Очікує на перевірку

Бакай Ігор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Бакай)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бакай.
Бакай Ігор Михайлович
Ім'я при народженніІгор Михайлович Бакай
Народився17 листопада 1963(1963-11-17) (60 років)
Рівне, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
 Росія
Діяльністьполітик
Alma materБерезнівський лісотехнічний коледж НУВГП і Академія праці, соціальних відносин і туризму
Знання мовросійська
ЧленствоВерховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України[2]
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
Демократичний союз 11 травня 1994 — 12 травня 1998
3-го скликання
Демократичний союз 12 травня 1998 — 14 травня 2002

Ігор Михайлович Бакай (нар. 17 листопада 1963, Рівне, Українська РСР) — колишній український політик та бізнесмен, який звинувачувався у зловживанні владою та незаконній витраті коштів[3]. Був головою правління НАК «Нафтогаз України» (04.1998 — 04.2000), головою Держкомітету України з водного господарства (21 липня — 2 жовтня 2003), керівником Державного управління справами (2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004), так званий «завгосп Кучми»[4]. Після Помаранчевої революції подав у відставку та виїхав до Росії[5], де у березні 2005 року отримав громадянство[6].

Освіта

[ред. | ред. код]

1978–1982 — Березнівський лісовий технікум, технік лісового господарства.

1994–1997 — Академія праці і соціальних відносин, факультет правознавства, юрист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1982–1984 — служба в армії СРСР.

1984–1989 — начальник бази підготовки футбольної команди СКА «Карпати» Прикарпатського військового округу, Львів.

1989–1991 — бригадир, майстер дільниці лісорозробки Якутії.

1991–1992 — голова кооперативу «Козацькі страви», Львів.

1992–1994 — президент компанії «Велес», Київ.

1994–1995 — президент корпорації «Республіка», Київ.

1995–1996 — голова координаційної ради АТЗТ «Інтергаз».

З 1996 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання, виборчий округ № 208 (замість вибулого Михайла Заборного).

Квітень 1997 — січень 2000 — позаштатний радник Президента України[7][8].

Вересень 1997 — квітень 1998 — 1-й заступник Голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України[9][10].

Квітень 1998 — квітень 2000 — голова правління НАК «Нафтогаз України»[11][12].

У 1998 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 97, а також був № 5 у списку Партії національно-економічного розвитку України.[13]

З 2000 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, виборчий округ № 64 (замість вибулого Юрія Єханурова). Висунутий партією «Демократичний союз».[13]

У 2002 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 153 (м. Рівне). Висунутий Виборчим блоком політичних партій «Демократична партія України — партія „Демократичний союз“».[13] На виборах його підтримували брати Клички.[14]

21 липня — 2 жовтня 2003 — Голова Державного комітету України з водного господарства[15][16].

2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004 — Керівник Державного управління справами[17][18].

З 22 березня 2005 — громадянин Росії.

10 березня 2015 року, за повідомленнями місцевих ЗМІ, у селі Трахтемирів згорів маєток Ігоря Бакая[19].

Кримінальні справи

[ред. | ред. код]

Після Помаранчевої революції проти Бакая було порушено 7 кримінальних справ за масштабні відчуження держвласності[20]. У кримінальних справах йшлося про продаж майнових комплексів готелів «Дніпро» та «Україна», нерухомого майна комплексу «Експоцентр України». Також було відчужено деякі відомі кримські оздоровниці, серед яких санаторії «Гурзуфський», «Дніпро», «Зірки України».[21]. Бакая також звинувачували у тому, що в 2003—2004 роках він видав розпорядження про виділення квартир своїм заступникам з перевищенням житлових норм.

З травня 2005 — знаходився в міжнародному розшуку по підозрі в здійсненні злочинів, зловживання владою і службовим становищем.

2010 року, після обрання президентом Януковича, кримінальні справи було закрито рішенням Печерського суду Києва. 14 квітня того ж року Апеляційний суд Києва визнав законність закриття всіх справ.

2017 року, вже в Росії, його звинуватили у шахрайстві в особливо великих розмірах, його було заарештовано[5]. Бакая було звинувачено у тому, що він обманом заволодів грошима сторонніх осіб. На нього є 10 заяв від ошуканих, серед них заява від російського мільярдера Алішера Усманова[22]. 27 жовтня 2017 року Таганський суд Москви заарештував Бакая у справі щодо шахрайства[23][24].

26 листопада 2020 московський суд (РФ) виніс Бакаю вирок, його засудили до чотирьох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном на 4 роки[25].

Особисте життя та сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений тричі:

Старша дочка Марта Бакай - навчалася в Лондоні та Києві, кандидат юридичних наук, займається ресторанним бізнесом.

Друга дружина Олена Демчук - співвласниця ТОВ "Телерадіокомпанія "Всесвітня Інформаційна Служба""

два сини, громадяни США: Павло Бакай і Владислав Бакай

Третя дружина в минулому поп-співачка Наталя Бакай (Козицька)[26], яка залишила естрадну кар'єру через терміновий від'їзд сім'ї з України.

чотири доньки: Анна Бакай, Марія Бакай, Єлизавета Бакай і Катерина Бакай[27].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. ↑ Бакая оголосили в міждержавний розшук, а суд постановив його арештувати. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 8 березня 2014.
  4. ↑ «Завгосп Кучми» довів до занепаду замки й готель, придбані у Німеччині [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] Українська правда
  5. ↑ а б «Завгосп Кучми» Ігор Бакай проведе два тижні у московському СІЗО [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] ТСН
  6. ↑ Юрій Луценко: "Мені приємно, що Бакай поступово звикає до звертання «громадянине начальнику» «Дзеркало тижня» 3 березня 2006
  7. ↑ Указ Президента України від 23 квітня 1997 року № 368/97 «Про призначення І. Бакая Радником Президента України»
  8. ↑ Указ Президента України від 12 січня 2000 року № 43/2000 «Про звільнення позаштатних радників Президента України»
  9. ↑ Указ Президента України від 29 вересня 1997 року № 1068/97 «Про призначення І. Бакая першим заступником Голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України»
  10. ↑ Указ Президента України від 15 квітня 1998 року № 298/98 «Про звільнення І. Бакая з посади першого заступника Голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України»
  11. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 9 квітня 1998 року № 480 «Про призначення Бакая І.М. головою правління державної Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"».
  12. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2000 року № 597 «Про звільнення Бакая І.М. з посади голови правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"».
  13. ↑ а б в https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2002/webproc3v8f68.html?kodvib=400&kodkand=755
  14. ↑ Братья Кличко и бандиты: связь с «Рыбкой», обвинения в рэкете и сорванные переговоры с Кингом [Архівовано 1 січня 2021 у Wayback Machine.] // Tribuna, 09.06.2020. (рос.)
  15. ↑ Указ Президента України від 21 липня 2003 року № 736/2003 «Про призначення І. Бакая Головою Державного комітету України по водному господарству»
  16. ↑ Указ Президента України від 2 жовтня 2003 року № 1139/2003 «Про звільнення І. Бакая з посади Голови Державного комітету України по водному господарству»
  17. ↑ Указ Президента України від 2 жовтня 2003 року № 1140/2003 «Про призначення І. Бакая Керівником Державного управління справами»
  18. ↑ Указ Президента України від 24 грудня 2004 року № 1529/2004 «Про звільнення І. Бакая з посади Керівника Державного управління справами»
  19. ↑ У Трахтемирові дотла згоріла «дача Бакая». procherk.info. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
  20. ↑ У «завгоспа Кучми» проблеми з нерухомістю у Німеччині [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.] Deutsche Welle
  21. ↑ Завгосп Кучми вимагає закрити сім кримінальних справ проти нього [Архівовано 17 січня 2013 у Wayback Machine.] «ТСН»
  22. ↑ У Росії підтвердили арешт Ігоря Бакая, колишнього керівника «Нафтогазу» і ДУС, за шахрайство [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] «Радіо Свобода» 31 жовтня 2017
  23. ↑ У Москві заарештували скандального екс-главу "Нафтогазу" Ігоря Бакая. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2017. Архів оригіналу за 18 квітня 2018.
  24. ↑ Суд в Москве арестовал экс-главу "Нафтогаза" Украины Бакая по делу о мошенничестве. tass.ru. 31 жовтня 2017. Архів оригіналу за 31 жовтня 2017.
  25. ↑ Суд у Москві виніс вирок екс-голові "Нафтогазу". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 29 листопада 2020.
  26. ↑ В новом клипе «горький коктейль» певица наталья бакай появится в роскошном платье цвета стали. fakty.ua (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
  27. ↑ У телеканала Савика Шустера появились новые совладельцы. И при чем тут Игорь Бакай. МедиаНяня - таблоид для и про медиа. Процитовано 7 березня 2024.
  28. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2003 року № 1765 «Про нагородження Бакая І.М. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бакай_Ігор_Михайлович&oldid=41954074