Пойнт-Пілі (національний парк)
Місцеположення парку на карті | |
41°58′00″ пн. ш. 82°31′00″ зх. д. / 41.9666666666944436769881577° пн. ш. 82.51666666669444794024457224° зх. д.Координати: 41°58′00″ пн. ш. 82°31′00″ зх. д. / 41.9666666666944436769881577° пн. ш. 82.51666666669444794024457224° зх. д. | |
Країна | Онтаріо, Канада |
---|---|
Розташування | Онтаріо, Канада |
Найближче місто | Лімінґтон |
Площа | 15 км² |
Засновано | 1918 |
Оператор | Парки Канади |
Статус: | Рамсарське угіддя |
Вебсторінка | pc.gc.ca/fr/pn-np/on/pelee/index |
Місцеположення парку на карті | |
Пойнт-Пілі у Вікісховищі |
Національний парк Пойнт-Пілі ( [ˈpiːliː] ;англ. Point Pelee National Park фр. Parc national de la Pointe-Pelée ) — національний парк в окрузі Ессекс на південному заході Онтаріо, Канада, де він тягнеться до озера Ері. Слово pelée по-французьки означає «лисий». Пойнт-Пілі складається з півострова суші, в основному з боліт і лісів, який звужується до гострої точки, виступаючи в озеро Ері в напрямку острова Міддл. Острів Міддл, який також є частиною національного парку Пойнт-Пілі та розташований на північ від канадсько-американського кордону в озері Ері, був придбаний у 2000 році[1]. Пойнт-Пілі є найпівденнішою точкою материкової Канади[1] і розташований на геологічній основі з льодовикового піску, мулу та гравію, що врізається в озеро Ері. Ця коса суші завдовжки трохи більша семи кілометрів та 4,5 км завширшки у північній основі. Заснований у 1918 році, Пойнт-Пілі був першим національним парком у Канаді, створеним для охорони природи[1]. 27 травня 1987 року його було визначено Рамсарською територією[2].
Історія[ред. | ред. код]
Аборигени жили на Пойнт-Пілі за багато років до європейської колонізації, починаючи принаймні з 6000 років[1]. Вважається, що найбільша археологічна стоянка, розкопана на Пойнт-Пілі, була замешкана між 700 і 900 роками нашої ери[3].
Назву району дали отці Дольєр і Ґаліне, коли вони проходили через цей район у 1670 році[4].
Наприкінці 1700-х років британські військово-морські резерви заготовляли тут сосну Веймута для будівництва кораблів[5]. У 1790 році заступник індіанського агента Олександр Маккі уклав угоду з громадами аборигенів, згідно з якою Короні передали велику ділянку землі, яка включала Пойнт-Пілі[6]. Колдвеллська перша нація чіппева, яка населяла Пойнт-Пілі, не була підписантами цього договору. Однак Корона не усвідомлювала цього, і їхню землю все ж віддали. Згодом вони були вигнані зі своєї землі, і Пойнт-Пілі залишається неповерненою землею аборигенів. Це було публічно визнано Департаментом у справах індіанців і півночі Канади[7].
Ще до створення парку був створений Орнітологічний клуб Великих озер, який вивчав міграцію птахів. Один із членів, Персі А. Тавернер і перший канадський орнітолог домініону, рекомендував зробити Пойнт-Пілі національним парком у 1915 році. Джек Майнер також наполягав на створенні парку на той час[8]. Пойнт-Пілі було створено у статусі національного парку в 1918 році за наполяганням орнітологів і мисливців. Промислове рибальство в парку тривало до 1969 року. Пойнт-Пілі був єдиним канадським національним парком, де дозволялось полювання, доки полювання на качок не припинилося в 1989 році. Французькі дослідники назвали це місце «Pointe-Pelée» (що означає «лисина»), оскільки східна сторона була кам'янистою та не мала дерев[9].
У 2006 році Пойнт-Пілі був визнаний заповідником темного неба, став першим канадським національним парком, який був визначений таким[10]. У березні 2006 року сильний вітер викликав хвилі, які розмили піщану косу, і все, що залишилося на південному виступі — це дерев'яна платформа[11]. У жовтні 2007 року рівень озера Ері впав настільки, що знову з'явилося загострене піщане закінчення, яке простягалося щонайменше на кілометр у воду і щонайменше 7 м завширшки із звивистою формою кривої[12]. З того часу піщане закінчення продовжує зміщуватися, рости довшим або коротшим або навіть тимчасово відділятися з року в рік.
Географія[ред. | ред. код]
Розташований у західній частині низовини Св. Лаврентія, парк розміщеній на піщаній косі, яка простягається до 15 км в озеро Ері і досягає 70 м вшир, з прилеглими лісистими та заболоченими ділянками. З площею лише 1564 га це найменший національний парк Канади[1]. Більша частина парку (приблизно 1113 га, або 70% парку, складається з боліт, зарослих рогозою та озер, хоча ліси також складають значну частину парку, охоплюючи близько 21% парку[1][2][13]. На цій піщаній косі переважають ґрунтові рівнини, які утворилися під час останнього льодовикового періоду під час просування та відступу Вісконсонського льодовика[2] на затопленому вапняковому хребті. Коли льодовик танув і відступав на північ, басейн озера Ері почав наповнюватися водою. Рух відкладень змінив берегову лінію, в результаті чого мис Пілі має сучасну трикутну форму[13]. Згодом, протягом століть, утворився тонкий, але багатий ґрунт[9]. Мінеральні ґрунти парку були нанесені на карту, а також водопроникні істпортські піски, які мають незначний профіль розвитку[14]. Болота почали утворюватися приблизно 3200 років тому, відповідно до вуглецевого датування[13]. Це був також той самий час, коли піски почали відкладатися, утворюючи сучасні бар'єри[13]. Болото має замкнуту дренажну систему завдяки тому, що воно розділене двома перегородками зі східної та західної сторони, що зазвичай перешкоджає вільному водообміну[2][13]. Однак, коли рівень озера вищий, рівень води на болотах коливається разом із рівнем води в озері[2]. Особлива трикутна форма на південній частині Пойнт-Пілі спричинена зближенням цих двох бар'єрів (ця коса або вершина є найпівденнішою точкою канадського материка)[13]. Острів Міддл, який розташований на південь від півострова Пойнт-Пілі, має площу приблизно 18,5 га і є найпівденнішою точкою Канади[1]. Практично весь Мідл-Айленд вкритий лісом.
Флора і фауна[ред. | ред. код]
Завдяки своєму південному розташуванню та пом'якшувальному впливу озера Ері клімат у парку дещо тепліший, ніж у решті Канади, і багато видів каролінської флори і фауни, які є рідкісними для Канади, трапляються тут[2]. Приклади включають полоза-лиса та п'ятилінійного сцинка[9]. Через його розташування на перехресті дох основних міграційних шляхів у парку було зареєстровано близько 347—360 різних видів перелітних птахів, а понад 100 видів залишаються тут для розмноження[2][9]. Ця загальна кількість включає 102 види водоплавних і берегових птахів[2]. У списку 100 найкращих місць для спостереження за птахами Домініка Кузенса Пойнт-Пілі посідає 66 місце[15]. Койоти і куниці також живуть у цьому парку[16]. Багато видів каролінських квітів, рідкісних для Канади, трапляються в межах парку. Пойнт-Пілі має п'ять різних середовищ існування: пляж, туєві зарості, савана, сухий ліс, вологий ліс і прісноводне болото[17]. У парку зареєстровано понад 750 місцевих видів рослин[1], з цих 8 видів вважаються рідкісними, зникаючими або такими, що перебувають під загрозою зникнення в Канаді[2]. Неподалік від острова Пойнт-Пілі розташований Міддл-Айленд, який у провінції вважається територією природного та наукового інтересу (ANSI) через унікальні та рідкісні комплекси рослин і тварин[1]. Міддл-Айленд є домом для рослин і тварин, характерних для каролінської екозони, з яких дев'ять видів знаходяться під загрозою[1]. Різноманітність рослинності на болоті найвища по краю болотних водойм і в перехідних зонах між наземними середовищами і болотом[2]. На болоті домінують чотири різні рослинні угруповання.
Клімат[ред. | ред. код]
Пойнт-Пілі має вологий континентальний клімат (Dfa за кліматичною класифікацією Кеппена) з теплим вологим літом і холодною зимою, який змінюється навколишніми водами озера Ері[2]. Він розташований у зоні, яка характеризується мінливою погодою через конфлікт між полярними та тропічними повітряними масами[18]. Його розташування в озері Ері змінює його клімат, що призводить до більш теплих температур взимку та восени порівняно з внутрішніми регіонами, оскільки озеро охолоджується повільніше, ніж навколишня суша, хоча навесні температура залишається нижчою, ніж у внутрішніх районах, через те, що суша нагрівається швидше, ніж озеро[18].
Зими холодні із середньою температурою січня −3,9 °C (25,0 °F). Завдяки своєму розташуванню в озері Ері зимові температури вищі, ніж у внутрішніх місцях на подібній широті через виділення тепла, накопиченого озером[18][19]. В результаті температура нижче −20 °C (−4,0 °F) трапляються рідко, лише 1,9 дня, коли температура досягає або падає нижче −20 °C (−4,0 °F). Максимальна температура зазвичай тримається нижче точки замерзання протягом більшості днів, хоча час від часу можуть виникати невеликі проміжки теплої погоди. Парк отримує 98,9 см снігопадів на рік і є 30,6 днів з суцільним сніговим покривом. Парк не розташований у сніговій смузі, і сніговий покрив взимку тримається з перервами.
Літо тепле та вологе з найтеплішим місяцем липнем і середньою температрурою 22,4 °C (72,3 °F), що є одним з найвищих в Онтаріо[18]. Навколишнє озеро знижує температуру влітку, охолоджуючи потік теплих повітряних мас, що надходять із Мексиканської затоки, і, як наслідок, температура вище 30 °C (86,0 °F) зустрічаються рідко, лише 4–8 днів на рік[19].
Вплив людини[ред. | ред. код]
Розвиток[ред. | ред. код]
З регіональної точки зору парк ізольований від інших природних зон, оскільки в окрузі Ессекс менше 6% місцевого лісового покриву та 3% водно-болотних угідь залишаються недоторканими[1]. Велика частина території (97% її) була змінена та в основному перетворена на сільськогосподарські угіддя, промислові зони або житлову забудову[1]. Він також розташований відносно близько до значної урбаністичної агломерації району Віндзор-Детройт.
Спостереження за птахами[ред. | ред. код]
Він утворює найпівденнішу точку материкової Канади (її широта така ж, як і найпівнічніших округів Каліфорнії) і є частиною міграційного коридору птахів і метеликів над озером Ері через Пойнт-Пілі та острови озера Ері. У парку зареєстровано понад 360 видів птахів. Піковий час для міграції птахів — весна, особливо травень, коли втомлені мігранти вперше сідають на сушу після своєї подорожі на північ через озеро.
Багато любителів спостереження за птахами з Північної Америки та з-за кордону відвідують парк у травні[5], часто зупиняючись у сусідньому місті Лімінґтон. Одна з приваб, окрім величезної кількості та різноманіття птахів, які пролітають під час міграції, це можливість побачити більше видів, що гніздяться на півночі, таких як рідкісні піснярі, перш ніж вони мігрують далі.
Випадки[ред. | ред. код]
Болотна пожежа в березні 2017 року[ред. | ред. код]
29 березня 2017 року на болотах Пойнт-Пілі спалахнула пожежа, яка спричинила знищення понад 125 га боліт. Пожежа тривала 15 годин і погасла природним шляхом завдяки дощу наступного дня[20].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Національний парк Пойнт-Пілі був зображений на поштовій марці високої вартості ($5), випущеній у 1983 році в рамках серії на честь національних парків. Парк з'явився на марці, випущеній 15 січня 2018 року, номіналом 1,20 долара. Випуск приурочений до сторіччя парку та є частиною набору з дев'ятьох марок, на якому зображені мальовничі види країни.
Зображення[ред. | ред. код]
-
Кінець Пойнт-Пілі, вигляд на північ, 2007 рік
-
Кінець Пойнт-Пілі, вигляд на південь, 2007 рік
-
Пойнт-Пілі, вигляд на південь, квітень 2008 р
-
Пойнт-Пілі на південному заході, січень 2015 р
-
Пойнт-Пілі, вигляд на південний схід, січень 2018 р
-
Пойнт-Пілі, вигляд на південь, січень 2018 р
-
Прогулянка через болото в парку
-
Дерев'яна настильна доріжка, серпень
-
Дерев'яна настильна доріжка, січень
-
Один із паркових автопоїздів
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Point Pelee National Park of Canada Management Plan (PDF). Parks Canada. June 2010. ISBN 9781100157566. Процитовано 13 квітня 2013.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Point Pelee National Park, Ontario - Information Sheet on Ramsar Wetlands (PDF). Ramsar Sites Information Services. Архів оригіналу (PDF) за 29 April 2018. Процитовано 12 квітня 2013.
- ↑ Man's Impact on Point Pelee National Park, Ottawa: National Provincial Parks Association, 1978, с. 44, 53
- ↑ McNamee, Kevin; Suzuki, David; Kraulis, J. A. (2004). The National Parks of Canada. с. 177—179. ISBN 1-55263-569-4.
- ↑ а б National Geographic Guide to the National Parks of Canada, 2nd Edition. National Geographic Society. 2016. с. 150–155. ISBN 978-1-4262-1756-2
- ↑ "Treaty No. 2." (1992).
- ↑ Leclair, Laurie (1988), The Caldwell People of Point Pelee and Pelee Island: A Brief History and Survey of Documents, Department of Indian Affairs and Northern Development
- ↑ Hill, Sharon (29 травня 2018). Playground or protection? 100-year-old Point Pelee National Park finds a balance. Windsor Star. Процитовано 31 грудня 2018.
- ↑ а б в г Point Pelee National Park. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 12 квітня 2013.
- ↑ Hill, Sharon (23 березня 2018). Dark park: Point Pelee's dark sky preserve wows stargazers. Windsor Star. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ High winds leave Point Pelee pointless. CBC News. 16 березня 2006. Процитовано 31 березня 2007.
- ↑ Schmidt, Doug (8 жовтня 2007). Point Returns. Windsor Star. Архів оригіналу за 23 December 2007. Процитовано 15 жовтня 2007.
- ↑ а б в г д е An Overview of Environment Canada's Groundwater Research Activities at Point Pelee National Park, Ontario (PDF). Parks and Protected Areas Research in Ontario. 1998. с. 225—238. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2013.
- ↑ Soil Survey of Essex County (PDF). Dominion Department of Agriculture and The Ontario Agricultural College. 1949. с. 54. Архів оригіналу (PDF) за 1 June 2013. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Couzens, Dominic (2008). Top 100 Birding Sites of the World. London: New Holland Publishers Ltd. с. 310. ISBN 978-1847731098.
- ↑ Dhaliwal, Arvind. Point Pelee National Park - Animals. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ National Geographic Guide to the National Parks of Canada. National Geographic Partners. 2017. с. 153. ISBN 978-1-4262-1756-2.
- ↑ а б в г Point Pelee National Park of Canada: Weather. Parks Canada. August 2009. Процитовано 24 травня 2013.
- ↑ а б Natural Processes in the Great Lakes. The Great Lakes An Environmental Atlas and Resource Book. U.S Environmental Protection Agency. Процитовано 24 травня 2013.
- ↑ 125 hectares of marsh land destroyed by fire at Point Pelee National Park. Windsor Star. 30 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт національного парку Пойнт-Пілі
- Стаття про Національний парк Пойнт-Пілі з Канадської енциклопедії
|
Це незавершена стаття про Канаду. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|