Ерменгарда де Бомон
Ерменгарда де Бомон | |
---|---|
англ. Ermengarde de Beaumont ![]() | |
Народилася | 1170 ![]() |
Померла | 11 лютого 1234 ![]() Шотландське королівство ![]() |
Поховання | Файф ![]() |
Титул | королева[d] ![]() |
Посада | Queen Consort of Scotlandd ![]() |
Батько | Richard I of Beaumont-au-Mained[1] ![]() |
Мати | Luce de Laigled[1] ![]() |
У шлюбі з | Вільгельм I Лев[1] ![]() |
Діти | Margaret of Scotland, Countess of Kentd[2][1], Isabella of Scotland, Countess of Norfolkd[2], Олександр II[1] і Marjorie of Scotlandd[2] ![]() |
Ерменгарда де Бомон (1170 — 11 лютого 1234
, Шотландське королівство
) — королева Шотландії, дружина короля Шотландії Вільгельма I.
Ерменгарда народилася близько 1170 року у родині віконта Річарда I де Бомон-о-Мен[fr] (пом. після 1199) і його дружини Люсі де л’Егль[fr] (пом. до 1177)[3]. Її бабуся по батьківській лінії була Мод (Матільда) Фіц-Рой, позашлюбна дочка короля Англії Генріха І.
5 вересня 1186 року Ерменгарда стала дружиною короля Шотландії Вільгельма I в королівській каплиці Вудстокського палацу поблизу Оксфорда. Церемонію провів архієпископ Кентерберійський Болдуїн Фордський. Шлюб був організований королем Англії Генріхом II, який на той час був визнаний правителем Шотландії: Вільгельм вважав, що її статус нижче його, але погодився після того, як Генріх запропонував оплатити весілля, землю за 100 мерків, виплатити жалування сорока лицарям, а також повернути втрачені ним замки, одним з яких був Едінбург.
Літописець Волтер Бовер охарактеризував Ерменгарду як «незвичайну жінку, наділену чарівним і дотепним красномовством». Хоча у Вільгельма було багато коханок до шлюбу, він ніколи не зраджував дружині після весілля.
Родичі Ерменгарди отримали вигоду з її статусу королеви. Вона головувала разом з єпископом Сент-Ендрюса на складних судових засіданнях. У 1207 році канонік поскаржився на те, що королівський капелан отримав єпископство в Глазго, підкупивши короля і королеву. Королеві Ерменгарді приписують посередництво при перегляді договору 1209 року, ймовірно, через недієздатність її чоловіка. Через хворобу Вільгельма вона прийняла на себе деякі з його обов'язків в останні роки перед його смертю, і є докази, що вона володіла значним впливом у державних справах. У 1212 році вона супроводжувала Вільгельма зі своїми дітьми до короля Англії Іоанна Безземельного, щоб забезпечити призначення їх сина Олександра спадкоємцем. Коли її чоловік помер в 1214 році, Ерменгарда від горя впала в апатію.
Як вдовуюча королева, Ерменгарда присвятила себе заснуванню цистерціанського абатства в Балмеріно в Файфе. Будівництво було завершено в 1229 році, і вона часто відвідувала його зі своїм сином Олександром. Вона довго жила в абатстві.
Ерменгарда померла 11 лютого 1233 року і була похована в заснованому нею монастирі.
У Вільгельма I та Ерменгарди де Бомон було четверо дітей:
- Маргарита (1193-1259), одружена з Х'юбертом де Бургом, 1-м графом Кента;
- Ізабелла (1195-1253), одружена з Роджером Біго, 4-м графом Норфолка;
- Олександр (1198-1249), який успадкував батькові і був королем Шотландії в 1214-1249;
- Марджорі (1200-1244), одружена з Гілбертом Маршалом, 4-м графом Пембрука.
- ↑ а б в г д Kindred Britain
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Marek, Miroslav. beaumont/beaumont4.html. Genealogy.EU. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
- Alison Weir, britain's Royal Families: The Complete Genealogy
- «The Kings and Queens of Scotland» edited by Richard Oram
- «Scottish Queens 1034-1714» by Розалінда K. Marshall
- «British Kings and Queens» by Mike Ashley
- «Ermengarde de Beaumont» [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.] на сайті The Peerage(англ.)