Журавець розлогий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Geranium divaricatum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Журавець розлогий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Геранієцвіті (Geraniales)
Родина: Журавцеві (Geraniaceae)
Рід: Журавець (Geranium)
Вид:
Журавець розлогий (G. divaricatum)
Біноміальна назва
Geranium divaricatum

Журавець розлогий[1], герань розчепірена[2] (Geranium divaricatum) — вид рослин родини геранієві (Geraniaceae), поширений у більшій частині Європи, західній і південно-західній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина 15–60 см заввишки. Стебла зазвичай розпростерті, разом з черешками листків коротко залозисто-волосисті, крім того, з більш довгими відстовбурченими простими волосками. Листки чергуються; листова пластинка 2.5–7 см. Квітконіжки при плодах відігнуті донизу. Чашолистки з коротким кінцевим остюком, волосисті, особливо по жилах. Пелюстки рожеві, 6–7 мм завдовжки. Стулки плодів поперечно-зморшкуваті, коротко шерстисто запушені, носик тонкий, шероховато-щетинистий. 2n = 28[2][3].

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений у більшій частині Європи (Швеція, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Молдова, Росія, Україна (включаючи Крим), Албанія, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Румунія, Сербія, Франція, Іспанія), зх. і пд.-зх. Азії (Афганістан, Іран, Ірак, Туреччина, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Алтай — Росія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Сіньцзян — Китай, Гімалаї Індії)[4][5][6].

В Україні зростає в лісах, по чагарниках, на кам'янистих і гранітних скелях — майже на всій території[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Geranium divaricatum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 220. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 31.01.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31.01.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31.01.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31.01.2019. (англ.)