Отто Генріх Ігельстром

Отто Ігельстром
швед. Otto Henrik Igelström
Граф Отто Генріх Ігельстром
Народження	7 травня 1737(17370507) Гаргждай, Литва (в складі Речі Посполитої)
Смерть	18 лютого 1823 Гаргждай, Литва
Національність	Швед
Країна	Російська імперія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	з 1753 року
Звання	Генерал від інфантерії
Війни / битви	Російсько-турецька війна (1768—1774), облога Аккермана (1770), облога Сілістри (1773), Російсько-шведська війна (1788—1790), битва під Пардакоскі (1790), Варшавське повстання (1794)
Діти	Karol Załuskid
Нагороди

Отто Генріх Ігельстром (швед. Otto Henrik Igelström; 7 травня 1737 — 18 лютого 1823) — російський генерал зі шведського дворянського роду Ігельстромів. Його значною військовою перемогою була облога Аккерманської фортеці в 1770 році. Під час вражаючого Варшавського повстання 1794 року Ігельстром втратив контроль над своїми військами, які згодом зазнали поразки.

Життя

Отто Генріх Ігельстром, син ландмаршала (крайового маршала) Ліфляндської губернії фрайгера Густафа Генріка Ігельстрома та Маргарети Єлизавети фон Альбеділль, народився 7 травня 1737 року в Гаргждаї (нині Литва). Здобув освіту в Ризі та Німеччині.

У 1753 році Отто вступив на військову службу в Росії, брав участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 років. Ігельстром відзначився під час облоги Кілії, за що був нагороджений орденом Святого Георгія 3-го класу. За взяття Аккермана, де ним було захоплено 13 прапорів, близько 80 гармат і безліч снарядів, отримав звання генерал-майора, а під час укладення Кючук-Кайнарджійського миру — генерал-поручика. За У 1773 році брав участь у невдалій облозі Сілістри. У 1777 році став володарем маєтку Уніпіха (нім. Unnipicht), а в 1781 році — маєтку Меері (нім. Meyershof) в Лівонії (нині в волості Нио, Естонія). У 1784 році командував російськими військами в Криму і взяв в полон останнього кримського хана Шахіна Ґірая. Брав участь у російсько-шведській війні 1788–1790 років і був залучений до невдалої битви під Пардакоскі — Кярнакоскі 30 квітня 1790 року, ініційованої Іваном Салтиковим. Ігельстром був уповноважений підписати Верельський мирний договір від імені Російської імперії в 1790 році. Після цього він був головнокомандувачем Фінляндського корпусу. У 1784—1792 роках Отто був генерал-губернатором Сибірської та Уфимської губерній. У 1792 році отримав титул російського дворянства і був призначений генерал-губернатором Псковської губернії. У 1793 році обійняв ту ж посаду Київської та Чернігівської губерній.

Штурм російського посольства у Варшаві (17 квітня 1794 року)

У 1794 році Отто був призначений послом у Варшаві та командувачем російськими військами в Польщі — Литві. За провал у придушенні Варшавського повстання 1794 року був понижений на посаді. З 1796 року був генералом від інфантерії. Павло I прийняв його на службу в чині генерала від інфантерії та призначив генерал-губернатором Оренбурзької губернії в 1797 році.