Перейти до вмісту

Золотовицький Ігор Якович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Золотовицький)
Золотовицький Ігор Якович
Игорь Яковлевич Золотовицкий
Зображення
Зображення
Дата народження18 червня 1961(1961-06-18) (63 роки)
Місце народженняТашкент, Узбецька РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Alma materШкола-студія МХАТ
Професіяактор
театральний педагог
Кар'єра1983 — дотепер
Нагороди
Заслужений артист Росії — 2002 Заслужений діяч мистецтв Росії — 2020
IMDbID 0957741
zolotovitsky.ru
CMNS: Золотовицький Ігор Якович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Золотовицький.

Ігор Якович Золотовицький (нар. 18 червня 1961, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог, з 2013 року — ректор Школи-студії МХАТ, заслужений артист РФ (2002), заслужений діяч мистецтв РФ (2020)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ігор Золотовицький народився 18 червня 1961 року в Ташкенті, в сім'ї Якова Соломоновича Золотовицького, родом з Смоленська, і Софії Григорівни Золотовицької, родом з Кривого Рогу .

  • У 1983 році закінчив Школу-студію МХАТ (курс Віктора Монюкова)[2] .
  • З 1989 року викладає в Школі-студії МХАТ.
    • З 2013 року — ректор Школи-студії МХАТ.
  • У 1995—2001 роках був одним з режисерів-постановників дог-шоу «Я і моя собака» на телеканалі НТВ[3], в 1996 році — одним з провідних короткою пізнавальної передачі «Живі новини» на тому ж каналі[4].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дружина — актриса Віра Харибіна .
  • діти:
    • Олексій Золотовицький (нар.. 18 березня 1988) — в 2014 році закінчив режисерський факультет ГІТІСу (майстерня Олега Кудряшова).
    • Олександр Золотовицький (нар.. 5 вересня 1997) — в 2019 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня Дмитра Бруснікіна).

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Московський художній театр ім. А. П. Чехова

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
1984 ф «Єгорка» Рибаков, гідроакустик
1984 ф «Знак Саламандри» пожежний
1985 ф «Непрофесіонали» Булочка
1989 ф «У місті Сочі темні ночі» сексуально заклопотаний
1990 ф «Таксі-блюз» Петюнчік
1990 ф «Захід» Левка
1990 ф «Зламане світло» Олег, актор «Ленкоцерта»
1992 ф «Луна-парк» господар ресторану
1992 ф « Прорва» таксист
1995 с «Російський проект» перехожий (ролик «Пам'ятай про близьких»)
1998 ф «Чехов і Ко» продавець-німець (1-а серія, новела «Забув»)
1998 ф «Твір до Дня Перемоги» психолог
1999 ф «Мама» адміністратор психіатричної лікарні
2000 ф «Літній дощ» Діма
2000 ф « Москва» Високий
2001 с « Марш Турецького 2» Іван Гнатович Шацьких (фільм № 7 «Прострочена віза»)
2001 ф «П'ятий кут» Віктор Чагін
2002 ф «Літній дощ» Діма
2003 ф «Зажигайка» Вовчик
2003 с « Каменська 3» Валерій Папоров, продюсер (фільм № 2 «Коли боги сміються»)
2003 с « Сищики 2» Лепёсткін (серія «Вогонь небесний»)
2004 ф «Конвалія срібляста 2» Євген Коралов
2004 ф « Віддалений доступ» Андрій
2005 ф «Найкрасивіша» Мен
2005 ф «Роман жахів» Юр Юрич
2005 ф «Несподівана радість» Микола Будько
2005 ф «Дура» Іван Агєєв
2005 ф «Взяти Тарантіно» Найхана, син Нальхана
2005 — 2006 с «Люба, діти і завод» Жорик Орлов
2006 ф «Щастя за рецептом» Аркадій Пузайцер
2006 ф «Три полуграции» Ілля, чоловік Наталії
2006 ф «Заєць над безоднею» Малай
2007 ф «Охламон» продюсер
2007 ф «Сумна дама хробаків» Вадим
2007 ф «Подруга банкіра» Манякін, чоловік Євгенії
2008 с «Сищик Путілін» агент Гайпель
2008 ф «Антисекс» Роман Салаватовіч, режисер
2008 ф «Королі гри» Геннадій Горін, кинутий чоловік (2-а і 3-я серії)
2008 ф «Непоодинокі» Едуард Цвєтков, чоловік Алли
2008 ф «Do Not відрікаються люблячи» Влад
2008 ф «Циганочка з виходом» ЛАЦе, циганський барон
2009 с « Журов» Віталій Мітін, фотограф (фільм № 3 «Старі дошки»)
2009 с «Коли падають гори» Алішер Цаев, олігарх
2009 ф «Серце капітана Немова» Георгій Якович, кардіолог
2010 с « Севастопольські оповідання» провідний
2010 ф «Долі загадкове завтра» Барвало, циганський барон
2010 ф «220 вольт любові» Альберт Пшоно, нотаріус
2010 ф «Щастя за контрактом» Валерій
2011 с « Фарфорова весілля» Ілля Володимирович
2012 ф «Короткий курс щасливого життя» Олександр
2012 ф «Велика ржака» директор горілчаного заводу
2013 ф «Швидше за кроликів» Гарік
2013 ф «Не бійся, я з тобою! 1919 » Абдулла, глава банди найманців
2014 с «Манекенниця» Леонід Темников, батько Вадима
2015 ф «Пансіонат" Казка ", або Чудеса включені» Борис Ілліч Курёнок, директор турагентства
2016 ф « Колектор» Курчатов, журналіст, ведучий радіо «Ехо Москви» (голос)
2017 ф «Ви все мене дратуйте!» Андрій Петрович
2017 с « Актриса» директор театру
2018 ф «Історія одного призначення» Микола Ілліч, керуючий маєтком графа Лева Толстого
2018 ф «День до» Данила Сергійович, режисер
2019 тф «Одеський пароплав» лікар медпункту
2021 ф « Love» Микола
2023 с Бібліотекар Лагудов

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 11 апреля 2020 года № 177 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 2 серпня 2021.
  2. ↑ Школа-студия МХАТ: 1980—1989. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 6 вересня 2009.
  3. ↑ Михаил Ширвиндт: Дог-шоу с человеческим лицом. Искусство кино. 1997-04. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 2 серпня 2021.
  4. ↑ Павел Любимцев: Мне запретили даже думать о стройной фигуре. Вечерняя Москва. 21 березня 2002. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
  5. ↑ № 13. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2021.
  6. ↑ Последняя жертва. Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 2 серпня 2021.
  7. ↑ Осада. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2021.
  8. ↑ Изображая жертву. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золотовицький_Ігор_Якович&oldid=43677505