Піскові Озера
| Піскові Озера | ||||
|---|---|---|---|---|
-1.JPG) | ||||
| Велике озеро і центральна частина парку | ||||
| 49°49′25″ пн. ш. 23°59′51″ сх. д. / 49.82361° пн. ш. 23.99750° сх. д.Координати: 49°49′25″ пн. ш. 23°59′51″ сх. д. / 49.82361° пн. ш. 23.99750° сх. д. | ||||
| Тип | громадський парк | |||
| Відкрито | 1950-ті | |||
| Площа | 5,8 га | |||
| Розташування |
 УкраїнаЛьвів, між вулицями Євгена Коновальця, Академіка Степана Рудницького, Генерала Чупринки та Гординських | |||
  Піскові Озера Піскові Озера (Львів) | ||||
 | ||||
 Піскові Озера у Вікісховищі | ||||
П́іскові Оз́ера (до 1990-х — Алтайські Озера)[1][2] — невеликий парк у Франківському районі міста Львова.
Розташований при вулиці Гординських (між вулицями Євгена Коновальця, Академіка Степана Рудницького, Генерала Чупринки) та Гординських, у престижній місцевості Новий Світ (На Байках).
Загальна площа 5,8 га, площа водного дзеркала — 1,8 га (2 озера). Основна функція парку — рекреаційна. Це місце відпочинку мешканців мікрорайону з населенням близько 15 тисяч осіб.
Парк був облаштований у 1950-х роках[3] на місці зруйнованого ландшафту — колишніх кар'єрів з видобутку піску фабрики родини Франців. Озера утворилися через просочування води на дно піщаної виїмки. В середині ХХ століття на місці парку було сміттєзвалище. У радянський період озера називалися Алтайськими, під час перейменувань на початку 1990-х років були названі Пісковими.
У 1989 році СКБ Львівського лісотехнічного інституту розробило проєкт комплексної реконструкції і благоустрою, проте він не був до кінця реалізований. Доріжково-стежкова мережа розроблена відповідно до входів у парк — з боку вулиць Євгена Коновальця та Генерала Чупринки. Доріжки заасфальтовані, а стежки вкриті товченою цеглою. Входи у парк не оформлені вхідними архітектурними елементами (арками).
Основу насаджень парку становлять ясен звичайний та ясен американський, а також гостролистий клен та клен-явір. Інші породи дерев: черемха звичайна, клен ясенолистий, клен сріблястий, біла акація, каштан кінський, черешня, алича, кедри, сосни, верби, туї, смерики, берези, тополі і модрина. З підліску та узліссях ростуть чагарники: бузина чорна, глід, бирючина, шипшина звичайна та інші. У парку є спортивний і дитячий майданчики.
Піскові озера згадані у пісні вокальної формації «Піккардійська терція» «Старенький трамвай»[4]:
|
Я згадаю прохолодних озер блакить, куди їздив колись старенький трамвай | 
|
Автор пісні Олександр Шевченко з цього приводу сказав[4]:
|
|
Це пісня про «Алтайські озера» |
|
Піскові Озера
| |||||||||||
-2.JPG)
|
-3.JPG)
|
-4.JPG)
| |||||||||
Місток через канал
між малим та великим озером |
Велике озеро
|
Алея в парку
| |||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Парк «Піскові озера». vorobus.com. 15 липня 2010. Процитовано 19 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Львівські вулиці і кам'яниці, 2008.
- ↑ Вулька 1960 року в об'єктиві Юліана Дороша. photo-lviv.in.ua. Фотографії Старого Львова. 7 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Старенький трамвай. pisni.org.ua. Українські пісні. 10 березня 1999. Процитовано 19 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Кучерявий В. П. Гідропарк «Піскові озера» // Сади і парки Львова. — Львів : Світ, 2008. — С. 187—188. — ISBN 978-966-603-591-5.
- Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 88—100. — ISBN 978-966-7022-79-2.