Готфрід Гофман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ян Готфрід Гофман)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Готфрід Гофман
Jan Gottfried Hoffman
Народженняпочаток 18 століття
Смертьблизько 1775
КраїнаСвященна Римська Імперія, Річ Посполита
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів, Бучач, Почаїв
Архітектурний стильбароко, Віленське бароко
Найважливіші спорудиЦерква Чесного і животворящого Хреста (Бучач), Собор у Почаєві, замок-палац для Юзефа Оссолінського в Ліську

Ґотфрід Гофман (Gottfried Hoffman, також пол. Godfred Hoffmann[1] р. нар. та см. невідомі) — сілезький[2] архітектор XVIII ст.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Роботи Гофмана
Почаїв
Лісько
Лісько
Лісько
Угерці Мінеральні
Почаїв
Почаїв
Почаїв
Готфрід Гофман
Бучач
Бучач. Комплекс монастиря Василіян
Церква Чесного і животворящого Хреста (Бучач)
Церква Чесного і животворящого Хреста (Бучач), вівтар
Собор, Почаївська лавра, головний фасад
Купол собору, Почаївська лавра
Барокова Атлантида україни

Походив із Вроцлава.[3] На замовлення Миколи Василя Потоцького спроєктував Церкву Воздвиження Чесного Хреста (або Хрестовоздвиженську церкву) монастиря отців василіян у Бучачі. Використовував поєднання традицій Львівської — на чолі з Бернардом Меретином — та Віленської — засновником якої вважається Йоган Кристоф Ґляубіц — архітектурних шкіл.[4] Автор проєкту перебудови Почаївського монастиря[5] (зокрема, проєкту Успенського собору). 20 лютого 1771 року уклав контракт на будівництво нового храму.[2] Однак виникла потреба експертизи будівництва[6]. Навесні 1775 року для ревізії виконаних робіт і корекції проєктів було запрошено львівського архітектора Петра Полейовського, який 20 квітня 1775 року склав письмовий звіт про обстеження і запропонував значні зміни до вже існуючого проєкту, так що, на думку Збіґнева Горнунґа, власне його можна вважати фактичним автором проєкту[7] Пізніше, новий проєкт усього комплексу доручили розробити Францискові Кульчицькому, який також мав керувати будівництвом[6].

1770 року невідомий архітектор з Почаєва розробив проєкт нової церкви та келій львівського монастиря святого Онуфрія. Через подібність із почаївським храмом, львівський дослідник Володимир Вуйцик припускав, що проєктантом був саме Ґотфрід Гофман.[8] У 17651771 роках Гофман займався відбудовою замку Юзефа Оссолінського в Ліську[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 58. (пол.)
  2. а б Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 292. (пол.)
  3. Łoza S. Hoffman… — S. 132.
  4. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — С. 41, 50., іл. — ISBN 966-7086-24-0.
  5. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл. — С. 42.
  6. а б Wujcyk W. Architekt lwowski Franciszek Ksawery Kulczycki: (na podstawie badań archiwalnych) [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1998. — № III. — S. 158. (пол.)
  7. Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 292. (пол.)
  8. Вуйцик В. С. Монастир святого Онуфрія у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 51. — ISBN 966-95066-4-13.
  9. Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. — Wyd. drugie. — Wrocław : Zakład Narodowy im Ossolińskich, 1996. — T. 8. — S. 366. — ISBN 83-04-04238-X. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Łoza S. Hoffman Gottfried // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 132. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]