Дуб скельний
| Дуб скельний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Підрід: | Quercus subg. Quercus |
| Секція: | Quercus sect. Quercus |
| Вид: | Дуб скельний (Q. petraea)
|
| Біноміальна назва | |
| Quercus petraea | |
| |
Дуб ске́льний[1] (Quercus petraea) — вид деревних рослин родини букових (Fagaceae). Поширений в Європі та Західній Азії, в Україні — у західних регіонах і в Криму. Ряд рідкісних угруповань дуба скельного занесені до Зеленої книги України.[2]
Опис[ред. | ред. код]
Дерево заввишки 28—35 м із діаметром до 1 м. Живе 400—500 років. Крона у молодому віці правильна, яйцеподібна, із рівномірними розміщеними гілками і листям. У старих шатроподібна, неширока. Стовбури у насадженнях стрункі, повнодеревні, високо очищені від сучків і добре виражені до вершини. Кора ясно-сіра або сіра до темної, відносно товста (5—7 см.) і м'яка, поздовжно дрібноборозенчаста, а внизу глибоко тріщинувата. Пагони голі. Листки завдовжки до 12 см, і завширшки 4—8 см, прості чергові, продовгувато-оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, знизу ясно-зелені, зрідка покриті волосками.
Плоди — жолуді, продовгувато-бочковидні або яйцеподібні, завдовжки 1,5—3,5 см, і діаметром до 1,5 см.[3]
За результатами досліджень Ю. М. Попа (2011) коренева система дуба скельного складається з декількох (3—8) у вигляді пучка різноспрямованих стрижневих коренів, які проникають в залежності від ґрунтово-гідрологічних умов на глибину від 0,01 м на кам'янистій поверхні до 38 м на сірому лісовому глибоко-дренованому ґрунті. Це дозволяє йому краще адаптуватися до складних ґрунтово-гідрологічних умов порівняно з дубом звичайним, який має один стриженевий корінь.
Дуб скельний відрізняється від дуба звичайного дрібнішим розміром листка на довгих (5—7 см) черешках і майже сидячими жолудями.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений на більшій частині території Європи, в Анатолії та в Ірані. Ареал дуба скельного на території України обмежений південними схилами Українських Карпат; лісами у Гірському Криму; на південному заході лісостепу, і дуже рідко — на Поліссі (Житомирська область). Росте, за результатами досліджень С. М. Стойка (1969), на висоті 150—1090 м над рівнем моря переважно на скелястих малопотужних ґрунтах, де формує чисті деревостани. Площа таких куртин є незначною, хоча чисті діброви дуба скельного можуть мати площу до 50 га. Зрідка трапляється як домішка в букових лісах Львівщини. На Поліссі не трапляється, що зумовлено більш різкою континентальністю клімату, ніж на Закарпатті та супіщаними ґрунтами.
Охорона[ред. | ред. код]
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид».[4]
Раритетні угруповання дубу скельного[ред. | ред. код]
_sl23.jpg)
Внаслідок зведення гірських лісів та погіршення стану середовища існування ряд угруповань дубу скельного стали рідкісними і тому занесені до Зеленої книги України,<ref name="Зелена"> зокрема наступні рослинні субформації:
- австрійськодубово-скельнодубових лісів (Querceto (austriacae)-Quercetа (petraeae));
- білоцвітоясенево-скельнодубових лісів (Fraxineto (orni)-Quercetа (petraeae));
- білоцвітоясенево-далешамподубово-скельнодубових лісів (Fraxineto (orni)-
Querceto (dalechampii)-Quercetа (petraeae));
- далешамподубово-скельнодубових лісів (Querceto (dalechampii)-Quercetа (petraeae));
- звичайнососново-скельнодубових лісів (Pineto (sylvestris)-Quercetа (petraeae));
- сріблястолипово-скельнодубових лісів (Tilieto (argenteae)-Quercetа (petraeae));
- ялицево-скельнодубових лісів (Abieto (albae)-Quercetа (petraeae)).
- Австрійськодубово-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціацією — австрійськодубово-скельнодубовий ліс бирючиновий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінантів головного ярусу, де співедифікатор — дуб австрійський занесений до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Білоцвітоясенево-скельнодубових лісів
Субформація представлена асоціацією — білоцвітоясенево-скельнодубовий ліс валіськокострицевий. Категорія охорони 1 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану, де співедифікатор головного ярусу — ясен білоцвітий — є реліктовим субсередземноморським видом, що занесений до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Білоцвітоясенево-далешамподубово-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціацією — білоцвітоясенево-далешамподубово-скельнодубовий ліс валіськокострицевий. Категорія охорони 1 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану, де співедифікатор головного ярусу — ясен білоцвітий — є реліктовим субсередземноморським видом, що занесений до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Далешамподубово-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціаціями: далешамподубово-скельнодубовий ліс валіськокострицевий; далешамподубово-скельнодубовий ліс степовотимофіївковий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану; острівна частина ареалу угруповань; співедифікатор — дуб Далешампа — на межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Звичайнососново-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціацією — звичайнососново-скельнодубовий ліс чорницевий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану; співедифікатор — реліктова сосна звичайна — у Карпатах має острівне поширення). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Угруповання сріблястолипово-скельнодубових лісів
Субформація представлена асоціаціями: сріблястолипово-скельнодубовий ліс волосистоосоковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс запашнопідмаренниковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс клокичковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс одноквітковоперлівковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс перелісковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс плющовий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану; острівна частина ареалу угруповань; співедифікатор — липа срібляста — на межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Ялицево-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціаціями: ялицево-скельнодубовий ліс перелісковий; ялицево-скельнодубовий ліс плющовий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінантів деревостану, еколого-фітоценотичні оптимуми яких є різними; угруповання на східній межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
Значення[ред. | ред. код]
В порівнянні з дубом звичайним, є менш продуктивною деревною породою (фактично довжина чистого стовбура без сучків становить 3—6 м), проте щільність деревини в нього вища, що цінується в клепковому виробництві.
Дуб скельний досить декоративний своїми темно-зеленими шкірястими листками, схожими на вічнозелені. Він має такі декоративні форми: плакучу, пурпуроволисту (червоні листки навесні, зелені — влітку), особливо декоративна мушмулолиста форма.
У Британії також відомий як Корнуельський дуб, дерево є національним символом Валлії, де його називають «Валлійським дубом». У Німеччині його ще називають зимовим дубом (нім. Wintereiche).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Quercus petraea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в г д е ж и Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 73—92)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 12 липня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Дуб скельний у Червоному списку МСОП
Література[ред. | ред. код]
- Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 73—92). — ISBN 978-966-542-2
- Попа Ю. Н. Сохранение и использование дуба скального./ Лесоводство, лесоведение, лесные пользования. Обзорная информация. Вып. 2. — М. ВНИИЦЛесресурс, 1990. — 28 с.
- Попа Ю. Н. Восстановление биогеоценозов в антропогенно-трансформироваанных экотопах в степной зоне. Монография. / Под ред. член-кор. НАН Украины, проф. А. П. Травлеева. — Киев: Украинский бестселлер, 2011. — 437 с.
- Савченко-Погребняк З. Ф. Горный дуб. — Киев: Из-во АН УССР,1955. — 142 с.
- Стойко С. М. Дубовые леса Карпатской горной системы. Автореферат дисс. докт. биол. наук: 094. Ботаника.-Институт ботаники АН УССР. -Киев, 1969. -56 с.
- Дуб скельний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 144. — ISBN 5-88500-055-7.
|
| ||||||||