Міцена білосокова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Mycena galopus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міцена білосокова
Варіації забарвлення гриба
Варіації забарвлення гриба
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Тип: Базидієві (Basidiomycota)
Підтип: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас: Agaricomycetidae
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Міценові (Mycenaceae)
Рід: Міцена (Mycena)
Вид: Міцена білосокова
Mycena galopus
 (Pers.) P.Kumm., 1871
Синоніми
Agaricus lactescens Schrad., [1]

Agaricus galopus Pers., [2]
Mycena galopoda (Pers.) P. Kumm. [3]

Посилання
Вікісховище: Mycena galopus
EOL: 6674854
NCBI: 41248
MB: 120520
IF: 120520

Міцена білосокова (Mycena galopus) — вид грибів роду міцена (Mycena), доволі поширений у Північній півкулі. Сучасну біномінальну назву надано у 1871 році[4].

Назва[ред. | ред. код]

Назва galopus походить від грецьких слів γαλα «молоко» та πονς «нога».

Будова[ред. | ред. код]

Маленький ламкий сіро-коричневий гриб із напівсферичною шапинкою 0.5–3 см зі смугастим краєм. Колір шапинки може варіюватися від майже білого (var. candida) до чорного (var. nigra). З ніжки заввишки до 4 см виділяється біла молокоподібна рідина при пошкодженні. При основі ніжки помітні волосинки, схожі на корінці. Пластини, як і спори — білі. М'якуш має запах редьки.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Плодові тіла з'являються з липня по грудень.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Ростуть на підстилці з опалого листя і ніколи не зустрічаються на живих деревах. В Україні поширений в Західному Лісостепу.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Spicilegium Florae Germanicae: 128 (1794)
  2. Observationes mycologicae 2: 56 (1800)
  3. (1871)
  4. Mycena galopus. www.mycobank.org. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 2017-01-31T06:12:36+00:00.

Джерела[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • М. Я. Зерова, Сосін П. Є., Роженко Г. Л. Базидіоміцети. Книга 2. Болетальні, стробіломіцетальні, трихоломатальні, ентоломатальні, русулальні, агарикальні, гастероміцети // Визначник грибів України. — Київ : Наукова думка, 1979. — Т. 5. — С. 242.
  • Mycena galopus // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  • Kummer, P. 1871. Der Führer in die Pilzkunde. :1-146 
  • E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 150