Італійська Швейцарія

Мовна мапа Швейцарії. Фіолетовим позначено ареал італійської мови

Італійська мова в кантоні Тічино

Італійська Швейцарія або італомовна Швейцарія (італ. Svizzera italiana) — сукупність територій Швейцарії, де поширена та офіційно закріплена італійська мова. Загалом італійською (італомовною) Швейцарією позначають південно-східні регіони Швейцарії з італомовною більшістю на противагу німецькій Швейцарії та Романдії, а також (рідше) ретороманській Швейцарії. Статус італійської мови в Швейцарії закріплений конституційно поряд з німецькою та французькою.

Рідною мовою населення кантону Тічино є не власне літературна італійська мова, а тічинський діалект ломбардської мови, що належить до галло-італійської підгрупи романських мов. Італійська мова Граубюндена має власні відмінні риси, безпосередньо пов'язані з впливом німецькомовного оточення.

Географія

На території італійської Швейцарії проживає близько 350 тисяч осіб, що становить понад 6 відсотків від загальної чисельності швейцарців. Загальна площа — 3 872,8 км². Більша частина носіїв італійської мови зосереджена в кантоні Тічино, а також Граубюнден у долинах Брегалья, Каланка, Месольчина та Поск'яво, а також в місцевості Бівіо.

Основні центри

Основні центри в кантоні Тічино:

• Беллінцона — головне місто кантону, друге за чисельністю після Лугано;
• Лугано — науковий і культурний центр;
• Мендрізіо — головне місто однойменного округу;
• Локарно — місто поблизу Лаго-Маджоре, туристичний центр.

Основні центри в Граубюндені:

• Ровередо — комуна в окрузі Моеза;
• Поск'яво — комуна в окрузі Берніна;
• Брегалья — комуна в долині Брегалья;

Історія

До 1798 року італійська Швейцарія включала також долину Вальтелліну, що географічно збігається з сучасною провінцією Сондріо. Після наполеонівських воєн італомовна частина конфедерації втратила великі території та значну частину населення.

Див. також

• Романшська Швейцарія
• Німецька Швейцарія
• Романдія

Посилання

• Ticino — Dati chiave (італ.). Архів оригіналу за 12 березня 2005. Процитовано 1 квітня 2012. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
• Repubblica e Cantone Ticino (італ.). Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.

Література

• Jean Widmer u. a. Die Schweizer Sprachenvielfalt im öffentlichen Diskurs. Eine sozialhistorische Analyse der Transformationen der Sprachenordnungen von 1848 bis 2000. — Bern, 2004. — ISBN 3-03910-208-7.