Струтіомім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Struthiomimus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струтіомім
Час існування: пізня крейда, 77–66 млн р. т.

Художня реставрація Struthiomimus altus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: Тероподи (Theropoda)
Інфраряд: Целурозаври (Coelurosauria)
Родина: Орнітомімові (Ornithomimidae)
Рід: Струтіомім (Struthiomimus)
Osborn, 1917
Вид: S. altus
Struthiomimus altus
(Lambe, 1902)
Посилання
Вікісховище: Struthiomimus
Віківиди: Struthiomimus
EOL: 4433749
Fossilworks: 38545

Струтіомім (Struthiomimus, букв. — «імітатор страуса», «страус-мімік») — рід ящеротазових динозаврів, що мешкав у пізній крейді, приблизно 77—66 млн років тому, на території сучасної Північної Америки. Орнітомімові були довгоногими, двоногими, страусоподібними динозаврами з беззубими дзьобами. Типовий вид, Struthiomimus altus, є одним з найпоширеніших, менших динозаврів, знайдених у Провінційному парку «Динозавр». Їхня загальна чисельність — на додачу до беззубого дзьоба — свідчить про те, що ці тварини були переважно травоїдними або (що більш ймовірно) всеїдними, а не суто м'ясоїдними, якщо взагалі були такими.

Подібно до сучасних страусів, ему та нанду, орнітомімові динозаври, ймовірно, жили як всеїдні-пристосуванці, доповнюючи свою переважно рослинну дієту різноманітними дрібними ссавцями, рептиліями, земноводними, комахами, безхребетними та всім іншим, що могло влізти їм до рота[1].

Історія відкриття

[ред. | ред. код]
Зліпок скелета S. altus (зразок AMNH 5339), знайденого у 1914 р.

У 1901 році Лоуренс Ламбе віднайшов неповні рештки, голотип CMN 930, і назвав їх Ornithomimus altus, віднісши до того ж роду, що й матеріал, раніше описаний Отніелем Чарльзом Маршем у 1890 році. Видова назва altus походить з латинської мови й означає «високий» або «благородний». Втім, у 1914 році «мисливець за динозаврами» Барнум Браун знайшов майже повний скелет (зразок AMNH 5339) на розкопках на річці Ред-Дір в Альберті, що дозволило Генрі Ферфілду Осборну в 1917 році описати O. altus як типовий вид нового підроду — струтіомім[2]. Дейл Рассел зробив Struthiomimus повноцінним родом у 1972 р., одночасно віднісши до нього кілька інших зразків: AMNH 5375, AMNH 5385, AMNH 5421, CMN 8897, CMN 8902 і ROM 1790, всі — неповні скелети[3].

Скелетна схема зразка S. altus AMNH 5339

У наступні роки Вільям Артур Паркс назвав ще чотири види струтіоміма:

  • Struthiomimus brevetertius — Паркс, 1926[4];
  • Struthiomimus samueli — Паркс, 1928[5];
  • Struthiomimus currellii — Паркс, 1933;
  • Struthiomimus ingens — Паркс, 1933[6].

Сьогодні їх відносять або до Dromiceiomimus, або до Ornithomimus.

Можливий другий вид струтіоміма відомий з ранньомаастрихтської формації каньйону підкови (едмонтонський вік). Оскільки фауна динозаврів стрімко змінювалась, ймовірно, що ці молоді зразки струтіоміма представляють новий вид, відмінний від S. altus, хоча ніякої нової назви їм дано не було[7][8].

Порівняння розмірів S. altus та S. sedens з людиною

Struthiomimus altus оцінюється приблизно в 4,3 метра завдовжки та 1,4 м заввишки в стегнах, а вага — близько 150 кілограмів[9]. Більший відомий екземпляр S. altus важив близько 233,8 кілограма[10].

Струтіомім мав типову для орнітомімових будову тіла та скелета, відрізняючись від близькоспоріднених орнітоміма та галліміма пропорціями та анатомічними деталями[11]. Як і всі динозаври з родини орнітомімових, у нього були великі очі, довга шия (що складала близько 40 % довжини його тіла перед стегнами[12]) й три великі пазуристі пальці на задніх лапах, якими він хапався за землю під час бігу. Він був відмінним бігуном по рівному і твердому ґрунту, міг розвивати швидкість близько 50—80 км/год, що дозволяло йому рятуватися від більших хижаків[13].

Череп S. altus

Край верхнього дзьоба у струтіоміма був увігнутий, на відміну від орнітоміма, чий дзьоб мав прямі краї[8]. Їхній хребетний стовп складався з десяти шийних хребців, тринадцяти спинних хребців, шести тазостегнових хребців і близько тридцяти п'яти хвостових хребців[14]. Їхні хвости були відносно негнучкими й, ймовірно, слугували для балансування[2]. Вони мали довгі стрункі руки та кисті, з нерухомими кістками передпліччя і частково протиставленні перший та два інших пальці[15]. Руки струтіоміма були довшими щодо плечової кістки, ніж в інших орнітомімових, та мали особливо довгі кігті[12]. Як і в інших орнітомімових, але нетипово для тероподів, три пальці на руках струтіоміма були приблизно однакової довжини, а кігті лише злегка вигнуті. Генрі Ферфілд Осборн, описуючи скелет S. altus у 1917 році, порівняв його руки з руками лінивця[2]. Можливо, це була адаптація для підтримки пір'я крил[16]. Ймовірно струтіомім був повністю вкритий пір'ям.

Філогенія

[ред. | ред. код]

Кладограма за Ху та іншими, 2011[17]:

Ornithomimidae

Archaeornithomimus

unnamed

Sinornithomimus

unnamed

Anserimimus

Gallimimus

unnamed

Qiupalong

unnamed

Struthiomimus

Ornithomimus


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Barrett, Paul M. (2005). The diet of ostrich dinosaurs (Theropoda: Ornithomimosauria). Palaeontology (англійською) . Т. 48, № 2. с. 347—358. doi:10.1111/j.1475-4983.2005.00448.x. ISSN 0031-0239. Процитовано 9 січня 2024.
  2. а б в Osborn, H. F. (1917). Skeletal Adaptations of Ornitholestes, Struthiomimus, Tyrannosaurus. Bulletin of the American Museum of Natural History (англійською) . Т. 35. с. 733—771. doi:10.5281/ZENODO.1040385. Процитовано 9 січня 2024.
  3. Russell, Dale A. (1972). Ostrich Dinosaurs from the Late Cretaceous of Western Canada. Canadian Journal of Earth Sciences (англійською) . Т. 9, № 4. с. 375—402. doi:10.1139/e72-031. ISSN 0008-4077. Процитовано 9 січня 2024.
  4. Parks, W. A. (1926). Struthiomimus brevetertius — a new species of dinosaur from the Edmonton Formation of Alberta. Transactions of the Royal Society of Canada (англійською) . Т. 20, № 4. с. 65—70.
  5. Parks, W. A. (1928). Struthiomimus samueli, a new species of Ornithomimidae from the Belly River Formation of Alberta. University of Toronto Studies, Geology Series (англійською) . Т. 26. с. 1—24.
  6. Parks, W. A. (1933). New species of dinosaurs and turtles from the Upper Cretaceous formations of Alberta. University of Toronto Studies, Geological Series (англійською) . Т. 34. с. 1—33.
  7. Claessens, Leon P. A. M.; Loewen, Mark A. (2016). A redescription of Ornithomimus velox Marsh, 1890 (Dinosauria, Theropoda). Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 36, № 1. с. e1034593. doi:10.1080/02724634.2015.1034593. ISSN 0272-4634. Процитовано 9 січня 2024.
  8. а б Longrich, Nick (2008). A new, large ornithomimid from the Cretaceous Dinosaur Park Formation of Alberta, Canada: Implications for the study of dissociated dinosaur remains. Palaeontology (англ.). Т. 51, № 4. с. 983—997. doi:10.1111/j.1475-4983.2008.00791.x. ISSN 0031-0239. Процитовано 9 січня 2024.
  9. Paul, Gregory S. (1988). Ornithomimus altus. Predatory dinosaurs of the world: a complete illustrated guide. A New York Academy of Sciences book (англійською) . New York: Simon & Schuster. с. 387–389. ISBN 978-0-671-61946-6.
  10. Tsogtbaatar, Chinzorig; Cullen, Thomas; Phillips, George; Rolke, Richard; Zanno, Lindsay E. (2022). Claessens, Leon (ред.). Large-bodied ornithomimosaurs inhabited Appalachia during the Late Cretaceous of North America. PLOS ONE (англ.). Т. 17, № 10. с. e0266648. doi:10.1371/journal.pone.0266648. ISSN 1932-6203. PMC 9581415. PMID 36260601. Процитовано 9 січня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  11. Paul, Gregory S. (1988). Genus Ornithomimus. Predatory dinosaurs of the world: a complete illustrated guide. A New York Academy of Sciences book (англійською) . New York: Simon & Schuster. с. 384–394. ISBN 978-0-671-61946-6.
  12. а б Currie, Philip J.; Koppelhus, Eva B. (2005). Theropods, Including Birds. Dinosaur Provincial Park: a spectacular ancient ecosystem revealed. Life of the past (англійською) . Bloomington: Indiana University Press. с. 367–397. ISBN 978-0-253-34595-0.
  13. Paul, Gregory S. (1988). Predatory dinosaurs of the world: a complete illustrated guide. A New York Academy of Sciences book. New York, N.Y. u.a: Simon and Schuster. ISBN 978-0-671-61946-6.
  14. Makovicky, Peter J.; Kobayashi, Yoshitsugu; Currie, Philip J. (2004). Weishampel, David (ред.). Ornithomimosauria. The Dinosauria (англійською) . University of California Press. с. 137—150. doi:10.1525/california/9780520242098.003.0008. ISBN 978-0-520-24209-8.
  15. Nicholls, Elizabeth L.; Russell, Anthony P. (1985). Structure and function of the pectoral girdle and forelimb of Struthiomimus altus (Theropoda: Ornithomimidae). Palaeontology (англійською) . Т. 28, № 4. с. 643—677.
  16. Zelenitsky, Darla K.; Therrien, François; Erickson, Gregory M.; DeBuhr, Christopher L.; Kobayashi, Yoshitsugu; Eberth, David A.; Hadfield, Frank (2012). Feathered Non-Avian Dinosaurs from North America Provide Insight into Wing Origins. Science (англ.). Т. 338, № 6106. с. 510—514. doi:10.1126/science.1225376. ISSN 0036-8075. Процитовано 9 січня 2024.
  17. Xu, Li; Kobayashi, Yoshitsugu; Lü, Junchang; Lee, Yuong-Nam; Liu, Yongqing; Tanaka, Kohei; Zhang, Xingliao; Jia, Songhai; Zhang, Jiming (2011). A new ornithomimid dinosaur with North American affinities from the Late Cretaceous Qiupa Formation in Henan Province of China. Cretaceous Research (англ.). Т. 32, № 2. с. 213—222. doi:10.1016/j.cretres.2010.12.004. Процитовано 9 січня 2024.