Зірочник довголистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Stellaria longifolia)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зірочник довголистий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Зірочник (Stellaria)
Вид:
Зірочник довголистий (S. longifolia)
Біноміальна назва
Stellaria longifolia

Зірочник довголистий[1][2] (Stellaria longifolia) — вид рослин з родини гвоздичних (Caryophyllaceae), поширений у Європі, помірних областях Азії й Північної Америки.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина 10–20 см заввишки. Чашолистки 2.5–3 мм довжиною, пелюстки рівні по довжині чашолисткам. Коробочки значно довші за чашечку, довгасто-яйцеподібні, до кінця плодоношення буро-чорні[2]. Росте групами з подовжених кореневищ. Стебла прямостійні або розкидані, розгалужені, квадратні, 10–35 см завдовжки. Листки сидячі, від зелене до жовтувато-зеленого кольору, від лінійних до дуже вузько-еліптичних, найширших у середині чи поблизу, 0.8–4 см × 1–3 мм, верхівки від загострених до гострих; проксимальні листки коротші й ширші. Суцвіття кінцеві, широко розгалужені, від дво- до багато-квіткових. Приквітки ланцетні, 1–5 мм, верхівки загострені. Квіти: чашолистків 5, пелюстків 5, тичинок 5–10. Коробочки 3–6 мм, 6-клапанні. Насіння коричневе, 0.7–0.8 мм у діаметрі, трохи зморшкувате. 2n = 26[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений у Європі крім західної, помірній Азії, Північній Америці — Канада, США, Сен-П'єр і Мікелон[4][5][3].

В Україні вид зростає на вологих місцях в лісі — в Карпатах, рідко[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Stellaria longifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 66. (рос.)(укр.)
  3. а б Flora of North America. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 16.06.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 16.06.2019. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 16.06.2019. (англ.)