Береза низька
| Береза низька | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Рід: | Береза (Betula) |
| Підрід: | Betula subg. Chamaebetula |
| Вид: | Береза низька (B. humilis)
|
| Біноміальна назва | |
| Betula humilis | |
Береза низька[1] (Betula humilis) — вид деревних рослин родини березових (Betulaceae). Поширений у Північні Євразії, в Україні — на Поліссі і в Правобережному Лісостепу. Вид занесений до Червоної книги України. Формація берези низької занесена до Зеленої книги України[2][3].
Опис[ред. | ред. код]
Кущ заввишки 1 — 2,5 м. Молоді гілочки вкриті смолистими бородавочками й рідкими короткими волосками. Листки чергові, короткочерешкові, серцеподібні або овальні, по краю зубчасті. Квітки одностатеві, зібрані в прямостоячі тичинкові й маточкові сережки; маточкові — при плодах довгасто-яйцеподібні або овальні, 12 — 15 мм завдовжки, 5—7 мм завширшки, на коротких ніжках, з двома листками при основі. Плід — горішок. Цвіте у травні.
Поширення[ред. | ред. код]
У природних умовах зростає на болотах та луках в північній частині Західної Європи, північній частині Монголії, в Росії. В Україні трапляється розсіяно на Поліссі й дуже рідко — в Правобережному Лісостепу на сфагнових болотах.
Охорона[ред. | ред. код]
Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий)[2]. На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[4].
Внаслідок зведення лісів та погіршення стану середовища існування окремі угруповання берези низької стали рідкісними і тому занесені до Зеленої книги України[3], зокрема 4 рослинні асоціації, які належать до формації берези низької (Betuletа humilis): 1) гіпново-низькоберезова; 2) сфагново-пухнастоплодоосоково-низькоберезова; 3) сфагново-низькоберезова; 4) чорноосоково-низькоберезова[3].
Категорія охорони угруповань 2 (рідкісний тип асоційованості домінантів, де береза низька є реліктовим видом, занесеним до Червоної книги України; бореальні угруповання на південній межі ареалу). Статус охорони: угруповання перебувають під загрозою зникнення (характеризуються різким скороченням ареалів і можуть зникнути, якщо продовжиться дія антропогенних чинників, що негативно впливають на їх стан). Угруповання охороняються в Черемському природному заповіднику, природному заповіднику «Розточчя» та Шацькому національному природному парку[2][3].
Практичне значення[ред. | ред. код]
Заготівля і зберігання[ред. | ред. код]
В медицині використовують бруньки (Gemmae Betulae), молоде листя (Folium Betulae) і сік весняного «плачу». Інколи використовують кору. Бруньки заготовляють рано навесні, в період їхнього набрякання, листя — у квітні — травні, коли воно ще запашне й клейке. Бруньки, що розкрилися, і старе листя втрачають свої лікувальні властивості. Сушать бруньки і листя на відкритому повітрі під наметом або в сушарках при температурі 25—ЗО °С. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні з доброю вентиляцією. Строк придатності — 2 роки. Бруньки відпускаються аптеками. Сік беруть рано навесні, до розпускання листя.
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Кора, бруньки і листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди, каротин і гіперозид. У березовому соку є цукри (2%), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію.
Фармакологічні властивості і використання[ред. | ред. код]
Препарати берези низької проявляють сечогінні, жовчогінні, протиспазматичні, протизапальні, ранозагоювальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й протипаразитарні властивості. Вони регулюють обмін речовин, функцію травного тракту й жіночих статевих органів. Березовий сік виявляє й загальнозміцнювальну дію. Галенові препарати бруньок і листя вживають при гіпо- й авітамінозі, при набряках (особливо серцевого походження), атеросклерозі, виразці шлунка, при хронічних хворобах нирок і запаленнях сечового міхура, нирковокам'яній хворобі, як протиспастичний (при спазмах кишок та інших гладеньком'язових органів), жовчогінний (у комплексній терапії захворювань печінки) та як відхаркувальний (при ларингітах, бронхітах і трахеїтах) засіб.
Настій листя використовують і при легких формах холециститу і холецистоангіохоліту, при альбумінурії, сечокислому діатезі, як загальнозміцнювальний засіб і як засіб, що виявляє дермотонічну дію при вуграх, інфекційних грибкових тріщинах куточків рота, мокнучій екземі.
Березовий сік виявляє сечогінну й відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, допомагає при серцевих набряках. Його використовують у комплексній терапії при нирковокам'яній хворобі, як загальнозміцнювальний і кровоочисний засіб при втратах крові, порушенні обміну речовин, при хворобах шкіри, дихальних шляхів і при хворобах, що супроводяться високою температурою тіла.
Ефективним є використання препаратів берези низької в акушерсько-гінекологічній практиці: настій листя вживають при гіпоменструальному синдромі, при набряках вагітних, нефропатії, клімактеричних неврозах; відвар бруньок — при нефропатії; настойку листя і березовий сік — як загальнозміцнювальний засіб при анемії в післяпологовий період і при клімактеричних неврозах.
При зовнішньому застосуванні препарати берези низької широко використовують у дерматології й косметиці, при невралгічних болях, міозитах, артритах, ревматизмі, хронічних гнійних ранах, трофічних виразках, пролежнях, саднах тощо.
У народній медицині препарати з листя і бруньок використовують при бронхіті, гіперацидному гастриті та виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, набряках і подагрі. Відвар або настойка бруньок, крім того, вважаються ефективними засобами при хронічній діареї та глистяній інвазії (аскаридами і гостриками). Препарати з бруньок і листя, а також свіжий березовий сік вживають у народі в усіх випадках, коли необхідне загальне оздоровлення й поліпшення обміну речовин в організмі. Використання березових віників у парильнях лазень вважається корисним при болях у суглобах, подагрі й радикулітах, а також при простудних і шкірних захворюваннях.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Betula humilis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Береза низька в Червоній книзі України
- ↑ а б в г Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 266—267)
- ↑ Береза низька в Червоному списку МСОП
Література[ред. | ред. код]
- Береза низька (Betula humilis Schrank) в Україні / Мельник В.І., Савчук Л.А. — Луцьк: РВВ "Вежа" 2007. — 136 с.
- Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 266—267). — ISBN 978-966-542-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Береза низька // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 58. — ISBN 5-88500-055-7.
- Береза низька, сайт dna.com.ua [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Береза низька в Червоній книзі України [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.]
|