Акціонери банку
(Перенаправлено з Стейкхолдери банку)
Акціонери банку — це фізичні або юридичні особи, які певною мірою залежать від діяльності банку або можуть впливати на його розвиток.
В залежності від середовища банку (зовнішнє або внутрішнє) д.е.н. Бобиль В. В.[1] розподіляє акціонерів банку на дві групи:
- Зовнішні акціонери банку:
- Споживачі банківських продуктів;
- Органи державної влади;
- Банки-конкуренти.
- Внутрішні стейкголдери банку:
- Акціонери банку;
- Топ-менеджери, яких можна віднести до групи привілейованих працівників банку, тому що вони виступають не як звичайні виконавці, а як керівники (наявність владних повноважень);
- Непривілейовані працівники, суть відносин яких з банком переходить від звичайних вимог справедливої оплати праці і гарантії зайнятості до інших аспектів взаємин роботодавця з працівником: рівності можливостей, захисту здоров'я на робочому місці, невтручання в особисте життя і забезпечення відповідного рівня життя.
Економічні інтереси зовнішніх та внутрішніх акціонерів банку наведено в таблиці.
Економічні інтереси акціонерів банку
Акціонери | Економічні інтереси |
Зовнішнє середовище банку | |
Органи державної влади | Податки, зайнятість, стабільність фінансового ринку, участь в рішенні національних проблем тощо |
Споживачі | Вартість та асортимент банківських продуктів, якість, сервіс, надійність банку тощо |
Банки-конкуренти | Збільшення ринкового сегменту за рахунок витиснення банків–конкурентів |
Внутрішнє середовище банку | |
Акціонери | Контроль над банком, дивіденди, ріст капіталу тощо |
Топ-менеджери | Грошова винагорода, високий соціальний статус тощо |
Непривілейовані робітники | Гарантія зайнятості, оплата праці, задоволення від роботи тощо |
Механізм вирішення економічних інтересів внутрішніх акціонерів банку має базуватися на основних принципах корпоративного управління, що були сформульовані Організацією економічного співробітництва і розвитку:
- принцип справедливості: дотримання прав акціонерів і рівнозначне ставлення до усіх власників акцій, включаючи дрібних та іноземних акціонерів;
- принцип соціальної відповідальності: участь в управлінні фінансовою установою зацікавлених осіб з метою збільшення суспільного багатства, створення робочих місць і забезпечення фінансової стійкості банківського сектору;
- принцип прозорості: розкриття достовірної інформації про всі істотні аспекти діяльності банку, включаючи зведення про фінансове положення, склад власників і структуру управління;
- принцип підзвітності: обов'язок Ради директорів – забезпечувати стратегічне управління бізнесом, контролювати роботу менеджерів і звітуватися перед акціонерами.
- Бобыль В. В. Разрешение агентских конфликтов как одна из основных задач корпоративного управления / В. В. Бобыль // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. – 2007. – Вип. 14. – С. 239–242. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Бобиль В. В. Сучасний розвиток корпоративного управління у банківській діяльності / В. В. Бобиль // Вісник Національного банку України. – 2008. – № 1(143). – С. 65–67.
- Бобиль В. В. Антикризове управління банківськими ризиками : монограф. / В. В. Бобиль. – Дніпропетровськ : «Свідлер А.Л.», 2012. – 270 с. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Бобиль В. В. Управління фінансовими ризиками банків: монограф. / В. В. Бобиль, Ю. П. Макаренко. — Дніпропетровськ: «Герда», 2014. — 266 с. [Архівовано 28 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Бобиль В. В. Фінансові ризики банків: теорія та практика управління в умовах кризи: монограф. / В. В. Бобиль. — Дніпропетр. нац. ун-т залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна. — Дніпропетровськ, 2016. — 298 с.[2]
- ↑ Бобиль Володимир - Google Scholar Citations. scholar.google.com.ua. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 31 січня 2017.
- ↑ Доступ до репозитарію eadnurt.diit.edu.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2017.