Перейти до вмісту

Єфросинія Опольська

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євфросинія Опольська)
Єфросинія Опольська
пол. Eufrozyna opolska Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася1228 Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла4 листопада 1292 Редагувати інформацію у Вікіданих
Берестя-Куявське, Ґміна Бжешць-Куявський, Влоцлавський повіт
ПохованняРеспубліка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітична діячка
Титулгерцогиня[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідСілезькі П'ясти Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКазимир I Опольський Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиВіоло Опольськаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриВолодислав I Редагувати інформацію у Вікіданих, Мешко II Опольськийd Редагувати інформацію у Вікіданих і Вєнцеславаd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКазимир I Куявський Редагувати інформацію у Вікіданих і Мстівой II Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиВладислав I Локетек Редагувати інформацію у Вікіданих, Євфимія Куявська Редагувати інформацію у Вікіданих, Казимир II Ленчицькийd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і Земовит Добжинський[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Єфросинія Опольська (1228/30 — 4 листопада 1292) — Сілезійська князівна, в першому шлюбі з 1257 р. за Казимиром I Куявським; в другому з 1275 за Мстивоєм II Померанським.

Донька Казимира I Опольського і його дружини Велеслави (Віоли). Правнучка Великого князя Київського Мстислава І.

Біографія

[ред. | ред. код]

Єфросинія була наймолодшою ​​з чотирьох дітей. Вона мала двох братів і сестру: князів Мешка II, Володислава І і Вензеславу, яка стала черницею.

Перший шлюб Єфросинії був з її далеким родичем Казимиром I, князем Куявським. Подружжя одружилося 1257 року, коли Єфросинії було щонайменше двадцять дев'ять років.

Казимир уже мав двох синів від першого шлюбу з Констанцією Сілезійською:

  • Лешек II Чорний (1240/42 — 30 вересня 1288).
  • Земомисл Куявський (1241/45 — 29 жовтня / 24 грудня 1287).

Євфросинія і Казимир мали четверо дітей, трьох синів і одну доньку:

Згідно з літописами, Єфросинія бажала, щоб її сини успадкували владу й землі після свого батька, тому робила інтриги проти двох старших синів.

14 грудня 1267 р Казимир І помер, залишивши Єфросинію вдовою з чотирма маленькими дітьми . Вона деякий час була княгинею-регентом. Під час регентства Єфросинії лицарі Тевтонського ордену та князь Болеслав Побожний намагались скористатись ситуацією та захопити землі Куявії.

Коли сини і пасинки стали повнолітніми й почали правити в князівстві, 1275 року Єфросинія вдруге одружився з князем Мстивоєм II Померанським. Від першого шлюбу з Юдитою, донькою Дітриха I Веттіна, він мав двох доньок:

  • Катерина (бл. 1250—1312), дружина Прибислава II Мекленбурга, князя Пархім-Річенберга
  • Євфимія (бл. 1260—1317), дружина Адольфа V, графа Гольштейну

Після тринадцяти років бездітного шлюбу вони розлучилися 1288 р.

Євфросинія повернулася до Куявії і жила в Брест-Куявському, де померла 4 листопада 1292 року і була похована.

Родовід

[ред. | ред. код]

Єфросинія Опольська веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав III,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
Владислав II,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Збислава Святополківна,
донька Великого князя Київського
 
 
 
 
 
 
 
Мєшко IV,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд III,
Маркграф Австрії
 
 
 
 
 
 
 
Аґнеса Бабенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аґнеса Бабенберг
 
 
 
 
 
 
 
Казимир I,
князь Опольський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людмила,
Богемська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Опольська,
княгиня Куявська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Невідомий
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Велеслава,
Болгарська або угорська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Невідома
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Balzer O., Genealogia Piastów, J. Tęgowski, Kraków: Wydawnictwo Avalon, 2005, s. 522–526, ISBN 83-918497-0-8, OCLC 836274542.
  • Jasiński K., Rodowód Piastów śląskich, wyd. II, Wydawnictwo Avalon, Kraków 2007, ​ISBN 978-83-60448-28-1​, s. 513–515.
  • Rymar E., Rodowód książąt pomorskich, Szczecin: Książnica Pomorska, 2005, s. 269–270, ISBN 83-87879-50-9, OCLC 69296056.
  1. а б Lundy D. R. The Peerage