Шолудивник високий
| Шолудивник високий | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Вовчкові (Orobanchaceae) |
| Рід: | Шолудивник (Pedicularis) |
| Вид: | Шолудивник високий (P. exaltata)
|
| Біноміальна назва | |
| Pedicularis exaltata Besser, 1832
| |
Шолуди́вник висо́кий (Pedicularis exaltata)[1] — багаторічна рослина родини вовчкових. Вид занесений до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Належить до лікарських та декоративних рослин.
Опис[ред. | ред. код]
Трав'яниста рослина 60–150 см заввишки, гемікриптофіт, напівпаразит. Корінь видовжений, веретеноподібний, з малорозвинутою каудексною частиною. Стебло прямостояче, дуже міцне, порожнисте, ребристе, місцями зверху коротко-пухнасте. Листки двох типів: прикореневі завдовжки 10–40 см, голі, довгочерешкові, пірчасторозсічені, з розставленими пірчасто-роздільними, загостреними, ланцетними сегментами, частки яких загострено-пилчасті; стеблові короткочерешкові, а вгорі сидячі, поступово переходять у приквітки.
Приквітки значно перевищують квітки. Суцвіття — густа китиця завдовжки 30–50 см. Чашечка гола, дзвоникоподібна. Віночок 20–28 мм завдовжки, світло-жовтий, голий, двогубий. Верхня губа завдовжки 6-8 мм, завширшки 3–3,5 мм. Плід — яйцеподібна, загострена коробочка, яка за розмірами не перевищує чашечку.
Екологія та поширення[ред. | ред. код]
Рослина світлолюбна, помірно вологолюбна, віддає перевагу поживним, добре дренованим ґрунтам. Зростає на галявинах, вогкуватих трав'яних схилах, вторинних луках.
Квітне в червні-серпні, плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням. Загалом шолудивнику високому притаманний короткий життєвий цикл — тривалість життя однієї особини в середньому не перевищує 4–5 років.
Ареал виду охоплює схід Середньої та захід Східної Європи, зокрема такі країни як Польщу, Білорусь, Чехію,Словаччину, Румунію. Основна частина популяцій зосереджена у Східних та Південних Карпатах. В Україні за останнє сторіччя зафіксовано лише три ізольованих місця зростання: біля села Блістова (Чернігівська область), біля села Стіжок (Тернопільська область) та поблизу Чернівців. З них два, ймовірно, втрачені, а більш-менш стабільним залишається чернівецький осередок.
Значення і статус виду[ред. | ред. код]
Чисельність шолудивника високого в багатьох частинах ареалу незначна. Головними загрозами для популяцій цієї рослини є надмірне випасання худоби, зміна середовища, особливо осушення вологих луків. Окрім України вид охороняється в Чехії, де також відомий лише один його осередок.
Синоніми[ред. | ред. код]
- Pedicularis hacquetii subsp. exaltata (Bess. ex Bunge) Klaster
- Pedicularis sumana Grec. var. exaltata (Besser) Limpr.[2]
- Pedicularis foliosa var. exaltata Bess. ex Benth.[3]
- Pedicularis carpatica (Andrae) Simonk.
- Pedicularis transsilvanica Schur[4]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ The Plant List [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.].(англ.)
- ↑ Шолудивник високий [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 13 квітня 2015.
- ↑ Pedicularis exaltata [Архівовано 5 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на сайті botany.cz — Переглянуто 13 квітня 2015.
- ↑ The Euro+Med PlantBase [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.].(англ.) — Переглянуто 13 квітня 2015.
|