Іванів Михайло Онуфрійович
| Михайло Онуфрійович Іванів | |
|---|---|
 Генерал-майор | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 17 грудня 1866 с. Кочерів, тепер Радомишльська міська громада, Житомирська область |
| Смерть | 14 квітня 1938 (71 рік) Биківня, Київ |
| Військова служба | |
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР |
| Війни / битви | Російсько-японська війна Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Командування | |
| 48-й Сибірський стрілецький полк начальник Головного штабу Армії УНР | |
 Іванів Михайло Онуфрійович у Вікісховищі | |
Миха́йло Онуфрійович Іва́нів (Іванов)[1] (* 17 грудня 1866, с. Кочерів, тепер Радомишльська міська громада, Житомирська область — † 14 квітня 1938, Биківня, Київ) — військовий та політичний діяч, генерал-майор царської армії, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.
Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1890). 1902 після навчання в Імператорській військовій академії служив командиром роти, згодом — батальйону (13-й піхотний Білозерський та 7-й гренадерський Самогітський полки). Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905. Під час Першої світової війни командував 48-м піхотним Сибірським полком, 12-ю піхотною Сибірською дивізією, 7-м Сибірським корпусом.
Від березня 1917 — член Української Центральної Ради, брав участь у роботі Першого Українського військового з'їзду. На ньому його обрали членом Українського генерального військового комітету 1917. Був членом Української соціал-демократичної робітничої партії. 1917 очолював відділ головної інспекції в генеральному секретарстві (згодом — міністерстві) військових справ Української Народної Республіки.
За доби Української Держави — начальник картографічного відділення головного геодезичного управління. В складі інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки перебував у польських військових таборах.
У квітні 1919 року начальник Головного штабу Армії УНР. В травні цього ж року залишився у Кам'янці-Подільському, який зайняли частини РСЧА. Був заарештований та відправлений до Харкова, де був мобілізований червоними. Після демобілізації у 1923 році переїхав до містечка Буча, де проживала його сестра. Працював бухгалтером комбінату.
7 березня 1938 заарештований та засуджений трійкою НКВС до розстрілу з конфіскацією майна. Розстріляний та похований в Биківні під Києвом.
- ↑ Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ, видавництво Марка Мельника. 2021.]
- Т. В. Вронська. Іванів (Іванов) Михайло Іванович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 399. — ISBN 966-00-0610-1.
- К. Є. Науменко. Іванов Михайло Іванович [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Збройні сили України — персоналії військовослужбовців. Львів, 1995;
- Верстюк В. В., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. К., 1998.
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |