Раян Гіггз
Раян Гіггз | ||
Гіггз у 2015 році | ||
Особисті дані | ||
---|---|---|
Повне ім'я | Раян Джозеф Гіггз | |
Народження | 29 листопада 1973 (50 років) | |
Кардіфф, Уельс | ||
Зріст | 180 см | |
Вага | 72 кг | |
Громадянство | Уельс Велика Британія | |
Позиція | півзахисник | |
Інформація про клуб | ||
Поточний клуб | завершив кар'єру | |
Номер | 11 | |
Професіональні клуби* | ||
Роки | Клуб | І (г) |
1990—2014 | «Манчестер Юнайтед» | 672 (114) |
Національна збірна | ||
Роки | Збірна | І (г) |
1991—2007 2012 |
Уельс Велика Британія |
64 (12) 4 (1) |
Тренерська діяльність** | ||
Сезони | Команда | Місце |
2014 2014 2018— |
«Манчестер Юнайтед» «Манчестер Юнайтед» Уельс |
(асистент) (в.о.) |
Звання, нагороди | ||
Нагороди | ||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||
Ра́ян Джо́зеф Гіггз (або Ґіґґз[1], англ. Ryan Joseph Giggs, уроджений Раян Джозеф Вілсон англ. Ryan Joseph Wilson; нар. 29 листопада 1973, Кардіфф, Уельс) — колишній валлійський футболіст, півзахисник англійського «Манчестер Юнайтед» та збірної Уельсу. З 2018 року головний тренер збірної Уельсу. Протягом всієї своєї кар'єри виступав за англійський клуб «Манчестер Юнайтед», за який провів 963 офіційних матчі. Є найтитулованішим гравцем в історії британського футболу.19 травня 2013 став першим футболістом, що виграв 13 чемпіонських титулів вищого дивізіону Англії.
Гіггз є єдиним гравцем, який забив в 21 сезоні Прем'єр-ліги з моменту її заснування в сезоні 1992/93 до сезону 2012/13. Він також є першим гравцем, який забивав в 11 розіграшах Ліги чемпіонів поспіль. 21 травня 2008, вийшовши на поле у фінальному матчі Ліги чемпіонів, Гіггз побив рекорд сера Боббі Чарльтона за кількістю матчів за «Манчестер Юнайтед». Таким чином, Гіггз став рекордсменом «Манчестер Юнайтед» за кількістю матчів, проведених за клуб у всіх турнірах. 5 березня 2013, вийшовши на гру Ліги чемпіонів проти мадридського «Реала», провів свій 1000-й офіційний матч у кар'єрі.
На міжнародному рівні Гіггз виступав за збірну Уельсу, ставши наймолодшим гравцем, що виходив в основному складі збірної (його дебют відбувся в 1991 році). Гіггз був включений в список 100 легенд Футбольної ліги, а 11 грудня 2007 року на урочистій церемонії в Букінгемському палаці Гіггз був удостоєний титулу офіцера ордена Британської імперії (OBE).У січні 2011 року за результатами голосування серед уболівальників Гіггз був визнаний найвеличнішим гравцем в історії «Манчестер Юнайтед». Після завершення кар'єри в травні 2014 року, Гіггз був призначений на посаду асистента головного тренера «Манчестер Юнайтед».
«Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]
29 листопада 1990 року, в свій 17-й день народження, Гіггз підписав свій перший професійний контракт . До того часу багато хто називав його найталановитішим британським гравцем з часів Джорджа Беста.
Дебют Райана в чемпіонаті відбувся 2 березня 1991 в матчі проти «Евертона» на «Олд Траффорд»; Гіггз вийшов на заміну Денису Ірвіну. 4 травня 1991 в манчестерському дербі Гіггз вийшов на поле в стартовому складі і забив переможний гол у ворота «Манчестер Сіті». Тим не менш, Райан не був долучений в заявку з 16 гравців на фінал Кубка володарів кубків УЄФА проти «Барселони», який пройшов 11 днів потому. У той час основним лівим вінгером клубу був 20-річний Лі Шарп.
На початку сезону 1991/92 Гіггз став регулярним гравцем основи, продовжуючи паралельно виступати за молодіжний склад «Манчестер Юнайтед», в якому він був капітаном. У 1992 році ця команда виграла Молодіжний кубок Англії. 17-річний Гіггз, який виступав за основний склад, став першим з безлічі молодих футболістів, вихованих Алексом Фергюсоном.
Велику частину сезону «Манчестер Юнайтед» очолював турнірну таблицю чемпіонату, але в підсумку посів лише друге місце, поступившись чемпіонський титул «Лідсу». Це був останній сезон в історії старого Першого дивізіону. У наступному році був створений новий турнір, Прем'єр-ліга.
12 квітня 1992 Гіггз завоював свій перший трофей із клубом, коли «Юнайтед» обіграв «Ноттінгем Форест» у фіналі Кубка Футбольної ліги. Гіггз віддав гольовий пас на Брайана Макклера, який забив єдиний гол у цій зустрічі. Після закінчення сезону Райан був визнаний найкращим молодим футболістом року в Англії.
У сезоні 1994/95 через травму Гіггз провів у чемпіонаті лише 29 матчів, відновившись до кінця сезону, який виявився для «Манчестер Юнайтед» невдалим. Клуб не зміг обіграти «Вест Гем Юнайтед» у фінальному турі чемпіонату, внаслідок чого чемпіонський титул Прем'єр-ліги виграв «Блекберн Роверс». Тижнем пізніше Гіггз вийшов на заміну у фіналі Кубка Англії проти «Евертона», але «Юнайтед» поступився в цьому матчі з рахунком 1:0.
У сезоні 1995/96 Гіггз набрав колишню форму і став ключовим гравцем у складі «Юнайтед», який виграв домашній «дубль» (Прем'єр-лігу і Кубок Англії). Гол Гіггза у ворота «Евертона» на «Гудісон Парк» був номінований на звання «найкращого гола сезону» (у результаті більше голосів набрав гол Георгія Кінкладзе з «Манчестер Сіті»). У листопаді 1995 року, у своїй, можливо, найкращій грі сезону, Гіггз зробив «дубль» у ворота «Саутгемптона».
У Фіналі Ліги чемпіонів 1999 Гіггз зробив гольову передачу на Тедді Шерінгема. Перемігши у Прем'єр-лізі, Кубку Англії та Лізі чемпіонів, «Манчестер Юнайтед» завоював унікальний «Требл», який не підкорявся раніше жодному англійському клубу.
Після переходу Дениса Ірвіна в травні 2002 року Гіггз став одним з найдосвідченіших гравців у складі «Манчестер Юнайтед», хоча йому було всього лише 28 років. Після тріумфу 1999 року «Юнайтед» продовжував збирати трофеї, вигравши Прем'єр-лігу в сезонах 1999/2000, 2000/2001 та 2002/2003, а в Лізі чемпіонів тричі досягав чвертьфіналу і одного разу — півфіналу.
22 травня 2004 він грав у фіналі Кубка Англії і в четверте виграв цей турнір, ставши таким чином одним з двох гравців (іншим є Рой Кін), які чотири рази вигравали Кубок Англії, виступаючи за «Манчестер Юнайтед». Гіггз також чотири рази вигравав срібні медалі Прем'єр-ліги (в 1995, 2005 і 2007 роках).
Вийшовши на поле у вересні 2004 року в матчі з «Ліверпулем», Гіггз провів свою 600-ту гру в майці «Юнайтед»; це досягнення, крім нього, підкорялося лише серу Боббі Чарльтону і Біллу Фоулксу. У 2005 році він був включений в Зал слави англійського футболу в данину визнання його заслуг перед футболом в Англії.
6 травня 2007 року, після нічиєї «Челсі» з «Арсеналом», «Манчестер Юнайтед» виграв Прем'єр-лігу, а Гіггз став дев'ятикратним чемпіоном Англії, побивши рекорд Алана Хансена і Філа Ніла (вони виграли по вісім чемпіонських титулів з «Ліверпулем»).
21 травня 2008, Гіггз побив рекорд Боббі Чарльтона за кількістю матчів за клуб, вийшовши на заміну Полу Скоулзу на 87-й хвилині фінального матчу Ліги чемпіонів проти «Челсі».Основний і додатковий час матчу завершився внічию 1:1; в серії післяматчевих пенальті перемогу святкував «Манчестер Юнайтед» з рахунком 6:5. Гіггз реалізував останній, 6-й удар «Юнайтед» з одинадцятиметрової позначки, який виявився переможним (після промаху Ніколя Анелька відразу після цього).
8 грудня 2010 відбулася зустріч «Манчестер Юнайтед» з «Валенсією», яка стала для Райана Гіггза 121-ю у Лізі чемпіонів. Таким чином, він обійшов бразильця Роберто Карлоса, поступаючись за кількістю матчів у Лізі чемпіонів лише іспанцеві Раулю, в активі якого 136 матчів.
16 січня 2011 матч 23-го туру чемпіонату Англії з «Тоттенхемом» став для Гіггза 600-м у складі «червоних дияволів».
26 лютого 2012 матч 26-го туру чемпіонату Англії проти «Норвіча» став для Гіггза 900-м у складі «Манчестер Юнайтед». На поєдинок Райан вийшов з перших хвилин і відзначився переможним голом на 92-й хвилині зустрічі. Після гри сер Алекс Фергюсон висловив упевненість, що це досягнення — 900 матчів за один клуб — ніколи не буде побито.
Після закінчення сезону 2012/13 Гіггз був представлений як граючий тренер і асистент нового наставника «Манчестер Юнайтед» — Девіда Мойєса .
19 травня 2014 Райан Гіггз оголосив про завершення кар'єри гравця. У загальній складності, Гіггз зіграв 963 матчі за «Манчестер Юнайтед», в яких забив 168 голів. У своєму листі до вболівальників, Гіггз подякував їм за відданість і підтримку, яку вони надавали йому впродовж 24 років. Також, в цей же день, Райан Гіггз оголосив про входження до тренерського штабу «Манчестер Юнайтед», де буде виконувати роль асистента Луї ван Гала, який обійняв посаду головного тренера команди.
Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]
2014 року був призначений асистентом головного тренера «Юнайтед» Девіда Моєса. Згодом після звільнення останнього, став виконувати обов'язки головного тренера.
2018 року очолив тренерський штаб збірної Уельсу[2].
Досягнення[ред. | ред. код]
Командні досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон Прем'єр-ліги (13): 1992–93, 1993–94, 1995–96, 1996–97, 1998–99, 1999–2000, 2000–01, 2002–03, 2006–07, 2007–08, 2008–09, 2010–11, 2012–13
- Володар Кубка Англії (4): 1993–94, 1995–96, 1998–99, 2003–04
- Володар Кубка Футбольної ліги (4): 1991–92, 2005–06, 2008–09, 2009–10
- Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (2): 1999, 2008
- Володар Суперкубка Англії (10): 1993, 1994, 1996, 1997, 2003, 2007, 2008, 2010, 2011, 2013
- Володар Суперкубка Європи: 1991
- Володар Міжконтинентального кубка: 1999
- Переможець Клубного чемпіонату світу: 2008
Особисті досягнення[ред. | ред. код]
- Гравець року в Англії за версією футболістів ПФА: 2009
- Найкращий молодий футболіст в Англії (2): 1992, 1993
- Спортсмен року у Великій Британії за версією BBC: 2009
- Володар Трофею «Браво» (приз найкращому молодому футболісту Європи): 1993
- Спортсмен року в Уельсі за версією BBC (2): 1996, 2009
- Володар призу сера Метта Басбі найкращому гравцеві року: 1997/98
- Входить до складу символічної збірної Прем'єр-ліги за підсумками десятиріччя (1993—2003): 2003[3]
- Включено в Зал слави англійського футболу: 2005
- Футболіст року в Уельсі (2): 1996, 2006
- Гравець місяця англійської Прем'єр-ліги (3): вересня 1993, серпень 2006, лютий 2007
- Входить до складу символічної збірної століття за версією ПФА: 2007[4]
- Член «команди року» за версією ПФА (8): 1993, 1994, 1995, 1996, 1998, 2001, 2007, 2009
- Найкращий футболіст в історії «Манчестер Юнайтед» за версією вболівальників: 2011[5]
Рекорди[ред. | ред. код]
- Рекордсмен за кількістю чемпіонських медалей Прем'єр-ліги серед всіх клубів: 13 медалей
- Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю матчів серед польових гравців: 666 матчів[6]
- Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю гольових передач: 95 гольових передач[6]
- Єдиний гравець, який забивав у 21 сезоні Прем'єр-ліги (з моменту заснування Прем'єр-ліги в сезоні 1992/93 по сезон 2010/11 включно)[7]
- Єдиний гравець, забивав в 11 послідовних розіграшах Ліги чемпіонів УЄФА (з сезону 1996/97 по 2006/07)
- Найкращий бомбардир в історії Кубка європейських чемпіонів / Ліги чемпіонів УЄФА серед британських гравців[8]
- Другий півзахисник в історії (після Метта Ле Тісьє), який забив більше 100 голів у Прем'єр-лізі за один клуб
- Рекордсмен за кількістю офіційних матчів за «Манчестер Юнайтед»
- Найкращий бомбардир «Манчестер Юнайтед» у Прем'єр-лізі
- Єдиний гравець «Манчестер Юнайтед», який забивав в 14 сезонах Ліги чемпіонів УЄФА
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- Володар титулу офіцера Ордена Британської імперії (OBE): 2007
- Ступінь магістра мистецтв Солфорского університету[9]
Статистика виступів[ред. | ред. код]
Клуб | Сезон | Ліга | Кубок Англії | Кубок Ліги | Єврокубки[10] | Інші[11] | Разом | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
Манчестер Юнайтед | 1990–91 | 2 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 1 |
1991–92 | 38 | 4 | 3 | 0 | 8 | 3 | 1 | 0 | 1 | 0 | 51 | 7 | |
1992–93 | 41 | 9 | 2 | 2 | 2 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 46 | 11 | |
1993–94 | 38 | 13 | 7 | 1 | 8 | 3 | 4 | 0 | 1 | 0 | 58 | 17 | |
1994–95 | 29 | 1 | 7 | 1 | 0 | 0 | 3 | 2 | 1 | 0 | 40 | 4 | |
1995–96 | 33 | 11 | 7 | 1 | 2 | 0 | 2 | 0 | 0 | 0 | 44 | 12 | |
1996–97 | 26 | 3 | 3 | 0 | 0 | 0 | 7 | 2 | 1 | 0 | 37 | 5 | |
1997–98 | 29 | 8 | 2 | 0 | 0 | 0 | 5 | 1 | 1 | 0 | 37 | 9 | |
1998–99 | 24 | 3 | 6 | 2 | 1 | 0 | 9 | 5 | 1 | 0 | 41 | 10 | |
1999–00 | 30 | 6 | – | – | 0 | 0 | 11 | 1 | 3 | 0 | 44 | 7 | |
2000–01 | 31 | 5 | 2 | 0 | 0 | 0 | 11 | 2 | 1 | 0 | 45 | 7 | |
2001–02 | 25 | 7 | 1 | 0 | 0 | 0 | 13 | 2 | 1 | 0 | 40 | 9 | |
2002–03 | 36 | 8 | 3 | 2 | 5 | 0 | 15 | 4 | 0 | 0 | 59 | 14 | |
2003–04 | 33 | 7 | 5 | 0 | 0 | 0 | 8 | 1 | 1 | 0 | 47 | 8 | |
2004–05 | 32 | 5 | 4 | 0 | 1 | 1 | 6 | 2 | 1 | 0 | 44 | 8 | |
2005–06 | 27 | 3 | 2 | 1 | 3 | 0 | 5 | 1 | 0 | 0 | 37 | 5 | |
2006–07 | 30 | 4 | 6 | 0 | 0 | 0 | 8 | 2 | 0 | 0 | 44 | 6 | |
2007–08 | 31 | 3 | 2 | 0 | 0 | 0 | 9 | 0 | 1 | 1 | 43 | 4 | |
2008–09 | 28 | 2 | 2 | 0 | 4 | 1 | 11 | 1 | 2 | 0 | 47 | 4 | |
2009–10 | 26 | 5 | 1 | 0 | 2 | 1 | 3 | 1 | 1 | 0 | 32 | 7 | |
2010–11 | 19 | 2 | 2 | 1 | 1 | 0 | 3 | 0 | 1 | 0 | 26 | 3 | |
Всього за кар'єру | 607 | 110 | 67 | 11 | 37 | 9 | 135 | 27 | 18 | 1 | 864 | 158 |
(станом на 7 березня 2011 року)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Георгій Деметрадзе: Кінцева зупинка Саакашвілі – психлікарня на вулиці Асатіані в Тбілісі // Football24.ua. — 2017. — 4 червня.
- ↑ Офіційно: Гіггз призначений головним тренером збірної Уельсу (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
- ↑ Ten Years and Counting. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ Teams of the Century.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Ветеран «Манчестер Юнайтед» Райан Гіггз визнаний уболівальниками найкращим гравцем в історії клубу [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Statistics (англійською) . PremierLeague.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ Giggs does it again (англійською) . PremierLeague.com. 17.08.2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ Top Scorers - UEFA Champions League 1991-2011 (англійською) . EuroFutbal Archive. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ Giggs is Awarded Honorary Degree publisher = BBC (англійською) . 15 липня 2008. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ Ліга чемпіонів УЄФА, Кубок УЄФА, Кубок володарів кубків УЄФА.
- ↑ Суперкубок Англії, Суперкубок УЄФА, Міжконтинентальний кубок, Клубний чемпіонат світу.
Посилання[ред. | ред. код]
- Валлійський чарівник: Райан Гіггз [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Долгоиграющие звезды. Райан Гиггз (Манчестер Юнайтед, Уэльс) [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Играй как Гиггз или 11 тезисов об идеальном футболисте [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Райан Гіггз оголосив про завершення кар'єри футболіста (укр.)
|
|
|
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 29 листопада
- Народились 1973
- Офіцери ордена Британської імперії
- Футболісти на літніх Олімпійських іграх 2012
- Гравці олімпійської збірної Великої Британії з футболу
- Валлійські футболісти
- Гравці збірної Уельсу з футболу
- Футболісти «Манчестер Юнайтед»
- Тренери ФК «Манчестер Юнайтед»
- Уродженці Кардіффа
- Переможці Ліги чемпіонів УЄФА