Очікує на перевірку

Священнича традиція (Біблія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Священича традиція (Біблія))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Священнича традиція (скорочено P, від нім. Priester — священник; жрець, жрецький кодекс[1]) — згідно з теорією джерел біблеїстики, одна з чотирьох важливих традицій, які були використані при створенні книг П'ятикнижжя Старого Завіту. Це наймолодше, серед інших чотирьох, джерело, датоване приблизно 550 р. до н. е. Його авторами вважаються священники з Єрусалима.

Історія дослідження

[ред. | ред. код]

З початком Просвітництва в Європі почалося історично-критичне вивчення Біблії. З вісімнадцятого століття, Біблія не тільки отримала свою функцію як проявлене Слово Боже, але також сприймається і вивчається у формі як історично сформована книга. Що стосується П'ятикнижжя, початкові дослідження біблеїстів виявили деякі напруження і неузгодження в тексті. Це призвело до того, що у XVIII столітті священник із Гільдесгайма — Геннінґ Віттер і кілька десятиліть потому французький лікар Жан Астрюк, розвинули теорію про створення і розвиток П'ятикнижжя. Ця теорія порушила переконання того, що Мойсей був автором П'ятикнижжя. Віттер і Астрюк прийшли до висновку, що п'ять книг Мойсея виникли через тривалий процес наростання колишніх незалежних джерел одне на одного. Хоча ці вихідні документи не збереглися, їх можна реконструювати з сьогоднішнього кінцевого тексту, використовуючи методи літературної історичної критики. Астрюк розпізнав, що у межах тексту П'ятикнижжя існує чотири незалежних джерела, які він позначив літерами A-D. Ця теза отримала подальший розвиток, в наступних десятиліттях в Німеччині. Розробка текстів декількома вченими призвела до сформульованої Юліусом Велльгаузеном та його сучасниками документарної гіпотези, яка виділяє історично і змістовно саме чотири джерела Астрюка і які назвали так:

Текст

[ред. | ред. код]

До тексту, що належить до традиції P, відносять[2]:

Текст Тема Цитата
Праісторія
Створення світу Буття 1,1-2,4а
Генеалогія від Адама до Ноя Бт 5,1-32*
Потоп та союз з Ноєм Бт 6,9-9,17*
Таблиця народів Бт 10,1-7*.20.22.31
Генеалогія Бт 11,10-27.31*
Історія праотців
Історія Авраама Бт 12,4b.5; 13,6.11b.12abα
Союз з Авраамом Бт 17*
Похорон Сари Бт 23*
Одруження Ісава та Якова Бт 26,34; 27,46-28,9; 29,24.28b.29
Об'явлення Ел-Шаддая (Всемогутнього) перед Яковом у Бет-Елі Бт 35,9-13a.15
Йосип і Яків у Єгипті Бт 41,46a; 46,6.
Вихід, Пустиня, Синай
Пригнічення Ізраїля у Єгипті Вих 1,1-7*.13.; 2,23-25
Покликання Мойсея Вих 6,2-12
П'ять кар Вих 7,8-12.19-22*; 8,1-3.11*.12-15; 9,8-12; 12,1-20*.28.40.
Чудо на морі Вих 14*
Манна + Субота Ex 16*
Встановлення святині Вих 24,15-29,46*; 39,32.43; 40,17.33-35*
Початок культу Лев 8*
Пустиня та обіцяна земля
Розвідники Чис 13*
Зневіра Мойсея і Аарона Чис 20,1-13*
Смерть Аарона Чис 20,22-29*
Звістка про смерть Мойсея Втор 32,48-52*
Смерть Мойсея Втор 34,1*.7-9*
* У цих віршах не всі місця відповідають традиції «P».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Єврейська цивілізація: Оксфордський підручник з юдаїки: у 2-х томах. Том 1. — Київ: Дух і Літера, 2012. — С. 37.
  2. Vgl. Hans-Christoph Schmitt, Arbeitsbuch zum Alten Testament, Göttingen 2005, S. 191f.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • А. Свідеркувна. Розмови про Біблію. Старий Завіт. — Львів: Свічадо, 2008. — С. 40—41. ISBN 978-966-395-154-6
  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. — Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.