Перейти до вмісту

Ітамар Бен-Ґвір

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ітамар Бен-Гвір)
Ітамар Бен-Ґвір
івр. איתמר בן גביר
Міністр національної безпеки Ізраїлю
Нині на посаді
На посаді з29 грудня 2022
Народився6 травня 1976(1976-05-06) (48 років)
Мевасерет-Ціон, Ізраїль[1]
Відомий якадвокат, політик
КраїнаІзраїль
Alma materOno Academic Colleged
Політична партіяОцма єгудіт
Релігіяортодоксальний юдаїзм
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ітамар Бен-Ґвір (івр. איתמר בן גביר, нар. 6 травня 1976(19760506), Мевасерет-Ціон, Ізраїль) — ізраїльський праворадикальний політичний діяч, депутат Кнесету 24 та 25 скликань, голова партії «Оцма єгудіт» (івр. עוצמה יהודית, «Єврейська сила»). З 29 грудня 2022 року міністр національної безпеки в 37-му уряді Ізраїлю.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Єрусалимі в традиційній родині Цадока та Шушани Бен-Ґвір. Його мати з курдських евреїв була членом Ецелю і в 14 років була заарештована британською владою[2]. У віці 14 років, під час першої інтіфади, почав зближення із правими активістами, брав участь у демонстраціях проти «Жінок у чорному».
В 16 років долучився до руху «Ках», а після закінчення школи навчався в єшиві «Га-Раайон га-єгуді» (івр. הרעיון היהודי) заснованій Меїром Кагане. В 1994 році Барух Ґольдштейн, який належав до активістів «Ках», вчинив теракт в Печері Патріархів під час якого було вбито 29 мусульман. Після цього рух та політична партія «Ках» були визнані терорістичними організаціями та заборонені, а Бен-Ґвір продовжив свою діяльність в русі «Хазіт га-раайон» (івр. חזית הרעיון, «Фронт ідей») до його заборони як фактичного продовження «Ках» у 1998 році[3].
В листопаді 2022 року у промові до річниці вбивства Меїра Кагане заявив що не згоден з усіма ідеями Кагане. Це стало приводом до критики з обох боків: як від прихильників, через зраду, так і від противників Кагане через саму участь у заході на його честь[4].

Через членство Бен-Ґвіра у «Ках» та його радикальні переконання ЦАГАЛЬ відмовив йому у призові[5].

В 1995 році за кілька місяців до вбивства Іцхака Рабіна Бен-Ґвір пообіцяв дістатися до Рабіна так само, як дісталися до його автівки, демонструючи при цьому викрадену емблему його «Кадилака»[1][5]. Того ж року під час традиційного маскараду на Пурим Бен-Ґвір вдягнув білий халат та погони зображаючи Баруха Гольдштейна[a]. До 2020 року світлина Гольдштейна на тлі Печери Патріархів висіла у його вітальні[6].
Перед виборами до Кнесету 2022 року він вибачився за ці вчинки та заявив що він виріс і більше не вважає Гольдштейна героєм[7].

В січні 2005 року розмістив на своїй машині стікер з написом «Шарон, Лілі[b] чекає на тебе» через що був затриманий і допитаний поліцією за підозрою у підбурюванні до вбивства[8].

Загалом поліцією було висунуто більш як 50 звинувачень проти Бен-Ґвіра, переважну більшість з яких було відхилено судом[5].

Юридична діяльність

[ред. | ред. код]

На одному з численних судових процесів він отримав пораду від Аарона Барака вивчати юриспруденцію[9]. Бен-Ґвір здобув юридичну освіту у коледжі Кір'ят-Оно, але Колегія адвокатів Ізраїлю відмовила йому в ліцензії через наявні судимості. Після кількох апеляцій та після завершення відкритих проти нього проваджень у 2012 році Бен-Ґвір склав іспити та отримав ліцензію адвоката.

Ще до отримання ліцензії Бен-Ґвір мав досвід самостійного захисту в численних звинуваченнях, зокрема в організації масових заворушень, пошкодженні майна, перешкоджанні роботі поліції, підтримці терористичної організації та пропаганді тероризму, расизмі та інших.

У 2006-2008 роках, разом із Барухом Марзелем подавав до БАГАЦу позови про скасування щорічного гей-параду в Єрусалимі, але всі вони були відхилені судом.

Адвокатська діяльність зосерджена на захисті правих та ультраправих активістів, мешканців нелегальних поселень[5].

Поліція Ізраїлю виплатила Бен-Ґвіру десятки тисяч шекелів за позовами про порушення його прав.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 2004 року у шлюбі з Аялою Бен-Ґвір (Німроді). Вони познайомилися в поліцейському відділку: Бен-Ґвір мав захищати групу заарештованих правих активісток до якої входила Аяла Німроді.[2]. Подружжя має 6 дітей та мешкає у Кір'ят-Арбі[9].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

В 2009-2012 роках був помічником депутата Кнесету 18 скликання Міхаеля Бен-Арі[5]. На виборах до Кнесету 19 скликання в 2013 році посідав 5 місце у передвиборчому списку партії «Оцма ле-Ісраель» (івр. עוצמה לישראל), проте партія не подолала електоральний бар'єр у 2% голосів отримавши 1,76%. На виборах 2019 року Бен-Ґвір балотувався як голова «Оцма єгудіт», що отримала 83 609 (1,88%) голосів і не пройшла до 22-го Кнесету[10]. Перед виборами до Кнесету 23 скликання Бен-Ґвір намагався об'єднатися з Рафі Перецем головою «Га-Байт га-єгуді» (івр. הבית היהודי, «Єврейський дім»), але той уклав угоду із «Яміною», очільник якої Нафталі Бенет категорічно заперечував проти приєднання Бен-Ґвіра через його екстреміські ідеали. «Оцма єгудіт» була зареєстрована окремо, отримала 19 402 (0,42%) голосів і не пройшла до Кнесету[11].

У 2021 році Бен-Ґвір був вперше обраний депутатом Кнесету. На виборах до Кнесету 24 скликання він був третім у спільному списку партій «Оцма егудіт», «Ноам» (івр. נעם) та «Га-Ціонут га-датіт» (івр. הציונות הדתית, «Релігійний сіонізм»), який отримав 225 641 (5,12%) голос виборців та, відповідно, 6 депутатських мандатів[12].

У серпні 2022 року Бен-Ґвір та Бецалель Смотрич (голова «Релігійного сіонізму») підписали угоду про спільне балотування до Кнесету 25 скликання. На виборах 1 листопада об'єднання отримало 14 мандатів і стало 3 за розміром фракцією[13][14].

За коаліціними домовленостями очолив Міністерство національної безпеки в 37-му уряді Беньяміна Нетаньягу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Haviv Retting Gur (23.02.2021). Kahane lives? What does Itamar Ben Gvir, backed by Netanyahu, really stand for? (англ.). Times of Israel.
  2. ↑ а б הדרת פכטר (31.03.2022). דברים שלא ידעתם על איתמר בן גביר (івр.). כיפה.
  3. ↑ בית המשפט: תנועת "חזית הרעיון" - המשך ל"כך". גלובס. 01.01.1998.(івр.)
  4. ↑ ברנהרט, מתי (11.11.2022). עוצמה יהודית: פגישה חיובית בין נתניהו לבן גביר. סרוגים.(івр.)
  5. ↑ а б в г д Judy Maltz (4.01.2016). The Lawyer for Jewish Terrorists Who Started Out by Stealing Rabin's Car Emblem (англ.). Haaretz.
  6. ↑ איתמר בן גביר: לא אוריד את התמונה של ברוך גולדשטיין מסלון הבית. כאן רשת ב. 15.02.2019. (івр.)
  7. ↑ אמיר אטינגר, יהודה שלזינגר (6.09.2022). בן גביר הגיע לתיכון בליך, התלמידים מחו נגד המפגינים: "שיישרף לכם הכפר. ישראל היום. (івр.)
  8. ↑ בן-גביר נחקר בחשד להדבקת סטיקר - "שרון, לילי מחכה לך (івр.). גלובס. 30.01.2005.
  9. ↑ а б יהודה שלזינגר (21.03.2019). לפני 20 שנים אמרו שאני בקצה הימני של הסקאלה. היום אני קונצנזוס (івр.). ישראל היום.
  10. ↑ Результати виборів до Кнесету 22 скликання. Центральна виборча комісія Ізраїлю.
  11. ↑ Результати виборів до Кнесету 23 скликання. Центральна виборча комісія Ізраїлю.
  12. ↑ Результати виборів до Кнесету 24 скликання. Центральна виборча комісія Ізраїлю.
  13. ↑ Результати виборів до Кнесету 25 скликання. Центральна виборча комісія Ізраїлю.
  14. ↑ Олег Павлюк (2022-11-7). Так обіцяв Бібі. Чи змінять вибори в Ізраїлі підтримку України. Громадське.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Гольдштейн був військовим лікарем.
  2. ↑ Дружина Арієля Шарона, померла в 2000 році.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ітамар_Бен-Ґвір&oldid=42329860