Арктичні Кордильєри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кордильєри Арктики)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кордильєри Арктики
Arctic Cordillera
Гори Баффіна в північній частині Ауюйтук національлого парку Нунавут, Канада
Гори Баффіна в північній частині Ауюйтук національлого парку Нунавут, Канада
Гори Баффіна

в північній частині Ауюйтук національлого парку Нунавут, Канада

Країна Канада
Регіони Нунавут, Квебек, Лабрадор (регіон)
Найвища точка Барбо (англ. Barbeau Peak)
 - координати 81°55′36″ пн. ш. 74°59′12″ зх. д. / 81.92667° пн. ш. 74.98667° зх. д. / 81.92667; -74.98667
 - висота 2616 м
Кордильєри Арктики
Кордильєри Арктики
Кордильєри Арктики
CMNS: Арктичні Кордильєри у Вікісховищі

Кордильє́ри А́рктики (англ. Arctic Cordillera) — велике глибоко посічене гірське пасмо на північному сході Канадського арктичного архіпелагу у Північній Канаді, яке простягається від острова Елсмір до північного Квебеку й Лабрадору. Гірський хребет покриває більшу частину східного берега Нунавута заледенілими піками і одними з найбільших льодовиків в країні, включаючи льодовик Пенні[en] на Баффіновій Землі[1]. Зі сходу Арктичні Кордильєри обмежені морем Баффіна, протокою Дейвиса і морем Лабрадор, північна частина хребта омивається Північним Льодовитим океаном.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Арктичні Кордильєри розташовані, в основному, в Нунавут, але прямують на південний схід до північного краю Лабрадору і північного сходу Квебека. Гірська система розділена на кілька хребтів, чиї гірські вершини часто досягають двох кілометрів. Найвища вершина Кордильєр — пік Барбо на острові Елсмір (2616 м), вона ж найвища в Нунавут[2].. Арктичні Кордильєри — одна з трьох гірських систем Канади разом з північною частиною Кордильєр у Західній Канаді[3] та канадською ділянкою Аппалачів на півострові Гаспе і в Атлантичній Канаді.

Арктичні Кордильєри — невелика екозона (англ. Ecozones of Canada[en]) в порівнянні з іншими. Вона головним чином межує з північноарктичною (англ. Northern Arctic Ecozone), а невеликий фрагмент в Лабрадорі — з тайговим щитом (англ. Taiga Shield Ecozone) (хоча друга сусідня екозона не впливає на гірську). Гірська система Кордильєр включає більшість арктичних островів і регіонів (Батерст, Корнуолл, Амунд-Рінґнес, Еллеф-Рінґнес, Елсмір, Баффінова Земля, Байлот, Лабрадор), проте екозона Кордильєр включає тільки Елсмір, Баффінову землю, Аксел-Гейберг, Байлот і Лабрадор[3].

Географія

[ред. | ред. код]

Регіони

[ред. | ред. код]

Арктичні Кордильєри складаються з декількох регіонів. Більшість території острова Елсмір покрито цими горами, що робить його самим гористим в Канадському арктичному архіпелазі[4]. Елсмір вважається частиною островів Королеви Єлизавети, а мис Колумбія є найпівнічнішою точкою Канади. Він займає площу 196 235 км² і є третім за розміром островом в країні, а також десятим у світі. Першими мешканцями острова Елсмір були невеликі групи інуїтів, що полювали на карібу Пірі (англ. Peary Caribou[en]), вівцебиків і морських ссавців у 1000–2000 роках до Р. Х[5].

Острів Аксель-Хейберг також входить до Арктичного архіпелагу; він найбільший з островів Свердрупа. Острів мав мешканців, проте до 1900 року, коли Отто Свердруп дав йому ім'я, мешканці покинули острів. У 1959 році вчені з університету Макгілла досліджували фіорд Експедішн, що призвело до створення Дослідницької станції Макгілл, побудованої в 8 км від фіорду у 1960 році.

Баффінова Земля — найбільший острів Канади і п'ятий у світі за площею (507 451 км²).

Найбільший безлюдний острів на Землі, острів Девон, серед островів Королеви Єлизавети. На Девоні було поселення в гавані Дандас (англ. Dundas Harbour), проте пізніше воно було залишено жителями.

Більшість території острова Байлот покрито Арктичними Кордильєрами. Хоча тут, як і на інших островах Канадської Арктики, немає постійного населення, інуїти з Понд-Інлет та інших поселень регулярно відвідують Байлот.

Території під охороною

[ред. | ред. код]

Більше однієї п'ятої острова Елсмір включені до складу парку Куттінірпаак, у тому числі сім фіордів і кілька льодовиків, озеро Хейзен, найбільше в світі заполярне озеро. Пік Барбо, найвища вершина Канадського Арктичного архіпелагу, що знаходиться на хребті Бритіш-Емпайр (англ. British Empire Range[en]). Найпівнічніший гірський хребет на планеті, Челленджер (англ. Challenger Mountains[en]), розташований в північно-західній частині острова. Північна частина острова називається землею Гранта (англ. Grant Land[en]). У липні 2007 дослідниками було відмічено зникнення місць проживання водоплавних птахів, безхребетних і водоростей на Елсмірі. Згідно з висновками Меріенн Дуглас (англ. Marianne S. V. Douglas) з університету Альберти і Джона Смола (англ. John P. Smol[en]) з університету Куїнс, потепління і випаровування призвели до зміни рівня води при відпливах і супутнім змінам у хімічному складі води в ставках і заболочених землях. Дослідники відзначають, що у 1980-х роках їм часто доводилося вдягати болотні комбінезони, щоб пройти до води, а у 2006 ті ж місця були досить сухі для того, щоб спалахнути[6].

Сірмілік Парк на півночі Баффінової землі є місцем проживання великих популяцій Uria lomvia, мартин трипалий, і гуска біла. Парк складається з трьох регіонів — острова Байлот, протоки Олівера (англ. Oliver Sound[en]) і півострову Борден (англ. Borden Peninsula[en]).

У національному парку Ауюйтук, розташованому на Баффиновій землі на півострові Камберленд (англ. Cumberland Peninsula), представлені різноманітні арктичні ландшафти, в тому числі фіорди, і льодовикові поля. Розташовані парку у відомої вершини Асгард і Тор (англ. Mount Thor[en]) висотою 1250 м і ухилом в 105°.

У парку Торнгат-Маунтинс, розташованому на півострові Лабрадор, знаходиться значна частина південного краю Арктичних Кордильєр. Парк захищає безліч арктичних диких видів, у тому числі, оленів, білих ведмедів, сапсанів і беркутів. Парк було засновано 22 січня 2005 року, що робить його першим на Лабрадорі.

Льодовики

[ред. | ред. код]
Льодовик Галл (англ. Gull Glacier[en]) на фіорді Танкуері

Сухіша північна частина Арктичних Кордильєр в значній частині покрита статичними вершинними льодовиковими шапками, а рухомі льодовики частіше зустрічаються на вологому південному краї. Значні площі Елсміра покриті льодом: крижані поля Менсона (англ. Manson Icefield) і Сидкап (англ. Sydkap) на півдні; крижане поле Уельсу (англ. Wales Icefield) і льодовикова шапка Агассіз (англ. Agassiz Ice Cap) на центрально-східній стороні острова, значне покриття льодом на півночі. Північно-західний берег був покритий 500-кілометровим льодовиком (англ. Ellesmere Ice Shelf) до ХХ століття. Через глобальне потепління кількість льоду зменшилася на 90 відсотків, від поля залишилися незалежні шельфові льодовики Альфред-Ернест, Ейлс, Мілн, Уорд-Хант і Маркхем (англ. Alfred Ernest, Ayles, Milne, Ward Hunt, and Markham Ice Shelves)[7]., Дослідження канадських льодовиків, проведене в 1986 році, виявило зникнення 48 км² (3,3 км ³) льоду біля льодовиків Майлна і Ейлс в проміжку 1959–1974 роки[8]. Льодовик Уорд-Хант (англ. Ward Hunt Ice Shelf[en]), де залишився найбільший фрагмент товстої криги (більше 10 метрів завтовшки), втратив 600 км льоду при розколі у 1961–1962 роках[9]. У проміжок між 1967 і 1999 роком льодовик скоротився на 27% в товщину[10]. Танення льодовиків Елсміра продовжилося в XXI столітті: льодовик Уорд розколовся влітку 2002 року[11]; Ейлс повністю обрушився у воду 13 серпня 2005 року; ці процеси можуть загрожувати нафтовидобутку в морі Бофорта, зокрема остання частина що відкололася мала площу 66 км²[12].

Льодовикова шапка Барнс (англ. Barnes Ice Cap[en]) знаходиться в центральній частині Баффинової землі, вона відступає принаймні з початку 1960-х років (коли в цей район була відправлена ​​експедиція з трьох людей для вимірювання ізостат відпливів і особливостей поперечних долин річки Ісорток).

Геологія

[ред. | ред. код]
гори Торнгат

Північна частина Арктичних Кордильєр піднялася в мезозої, під час інуїтської складчастості (англ. Innuitian orogeny[en]), коли Північноамериканська плита посунулася на північ. Вона має магматичні і метаморфічні породи, проте має у своєму складі головним чином осадові породи. Гори на острові Аксель-Хейберг в основному складаються з довгих кряжів, сформованих в середньому мезозої і палеозої з невеликими інтрузіями.

Арктичні Кордильєри молодше Аппалачів, тому в ерозії не було часу, щоб перетворити ці гори в округлі пагорби. Дерева в горах не ростуть, тому що не можуть пережити суворі арктичні зими. Широкі простори покриті нетанучими льодами і снігами. Арктичні Кордильєри нагадують Аппалачі складом і містять аналогічні типи мінералів. Через наявність дешевших у розробці родовищ на півдні на цій гірській системі гірничодобувна діяльність не ведеться.

Гори на південному сході Елсміра складаються сході в основному з граніту, гнейсу, магматичних недиференційованих інтрузивних і вулканічних порід. Вони зазвичай піддаються сильної ерозії і мають явні глибокі тріщини і вузькі жили.

Арктичні Кордильєри складають східний край Канадського щита, що покриває більшість території країни. Докембрійські породи становлять більшість підмурівку.

Вулканізм

[ред. | ред. код]

Гори ефузівного походження мають вік від 1,2 млрд років до 65 млн років[13]. Піздньокрейдові вулкани Елсміра іноді відносять до ранньої активності Ісландської гарячої точки і хребта Альфа. Незважаючи на те, що вулканам Елсміра близько 90 млн років, на них все ще видна зола[14].

Дракон (кліфф) (англ. Dragon Cliffs[en]), а також видимі на ньому траппи

Верхньокрейдова формація Стренд-Фіорд (англ. Strand Fiord Formation[en]) є прикладом розширення підняття Альфа, вулканічного підняття, під час активного формування Амеразійського басейну (англ. Amerasian Basin). Формація є частиною сукцесії западини Свердрупа (англ. Sverdrup Basin Magmatic Province[en]), її утворення передує останньому зануренню западини. Потоки толаїтичного базальту є головним компонентом формації і представлені уламковими вулканічними породами, пісковиком, алевролітами і рідкісними вугільними жилами. Домінують лавові потоки завтовшки від 6 до 60 метрів поверхневої локалізації. Пірокластові осадові породи частіше зустрічаються поблизу південного і східного країв формації, представлені вони лахарами і пляжами. Формація містить траппи на заході острова Аксель-Хейберг заввишки 300 метрів.

Формація Браво-Лейк (англ. Bravo Lake Formation[en]) в центральній частині Баффинової землі є рідкісною лужною ділянкою, що сформувалася в результаті підняття підводних ділянок в палеопротерозої[15]. Лава у вулканічному поясі має геохімічні характеристики, схожі з сучасними океанічно-острівними базальтовими групами. Діапазон від середньофракційованих до сильнофракційованих профілів рідкоземельних елементів аналогічний гавайському[16].

Флора і фауна

[ред. | ред. код]

У суворих умовах арктичної тундри виживає мало рослин. Мороз може вдарити в будь-який час року, а через крайнього придушення холодом процеси ґрунтоутворення надзвичайно уповільнені. Три чверті поверхні — голі камені, навіть лишайникам складно вижити в умовах Цих. Дерев майже немає. Рослини, що виростають в регіоні, в основному сланкі, що характерно для гірської тундри.

Деякі представники флори:Picea mariana, Salix arctica, Eriophorum, Kobresia, декілька видів мохів, Juncaceae, Saxifraga oppositifolia, Dryas, Cyperaceae, Diapensia lapponica, Papaver radicatum, Dryas octopetala, Oxyria digyna, Silene acaulis, Vaccinium й Cassiope tetragona.

Через холоди в за Арктичних Кордильєрах не живуть ні рептилії, ні амфібії; комахи також рідкісні. Великі травоїдні регіону — вівцебик і північний олень, дрібні — копитні лемінги і арктичний біляк; хижаки — білий ведмідь, мелвільський острівний вовк, песець і горностай. Морські ссавці — нарвали, білухи, моржі, кільчаста нерпа і морський заєць.

Мохнонога тундряна куріпка — поширений в регіоні Кордильєр птах. Типові пернаті хижаки — кречет і біла сова. Поширені морські птахи — кайра товстодзьоба, трипалий мартин, крем'яшник, ісландський побережник, чистун арктичний, пісочник великий, пісочник малий, кочівний буревісник. Водоплавні птахи, що населяють регіон Арктичних Кордильєр, — білий гусак, гага звичайна, гага королівська і гагара червоношия.

Найвищі гори

[ред. | ред. код]
гора Асґард, Липня р. 2001
Тор-Пік в р. 1997
Гора метри коментар
Барбо (англ. Barbeau Peak) 2616 Найвища гора на острові Елсмір.
Вислер (англ. Mount Whisler[en]) 2 500 Друга найвища гора на острові Елсміра.
Співдружність (англ. Commonwealth Mountain[en]) 2 225  
Оксфорд (англ. Mount Oxford[en]) 2 210  
Аутлук (англ. Outlook Peak[en]) 2 210 Найвища гора на острові Аксел-Гейберґ.
Одін (англ. Mount Odin[en]) 2 147

Найвища гора на Баффіновій Землі

Монт-Асгард (англ. Mount Asgard) 2 015  
Кіаївік (англ. Qiajivik Mountain[en]) 1 963 Найвища гора в північній частині Баффінової Землі
Ангілаак (англ. Angilaaq Mountain[en]) 1 951

Найвища гора на острові Байлот

Кісімнгіуктук (англ. Kisimngiuqtuq Peak[en]) 1 905  
Ерроухед (англ. Arrowhead Mountain[en]) 1 860  
Юджин (англ. Mount Eugene[en]) 1 850  
Укпік (англ. Ukpik Peak[en]) 1 809  
Нукап (англ. Mount Nukap[en]) 1 780  
Бестіл (англ. Bastille Peak[en]) 1 733  
Туле (англ. Mount Thule[en]) 1 711  
Ангна (англ. Angna Mountain[en]) 1 710  
Тор (англ. Mount Thor[en]) 1 675
Каубвік (англ. Mount Caubvick) 1 642

Гірські хребти

[ред. | ред. код]

В Кордильєрах Арктики декілька гірських хребтів із такими назвами:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ice Cap [Архівовано 15 травня 2005 у Wayback Machine.] Retrieved on 2008-02-10
  2. Bivouac.comBarbeau Peak. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  3. а б Arctic Cordillera Ecozone [Архівовано 15 червня 2004 у Wayback Machine.] Retrieved on 2008-02-10
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 11 вересня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Civilization.ca. Arctic History. Архів оригіналу за 23 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
  6. Northern Canada Ponds Drying Up. Архів оригіналу за 11 липня 2007. Процитовано 12 вересня 2015.
  7. «Arctic Ice Shelf Broke Off Canadian Island» [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.] New York Times 30 December 2006
  8. Jeffries, Martin O. Ice Island Calvings and Ice Shelf Changes, Milne Ice Shelf and Ayles Ice Shelf, Ellesmere Island, N.W.T. [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.]. Arctic 39 (1) (March 1986)
  9. Hattersley-Smith, G. The Ward Hunt Ice Shelf: recent changes of the ice front. Journal of Glaciology 4:415-424. 1963.
  10. Vincent, W.F., J.A.E. Gibson, M.O. Jeffries. Ice-shelf collapse, climate change, and habitat loss in the Canadian high Arctic [Архівовано 10 вересня 2008 у Wayback Machine.]. Polar Record 37 (201): 133–142 (2001)
  11. NASA Earth Observatory. Breakup of the Ward Hunt Ice Shelf. Архів оригіналу за 16 вересня 2008. Процитовано 12 вересня 2015.
  12. BBC News — Huge Arctic ice break discovered. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 12 вересня 2015.
  13. Landforms and Climate of the Arctic Cordillera Ecozone [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] Retrieved on 2007-09-26
  14. Chris's journal entries [Архівовано 15 вересня 2006 у Wayback Machine.] Retrieved on 2007-08-05
  15. Volcanology and geochemistry of the Bravo Lake Formation, Baffin Island, Nunavut [Архівовано 15 квітня 2009 у Wayback Machine.]. Retrieved on 2007-11-06
  16. Central Baffin Island 4-D Project — Projects [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]: Paleoproterozoic mafic magmatism in central Baffin Island. Retrieved on 2007-11-06

Послання

[ред. | ред. код]
  • (англ.)
  • Chernoff, M. N., H. R. Hovdebo, and J. Stuart-Smith. Eastern Canadian Cordillera and Arctic Islands An Aerial Reconnaissance. Ottawa: 24th International Geological Congress, 1972.
  • (англ.) Geological Survey of Canada. Cordillera and Pacific Margin Interior Plains and Arctic Canada. Geological Survey of Canada Current Research, 1998-A. 1998.
  • (англ.) Hall, John K. Arctic Ocean Geophysical Studies The Alpha Cordillera and Mendeleyev Ridge. Palisades, N.Y.: Lamont-Doherty Geological Observatory, Columbia University, 1970.
  • (англ.) Walker, Edward R. A Synoptic Climatology for Parts of the Western Cordillera. Montreal: McGill University, 1961.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Арктичні Кордильєри