Перейти до вмісту

Цілик Ірина Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ірина Цілик)
Цілик Ірина Андріївна

Ірина Цілик на презентації поетичної збірки «Тонкий лід» під час II Поетичних читань Meridian Odesa (3 листопада 2024 року)
Народилася18 листопада 1982(1982-11-18) (42 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, кінематографістка, кінорежисерка, сценаристка, поетеса Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2005) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоУкраїнський ПЕН і Європейська кіноакадемія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України Національна премія України імені Тараса Шевченка
CMNS: Цілик Ірина Андріївна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цілик.

Іри́на Андрі́ївна Ці́лик (нар. 18 листопада 1982, Київ) — українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів, кіносценаріїв. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка та американського кінофестивалю «Санденс» за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин». Членкиня Європейської кіноакадемії, Українського ПЕН.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Ірина Цілик (2014)

Народилася в Києві. 2004 року закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою. Працює режисеркою в галузі кіновиробництва.

Одружена з письменником Артемом Чехом (Чередником). Син — Андрій Чередник (2010 р. н.).

Діяльність

[ред. | ред. код]
Ірина Цілик на 7-му Одеському міжнародному кінофестивалі (20 липня 2016 року)

Дебютний фільм Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» став документальним хітом 2020 р. в Україні та за її межами. Українська онлайн-прем'єра відбулася 26 квітня 2020 року на Міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини Docudays UA[2]. Стрічка виборола нагороду за найкращу режисуру у категорії документального кіно престижного американського Кінофестивалю «Санденс» 2020[3]. Також фільм був представлений в офіційній програмі численних міжнародних кінофестивалів (Берлінський міжнародний кінофестиваль, Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі, Музей модерного мистецтва (Нью-Йорк) Doc Fortnight, Копенгагенський міжнародний фестиваль документального кіно, Visions du Reel (Швейцарія), Hot Docs (Канада) та понад 150 інших) та виборов низку престижних нагород (серед них Spotlight Award американської премії «Cinema Eye Honors», Приз за найкращу операторську роботу від американської International Documentary Association та понад 30 інших відзнак). 2023 р. стрічці було присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка[4].

У 2022 році Цілик стала першою українкою у складі журі нагороди «Золоте око» Каннського фестивалю. «Українські голоси мають чути на різних платформах», — писала вона на своїй Facebook-сторінці[5].

26 жовтня 2022 року Ірина Цілик у межах Київського тижня критики презентувала в Україні свій дебютний ігровий фільм «Я і Фелікс», сценарій якого написано за мотивами роману «Хто ти такий?» письменника Артема Чеха[6]. Одну з головних ролей у картині виконав український поет і прозаїк Юрій Іздрик[7].

Цілик є авторкою 10-ти книжок (поезія, проза, дитячі видання), серед яких «Глибина різкості», «Червоні на чорному сліди», "Тонкий лід" та інші. Різні вірші й оповідання авторки перекладено численними мовами та опубліковано в низці міжнародних літературних журналів та антологій.

Крім того, під час повномасштабної війни Росії в Україні Цілик почала писати колонки та есеї для різних міжнародних видань, зокрема Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung (Німеччина), Weekendavisen (Данія), Dwutygodnik (Польща), Republik (Швейцарія), Sestry (Польща) та інш. Кілька есеїв Цілик було включено до збірки «Україна 22», виданої у Великобританії Penguin Random House (2023). Есей Ірини «Інше життя» став частиною фандрейзингового проєкту у співпраці з американським фотографом Джимом Голдбергом (вид. Stanley/Barker, 2022). Ще одне есе «Шлях уробороса» увійшло до видання про швейцарську художницю Міріам Кан, що була видана як частина її виставки у Токійському палаці в Парижі (2023).

Окрім фахової та літературної діяльності, співпрацювала з різними українськими виконавцями і музичними гуртами як поетка-пісенниця. Авторка слів пісні «Повертайся живим» (у виконанні гуртів «Сестри Тельнюк» та «Kozak System»).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Вдосвіта («Blue Hour») — (10 хв., 2008, ігровий к/ф).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Нагорода американського кінофестивалю незалежного кіно «Санденс» 2020 за найкращу режисерську роботу в категорії світового документального кіно за фільм «Земля блакитна, ніби апельсин»[9] та понад 30 інших відзнак міжнародних кінофестивалів за цю стрічку (див. сторінку фільму);
  • Премія ім. Фелікса Соболєва «за значний внесок у розвиток наукового та документального кіно, вагомі досягнення в неігровому кіно», 2020;
  • Звання «Заслужена діячка мистецтв України» (листопад 2020 року)[10], але режисерка відмовилася від цього звання[11];
  • Переможниця премії «Women in Arts» у категорії «Кіно» 2021 року[12];
  • Національна премія України імені Тараса Шевченка за документальний кінофільм Земля блакитна, ніби апельсин (2023)[13];
  • Лауреатка премії «УП 100. Сила жінок» 2024 року[14];
  • Лауреатка премії «Люди десятиліття» 2024 року[15].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Тонкий лід. — Чернівці: Meridian Czernowitz, 2025.  — 126 с.
  • "Дорога за обрій" (альбом фотографій Руслана Грущака і віршів Ірини Цілик (англійською)). — Берлін: Kominek books, 2022.
  • Глибина різкості. — Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016.  — 112 с. ISBN 617-614-129-X
  • Ці. — Київ : Факт, 2007.  — 112 с.

Проза

[ред. | ред. код]
  • Червоні на чорному сліди: збірка оповідань. — Київ: Комора, 2015.  — 152 с.
  • Родимки: збірка оповідань. — Київ: Електрокнига, 2012. — 214 с.
  • Післявчора: повість. — Київ : Факт, 2008.  — 120 с.

Видання для дітей

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Academy welcomes 462 new members — 2023.
  2. ↑ DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Ірина Цілик. docudays.ua (англ.). Процитовано 5 травня 2024.
  3. ↑ «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик отримала нагороду кінофестивалю Sundance. detector.media (укр.). 2 лютого 2020. Процитовано 3 травня 2024.
  4. ↑ Скляревська, Гала (12 березня 2023). Віталій Портников, «Хорея козацька» та Ірина Цілик названі лауреатами Шевченківської премії. detector.media (укр.). Процитовано 3 травня 2024.
  5. ↑ Ірина Цілик: Біографія, досьє, фото Ірина Цілик. forbes.ua (укр.). 2 травня 2023. Процитовано 3 травня 2024.
  6. ↑ «Я і Фелікс». Ірина Цілик та критики розповідають про фільм за мотивами книги Артема Чеха «Хто ти такий?». Лірум (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 3 травня 2024.
  7. ↑ Галів, Олег; Некреча, Катерина; Островська, Ірина (16 квітня 2024). «Іздрик – найкращий Фелікс»: режисерка Ірина Цілик про фільм «Я і Фелікс». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 травня 2024.
  8. ↑ "Тайра", Катерина Павленко, Арам Арзуманян та інші: у Києві відбулася прем'єра українського фільму "Я і Фелікс". ТСН.ua (укр.). 12 квітня 2024. Процитовано 8 червня 2024.
  9. ↑ Ірина Цілик здобула нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс». ВВС Україна. 2 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2020.
  10. ↑ Указ Президента України від 9 листопада 2020 року № 491/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
  11. ↑ Ірина Цілик відмовилася від звання, яке їй присвоїв Зеленський. Детектор медіа. 11 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 8 березня 2021.
  12. ↑ Український інститут та ООН Жінки в Україні оголосили переможниць премії Women in Arts 2021. ui.org.ua. Процитовано 21 березня 2024.
  13. ↑ Указ Президента України від 28 липня 2023 року № 454/2023 «Питання Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  14. ↑ Сила жінок. Список лідерок. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 24 червня 2024. [Архівовано 2020-06-25 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Люди десятиліття. NV назвав 100 українців, що з 2014-го визначають життя в країні та ведуть її вперед. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 24 червня 2024. [Архівовано 2020-06-25 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цілик_Ірина_Андріївна&oldid=44649489