Порфирій
Порфирій | |
---|---|
дав.-гр. Πορφύριος | |
Ім'я при народженні | лат. Malchus[1] |
Народився |
233[2] Тір, Syria Phoeniced, Римська імперія |
Помер |
301[2] Рим, Римська імперія[2] |
Країна | Стародавній Рим |
Діяльність | філософ, теоретик музики, історик, письменник |
Галузь | філософія |
Вчителі | Плотін, Кассій Лонгін і Demetriusd[3] |
Відомі учні | Ямвліх |
Знання мов | давньогрецька[4] і латина |
Magnum opus | Against the Christiansd, Life of Pythagorasd, History of philosophyd, Chronicled, Life of Plotinusd, Geographyd[5] і Ісагогіка[d] |
|
Порфирій, Малх Порфирій (234, Тир, — між 301 і 305, Рим), античний філософ — неоплатонік.
Життєпис[ред. | ред. код]
За походженням — фінікієць. Народився у Тирі. Прізвисько Порфирій отримав в Афінах — від свого наставника Кассія Лонгіна.
Учень Плотіна, видавець його творів.
У зрілі роки керував філософською школою в Римі. Коментатор творів Платона й Аристотеля. Автор біографії Плотіна «Життя Плотіна і порядок його творів», коментарів до деяких його творів.
Автор багатьох творів з риторики, астрономії, математики, історії, гармоніки. Критикував християнство. Твір «Проти християн» був спалений 448 року.
Філософські погляди[ред. | ред. код]
Теоретична праця Порфирія «Вступ до категорій Аристотеля», відома також під назвою «Про п'ять звучань», принесла йому всесвітню славу. Ця праця неодноразово була видана у Візантії, у країнах Сходу й Заходу. Він викладав учення з логіки про ознаки поняття (рід, вид, видова різниця, ознаки власні і випадкові). В логіці з його ім'ям пов'язане так зване древо Порфирія, яке показує підпорядкування родових і видових понять. Філософія Порфирія тісно пов'язана з етичною проблематикою: врятування душі шляхом очищення душі, відходу від тілесних благ, повернення до розуму і уподобання божеству. Повернення до Бога відбувається в процесі пізнання і в самому знанні. Для того, хто знає, Бог поруч, а для необізнаного Бог, знаходячись усюди, відсутній. Знання Бога тотожне самопізнанню, тому шлях пізнання своєї сутності починається з любові до самого себе. Приписує деміургічні функції не розуму, а вищій частині душі. В ієрархії буття Порфирій людську душу поміщає між Богом і тілом. Душі належить свобода волі та свобода вибору. Душа пов'язана з тілом не безпосередньо, а завдяки частковим втіленням («дух уявлення» — займає місце поміж почуттям і розумом).
Відомі трактати Порфирія і з практичної філософії, в яких він викладає вчення про політичні чесноти. Надавав великого значення практичній містиці. У творі «Про град Божий» Августин пише, що Порфирію належав твір «Сходження душі», в якому він розвивав вчення про подвійний шлях: шлях чистого пізнання для філософів і шлях теургії (вчення про засоби впливу на богів) для натовпу.
Вплив філософії Порфирія[ред. | ред. код]
Філософські погляди Порфирія мали величезний вплив на подальший розвиток неоплатонізму, особливо на Августина, Боеція. Важливе значення мав запропонований Порфирієм метод тлумачення діалогів Платона, надалі модифікований Ямвліхом.
Джерела[ред. | ред. код]
- Порфирій // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 500. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Порфирій |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Порфирій |
- Философский энциклопедический словарь. — М., 1989
- Асмус В. Ф. Античная философия. — М., «Высшая школа», 1976, с. 525 — 526
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118595873 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Hultsch F. Demetrios 118 // Kategorie:RE:Band IV,2 — 1901.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Clavis Historicorum Antiquitatis Posterioris / P. v. Nuffelen, L. V. Hoof — 2018.