Перейти до вмісту

Мірошниченко Ігор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Мірошниченко)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мірошниченко.
Ігор Мірошниченко
Ігор Мірошниченко виступає перед виборцями в 2012 році
Ім'я при народженніІгор Михайлович Мірошниченко
Народився20 лютого 1976(1976-02-20) (48 років)
Лебедин, Сумська область, Українська РСР, СРСР СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
НаціональністьУкраїнець
Діяльністьполітик, спортивний журналіст
Alma materННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
УчасникРосійсько-українська війна (з 2014) і Війна на сході України
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[1]
ПартіяВО «Свобода»
КонфесіяУкраїнська православна церква Київського патріархату
У шлюбі зТелеведуча Яна Левицька
Дітидонька Любава, сини Маркіян (2017) і Северин (2022)
Автограф
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

І́гор Миха́йлович Мірошниче́нко (нар. 20 лютого 1976, Лебедин, Сумська область, Україна) — український спортивний журналіст та політик, телеведучий. Народний депутат України VII скликання (2012—2014).

Голова Сумської обласної організації ВО «Свобода», депутат Київради у 2015—2020 роках.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 20 лютого 1976 року в м. Лебедин Сумської області. У 1993 р. закінчив Лебединську ЗОШ № 7. У 1993—1998 рр. навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка, де отримав кваліфікацію журналіста.[2]

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]

З 4 вересня 1996 по 1 липня 1997 року працював репортером інформаційної служби «Міжнародний Медіа Центр — Інтерньюз».[2]

З 1 липня 1997 по 7 червня 2000 року був редактором та ведучим програми «Вікна-спорт» на телеканалі СТБ, ведучим програм «Вікна-новини» та «Інтерспорт».[2]

З 7 червня по 15 вересня 2000 року був редактором та ведучим спортивної редакції програм «Першого національного».[2]

З 15 вересня 2000 по 31 грудня 2007 року був ведучим програми «Футбол від УТН», програми «Спорт» телерадіокомпанії ТВО. Був автором та ведучим програми «Штрафний удар».[2]

У 2006 році разом зі збірною України брав участь у програмі «Ігри патріотів».

З 15 вересня 2004 по 15 травня 2008 року був прес-секретарем Національної збірної команди України з футболу у ФФУ.[2]

з 1 січня по 6 листопада 2008 року був керівником програми «Факти. Спорт» на телеканалі ICTV.[2]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

З 2007 року член ВО «Свобода».[2]

З 2008 року по теперішній час — Голова Сумської обласної організації ВО «Свобода».[2]

З 12 грудня 2012 по 27 листопада 2014 року — народний депутат України VII скликання, обраний по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу від партії ВО «Свобода». Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.

Під час Революції Гідності в Україні почалося масове знесення пам'ятників Леніна, згодом ці акції переросли у всеукраїнську декомунізацію. 15 лютого 2013 року Ігор Мірошниченко разом з міськими активістами знесли пам'ятник у Охтирці.[3]

У 2015 році обраний депутатом до Київської міської ради від ВО «Свобода». Член постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики.[2]

З 2015-го року працює Громадська приймальня Ігоря Мірошниченка, де можна отримати консультації та допомогу від депутата або його помічників. Приймальня знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т П. Григоренка, 39-б, офіс 88 (5 хвилин від ст.м. Позняки).[4]

Активно співпрацює з активістами: виступав проти незаконного намиву піску у Києві, підтримує громаду у питанні створення екопарку «Осокорки», виступає за збереження архітектурних пам'яток.[5][6]

Дарницькі ініціативи Мірошниченка (ДіМ)

[ред. | ред. код]

У 2018-му створив громадську організацію «Дарницькі ініціативи Мірошниченка»(ДіМ)[7]

6.11.2018 зареєстровано петицію про добудову з'їздів з Дарницького мосту.[8]

У грудні 2018 організував вистави до дня Святого Миколая у дитячих садках на Дарниці.[9]

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

Ігор Мірошниченко 16 січня 2016 року одружився з телеведучою Яною Левицькою.

Бізнес

[ред. | ред. код]

Є співвласником ресторану De Kindrat у Києві[10].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Депутати Київради. Біографія. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  3. ↑ В Охтирці громада знесла пам'ятник "лєніну" | Бандерівець. banderivets.org.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  4. ↑ Громадська приймальня Ігоря Мірошниченка. www.facebook.com (англ.). Процитовано 15 січня 2019.
  5. ↑ Збитки на сотні мільйонів: як піщана мафія доводить Київ до катастрофи. Кияни (укр.). Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  6. ↑ Дарницькі ініціативи Мірошниченка. www.facebook.com (англ.). Процитовано 15 січня 2019.
  7. ↑ Дарницькі ініціативи Мірошниченка. www.facebook.com (англ.). Процитовано 15 січня 2019.
  8. ↑ ЗАВЕРШИТИ БУДІВНИЦТВО ТРАНСПОРТНОЇ РОЗВ’ЯЗКИ ДАРНИЦЬКОГО МОСТУ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ (З'ЇЗД НА ВУЛ. БЕРЕЗНЯКІВСЬКУ ТА ДНІПРОВСЬКУ НАБЕРЕЖНУ). petition.kyivcity.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  9. ↑ Свято Миколая – свято української традиції. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  10. ↑ http://ua.interfax.com.ua/news/general/91719.html#.US5MF6Lwkrt [Архівовано 28 листопада 2018 у Wayback Machine.] Деякі власники київських ресторанів підтримують перспективу законодавчої заборони куріння в закладах
  11. ↑ Указ Президента України № 697/2006 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 7 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мірошниченко_Ігор_Михайлович&oldid=43713218