикують захворіти[8].

Актуальність[ред. | ред. код]

За оцінками, щорічна захворюваність на кашлюк у всьому світі становить 48,5 мільйонів випадків, а рівень смертності — майже 295 000 смертей на рік. Смертність серед немовлят у країнах з низьким рівнем доходу може досягати 4%.

У багатьох країнах розвиненої економіки відсоток людей, вакцинованих проти кашлюку, за останні 4 десятиліття знизився до менше 30%. Це зниження призвело до тисяч нещодавно зареєстрованих випадків захворювання, причому рівень захворюваності наближається до рівня довакцинальної ери. Такі епідемії нещодавно мали місце у Швеції, Канаді та Німеччині. Вважається, що за останнє десятиліття в Африці від кашлюку померло майже 300 000 осіб.

Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]

Bordetella pertussis під мікроскопом

Збудник кашлюку — Bordetella pertussis (паличка Борде-Жангу, названа так на честь бельгійського науковця Ж. Борде і французького — О. Жангу, які вперше її описали в 1906 році).

Збудник передається повітряно-крапельним механізмом передачі інфекції під час кашлю, чхання хворого. Контагіозність (імовірність зараження при контакті з хворим) є дуже високою — становить до 90 %.

Кашлюк традиційно вважають дитячою хворобою (близько половини усіх випадків припадає на дітей до 2 років). Хоча після першого захворювання на кашлюк імунітет зазвичай є слабким, повторна інфекція (в разі її виникнення) має переважно слабший перебіг, і нерідко при цьому кашлюк навіть не діагностують. Також від хвороби немає вродженого, обумовленого материнськими антитілами, імунітету.

Захворювання може набувати епідемічного характеру.

У 1937 році досліджено й виділено мікроорганізм, подібний за природою на бактерію кашлюку — Bordetella parapertussis[en] (паракашлюкова паличка), яка спричинює паракашлюк, який перебігає загалом легше за кашлюк.

Клінічні прояви[ред. | ред. код]

Інкубаційний період при кашлюку триває 7–9 діб (за деякими даними 2–14 діб). Клінічні форми захворювання за тяжкістю перебігу:

  • легка
  • середньої тяжкості
  • тяжка

Катаральний період[ред. | ред. код]

Після інкубації настає катаральний період, який триває 10-14 днів і характерний сухим кашлем, нежитем, підвищенням температури тіла до 37,5–38 °.

Спазматичний період[ред. | ред. код]

У наступні дні кашель поступово посилюється, переходить у конвульсивний (напади кашлю закінчуються виділенням в'язкого мокротиння, іноді — блюванням). Цей період триває 2–8 тижнів і довше. Під час кашлю можуть утворюватись крововиливи під шкіру повік, в кон'юнктиву ока, бувають кровотечі з носа, зовнішніх слухових проходів тощо. Внаслідок того, що на висоті кашлю відбувається реприза — затримка дихання, дитина може померти від цього. Такий стридорозний кашель з репризами є патогномонічним симптомом хвороби.

Навіть на тлі лікування болісний кашель триває від десяти тижнів і більше[9]. У дітей молодше одного року кашель може бути невеликим або взагалі відсутнім, а замість нього відбувається зупинка дихання[10]. Дорослі, які хворіють на кашлюк, кашляють настільки інтенсивно, що у 4 % пацієнтів ламаються ребра[11].

Перебіг кашлюку може ускладнюватися, найчастіше, запаленням легень.

Період реконвалесценції[ред. | ред. код]

Поступово кашель слабшає, напади стають рідшими й не такими тривалими, настає період реконвалесценції (видужання).

Імунітет[ред. | ред. код]

Близько половини випадків захворювання припадає на дітей до 3 років, для них же хвороба найбільш небезпечна. Після перенесеного захворювання утворюється стійкий імунітет [12][13].

Імунітет після одноразового щеплення не стійкий і потребує повторної вакцинації. Опубліковане у 2018 році мета-дослідження безклітинної вакцини від кашлюку оцінює ефективність початкової серії щеплень у 91 % зі спадом ефективності в 9,6 % щороку, ефективність повторної вакцинації в підлітковому віці оцінюють у 70 % зі спадом ефективності в 45,3 % щороку[14]; таким чином, закінчена на другому році життя імунізація забезпечує досить високий рівень захисту до 4-6 років, але ефект від ревакцинації в старшому віці втрачається дуже швидко[15].

Рання вакцинація жінок у третьому триместрі вагітності призводить[15] до ефективного трансплацентарного перенесення антитіл, отриманих із вакцин, від матері до немовляти; антитіла зберігаються доти, доки дитина не зможе почати імунізацію у віці 3 місяців.

Однією з цілей програми вакцинації від кашлюку, крім безпосереднього зниження захворюваності та тяжкості перебігу хвороби, є убезпечення від можливого контакту зі збудником немовлят, нещеплених за віком.

Діагностика[ред. | ред. код]

Основним напрямком діагностики є отримання від хворого позитивної бактеріологічної культури (посіву) збудника. Зразок посіву слід отримати протягом перших 2 тижнів кашлю за допомогою глибокої назофарингеальної аспірації.

Профілактика і лікування[ред. | ред. код]

Запобіганням подальшого передавання кашлюка у популяції є рання ізоляція хворого до його повного видужання, карантин на 21 день дітей, що були в контакті з хворим, активна імунізація дітей у 5–7 місяців, потім через 9–12 місяців, далі кожні 2–3 роки до 14 років (тобто у шкільному віці).

Лікування включає: максимальне перебування хворого на свіжому повітрі, повноцінне харчування, антибіотики, введення специфічного антикашлюкового гамма-глобуліну, баротерапія.

Госпіталізації підлягають: хворі з тяжкими формами; із загрозливими життю ускладненнями (порушення мозкового кровообігу та ритму дихання); із середньотяжкими формами з негладким перебігом, несприятливим преморбідним тлом, загостренням хронічних захворювань; діти раннього віку.

За епідеміологічними показниками госпіталізують дітей із закритих дитячих установ (незалежно від тяжкості захворювань) і сімейних вогнищ.

Режим — щадний (зменшення негативних психоемоційних навантажень) з обов'язковими індивідуальними прогулянками.

Дієта — збагачена вітамінами, що відповідає віку. Пацієнтів з тяжкими формами захворювання рекомендовано годувати частіше і меншими порціями; після блювання дітей догодовують.

Етіотропна терапія — призначення антибіотиків (макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини 3 покоління).

Патогенетична терапія — препарати, що заспокоюють кашель, протисудомні препарати, загальнозаспокійливі засоби. Не існує ефективних методів боротьби з кашлем на тлі кашлюку[16].

Симптоматична терапія — відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, аерозольна терапія, фізіотерапія, масаж, дихальна гімнастика.

У періоді реконвалесценції — препарати, які сприяють підвищенню рівня неспецифічної реактивності організму (препарати ехінацеї, настоянка елеутерококу), курсом від 1 до 8 тижнів, вітамінно-мінеральні комплекси.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Disease Ontology — 2016.
  2. а б в NDF-RT
  3. Кашлюк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Коклюш // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.; другий том (Д—Копці) — 1985 р., 572 c.
  6. Ізборник. О. О. Тараненко. Народна етимологія. [1] [Архівовано 6 лютого 2007 у Wayback Machine.]
  7. WHO. Home/Health topics/Pertussis [2] (англ.)
  8. Sangita Thapa, Shishir Gokhale, Annavarapu Laxminarasimha Sharma, Lokendra Bahadur Sapkota, Shamshul Ansari. com/content/4/1/e000203 Burden of bacterial upper respiratory tract pathogens in school children of Nepal / Тягар бактеріальних збудників хвороб верхніх респіраторних шляхів у школярів Непалу // BMJ Open Respiratory Research. — 2017. — Vol. 4, iss. 1, . — P. e000203. — ISSN 2052-4439. — DOI:10. 1136/bmjresp-2017-000203. — PMID 29071076 . Архівовано з джерела 9 травня 2021.
  9. Pertussis (Whooping Cough). cdc. gov (англ.). National Center for Immunization and Respiratory Diseases, Division of Bacterial Diseases. 2017. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 30 травня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  10. {html Pertussis (Whooping Cough). cdc.gov (англ.). National Center for Immunization and Respiratory Diseases, Division of Bacterial Diseases. 2017. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 30 травня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  11. {Pertussis (Whooping Cough). cdc. gov (англ.). National Center for Immunization and Respiratory Diseases, Division of Bacterial Diseases. 2017. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 28 травня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  12. Мала медична енциклопедія, 1991, с. 450.
  13. {{{2}}} // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  14. Acellular pertussis vaccines effectiveness over time: A systematic review, meta-analysis and modeling study. : [gov/pubmed/29912887 арх. 27 лютого 2019] // Помилка: не заданий параметр |видання= в шаблоні {{публікація}}.
  15. а б {html#p4c14a4 Canadian Immunization Guide. canada.ca (англ.). Public Health Agency of Canada. 2018. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  16. {PMID 25243777 (PMID 25243777)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

Джерела[ред. | ред. код]