Межиріч (Черкаський район)
село Межиріч | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Черкаська область | ||||
Район | Черкаський район | ||||
Громада | Канівська міська громада | ||||
Облікова картка | село Межиріч | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 904 | ||||
Площа | 2.31 км² | ||||
Густота населення | 391 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 19035 | ||||
Телефонний код | +380 04736 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°36′54″ пн. ш. 31°26′03″ сх. д. / 49.61500° пн. ш. 31.43417° сх. д.Координати: 49°36′54″ пн. ш. 31°26′03″ сх. д. / 49.61500° пн. ш. 31.43417° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
83 м | ||||
Водойми | річки Рось, Росава. | ||||
Відстань до обласного центру |
49 (фізична) км[1] | ||||
Відстань до районного центру |
22 (автошляхами) км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | м. Канів | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Межи́річ — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Канівській міській громаді. Населення — 904 чоловіка.
Село розташоване у межиріччі річок Рось та Росава за 22 км на південь від районного центру — міста Канева.
Біля села знаходиться іхтіологічний заказник місцевого значення Роський.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше Межиріч згадується в документах XVIII ст. На території сільради досліджено поселення доби пізнього палеоліту, розкопано рештки житла (с. Межиріч), на якому виявлено поселення трипільської культури, кургани поселення скіфського періоду, поселення зарубинецької та черняхівської культур, 2 городища та курганний могильник періоду Київської Русі.
Село здобуло всесвітню відомість завдяки знахідці там житла стародавніх мисливців на мамонтів. 1965 року селянин Микола Новицький, копаючи льох у своїй садибі, натрапив на велику кістку. Надалі археологи знайшли тут залишки чотирьох жител, складених з бивнів та кісток мамутів.
Одне з цих жител академіком НАН України І. Г. Підоплічком реконструйовано у первісному вигляді і виставлено в Палеонтологічному музеї ННПМ НАН України (Київ).
Знахідку демонстрували на виставках у Японії і в деяких європейських країнах. Природничий музей Нью-Йорка обладнав діораму межиріцької стоянки палеолітичних мисливців.
Рештки четвертого житла, залишені на місці розкопок, захищені від атмосферних опадів металевою конструкцією. У лютому 2010 року дах металевого павільйону провалився під вагою снігу, й пам'ятка лишилася під загрозою існування. Восени того ж року за спонсорських коштів черкаських підприємців був споруджений новий металевий ангар, загроза руйнації зникла. У подальшому Палеонтологічний музей ННПМ НАН України, місцева влада та аматори планують відкрити тут повноцінний музей.
1859 року село відвідав Т. Г. Шевченко.
Під час Другої світової війни в навколишніх лісах діяв партизанський загін ім. Шевченка, очолений уродженцем Межиріча М. О. Дудченком. 297 жителів села воювали проти німецьких загарбників, з них 142 нагороджено бойовими орденами і медалями. На честь загиблих споруджено пам'ятник.
На лузі, коло села, височить пірамідальний пам'ятник «Слава труду», встановлений у зв'язку з прорізанням нового русла Росі та осушенням луків 1914 року.
Сучасність[ред. | ред. код]
У селі функціонує школа, клуб, історико-краєзнавчий музей.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 891 | 98.56% |
російська | 13 | 1.44% |
Усього | 904 | 100% |
Відомі люди[ред. | ред. код]
У селі народилися:
- Гаврило Михайлович Пустовійт (* 1900 — † 20 березня 1947) — український графік-монументаліст.
- Євген Оксентович Попович (* 25 червня 1930 — † 6 липня 2007) — український перекладач;
- Дмитро Семенович Чередниченко (* народився 30 листопада 1935 року) — український письменник, перекладач.
- Стельмашенко Олексій Павлович — (*12 березня 1935 — † 17 грудня 2006) український художник, поет.
- Ясинський Антон Микитович — російський історик українського походження.
- Ясинський Михайло Микитович — історик права, декан юридичного факультету Київського університету Св. Володимира (з 1910 року), професор юридичного факультету Люблянського університету (Словенія) ; брат історика А. М. Ясинського.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Сільрада
-
Школа
-
Клуб
-
Пам'ятник на честь осушення заплави р. Рось
-
Братська могила загиблих у німецько-радянській війні
-
Пам'ятний знак Т.Г. Шевченку
-
Пам'ятник загиблому солдату
-
Пам'ятник односельцям, розстріляним нацистами
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://maps.vlasenko.net [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Д. Ю. Нужний. Межиріч, археологічна пам'ятка [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 585. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Історія міст і сіл української РСР [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей мамонтов на Украине. — Киев: Наук. думка, 1969. — 164 с.
- Пидопличко И. Г. Межиричские жилища из костей мамонтов. — Киев: Наук. думка, 1976. — 240 с.
- Палеонтологічний музей ННПМ НАН України / Путівник. — Топачевський В. О., Семенов Ю. О., Крахмальна Т. В., Михалевич О. А. — Київ, 2004. — 73 с.
- Кугно І. І. Канів. Путівник містом та околицями. «Панмедія», Київ, 2006, стор. 36, 38. ISBN 966-8947-00-2
- Едвард Руліковський, Międzyrzecz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 379. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Межиріч // ЕСУ
- Межиріч // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 140-141.
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |