Чеченська Республіка Ічкерія
Частково визнана держава | |||||
|
|||||
Девіз: (чеч. «Ӏ Marşo ya joƶalla!») (укр. «Свобода або смерть!») | |||||
Гімн: Marşo ya Joƶalla! | |||||
Столиця | Джохар 43°24′ пн. ш. 45°43′ сх. д.country H G O | ||||
---|---|---|---|---|---|
Визнання країн ООН | Україна (з 2022) | ||||
Офіційні мови | чеченська мова | ||||
Форма правління | змішана республіка (де-юре) уряд у вигнанні (де-факто) | ||||
- Голова Кабінету Міністрів | Ахмед Закаєв | ||||
- Голова Президії Уряду | Ах'яд Ідігов | ||||
Незалежність | від СРСР | ||||
- часткова | |||||
- проголошено | 8 червня 1991 | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 17 300[1] км² | ||||
Населення | |||||
- перепис 2022 | 1 516 387 осіб | ||||
- Густота | 93,77 осіб/км² | ||||
Валюта | чеченський нахар,[2] радянський карбованець, російський рубль[3] ( Класифікація валют (ISO 4217) )
| ||||
Часовий пояс | CET (UTC+3) | ||||
Домен | - | ||||
Чече́нська Респу́бліка Ічке́рія, ЧРІ (чеч. Noxçiyn Pachhalq Noxçiyçö, Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоь; до 1993 — Чеченська Республіка Нохчійчо або Чеченська Республіка) — частково визнана держава на Кавказі. Вільно існувала після розпаду СРСР на частині колишньої території Чечено-Інгуської АРСР. ЧРІ була окупована російською владою 2000 року після Другої чеченської війни.
10 жовтня 2007 президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ й перетворення її на «Вілаєт Нохчійчо Імарату Кавказ», що призвело до конфлікту з представником ЧРІ у вигнанні Ахмедом Закаєвим. Російська влада називає лідерів ЧРІ терористами.
Проголошення суверенітету ЧРІ стало приводом затяжного військового конфлікту, основні баталії котрого припали на першу та другу чеченські війни між РФ і борцями за незалежність Чечні. Ці війни викликали зростання напруженості і військові конфлікти на всьому Північному Кавказу.
У жовтні 2022 Верховна Рада України проголосувала за визнання Чеченської Республіки Ічкерія тимчасово окупованою Росією.[4][5]
До складу Російської імперії територія сучасної Чечні ввійшла 1859 року після 50-річної колоніальної війни. 1860 року за указом російського імператора Олександра ІІ у завойованих землях Північно-Східного Кавказу створили Терську область, до складу якої, зокрема, ввійшли Чеченський, Ічкерійський, Інгуський і Нагорний округи. У березні 1920 р. Терська область була розформована новою більшовицькою владою, а Чеченський (об'єднаний з Ічкерійським) і Інгуський (об'єднаний з Нагорним) округи стали самостійними територіальними утвореннями.
20 січня 1921 року Чечня й Інгушетія разом з Карачаєво-Черкесією, Кабардино-Балкарією і Північною Осетією ввійшли в новостворену Горську АРСР.
30 листопада 1922 року з Горської АРСР була виділена Чеченська автономна область, а 7 листопада 1924 року й сама Горська АРСР була ліквідована.
- 1934 — створення Чечено-Інгуської автономної області (з 1936 АРСР).
- 1944 — депортація чеченців і інгушів переважно в Казахстан і Киргизстан за обвинуваченням у пособництві німецьким окупантам (хоча більшу частину ЧІАРСР німці не змогли окупувати). ЧІАРСР ліквідовано, частину її території приєднано до Дагестанської АРСР і Грузинської РСР, а на решті території утворено Грозненську область.
- 1957 — відновлення ЧІАРСР після повернення чеченців і інгушів із заслання.
- 1990 — прийняття Декларації про державний суверенітет Чечено-Інгушетії Верховною Радою ЧІАРСР.[6]
- 1991 — проголошено фактично незалежну (хоч і ніким не визнану) Чеченську Республіку (згодом Чеченська Республіка Ічкерія) на чолі з президентом (1991–1996) Джохаром Дудаєвим, відділення її від Інгушетії, яка залишилася в складі Російської Федерації.
- Грудень 1994 — початок Першої чеченської війни, у ході якої РФ намагалася відновити контроль над Чечнею. Створено проросійський уряд на чолі з Доку Завгаєвим, у травні вбитий Джохар Дудаєв. Але у серпні 1996 чеченські партизани заволоділи містами Грозний (Джохар-Кала) і Гудермес, після чого (1997) між Ічкерією та федеральним керівництвом РФ були підписані Хасав'юртівські угоди, якими де-факто визнано незалежність ЧРІ, а з її території виведено російські війська.
- 1997 — президентом ЧРІ обраний Аслан Масхадов. Між чеченськими польовими командирами починаються конфлікти (Міжвоєнна криза в Чечні).
- 1999 — після серії таємничих вибухів у житлових будинках багатьох міст Росії почалася Друга чеченська війна, федеральні сили відновили контроль над більшою частиною території Чечні, главою проросійської адміністрації був призначений Ахмат Кадиров.
- 2002 — російськими спецслужбами отруєно Генерала збройних сил Чеченської Республіки ібн аль-Хаттаба.
- 2004 — після загибелі Ахмата Кадирова внаслідок терористичного акту новим президентом Чеченської Республіки став Алу Алханов.
- 2007 — після відставки Алу Алханова президентом (з 2010 року — главою) Чечні став Рамзан Кадиров, син Ахмата.
18 жовтня 2022 року Україна визнала Чечню як окуповану Росією і не визнає керівництво Рамзана Кадирова.[7][8]
Чеченська Республіка Ічкерія визнана лише однією державою-членом ООН — Україною. 16 січня 2000 року було відкрито представництво Чеченської Республіки Ічкерія в частково визнаному Ісламському Еміраті Афганістан[9]. В 1997 році президент Росії Борис Єльцин підписав з президентом ЧРІ Асланом Масхадовим «Договір про мир і принципи відносин між РФ та ЧРІ». На території Грузії деякий час функціонувало представництво ЧРІ, що не мало легального статусу, оскільки Грузія не оформлювала правових документів з цього приводу ані з Росією, ані з Ічкерією[10]. Попри пропозиції легалізувати це представництво[11], незалежність ЧРІ так і не була визнана Грузією[12].
11 липня 2022 року народні депутати ВРУ Олексій Гончаренко та Муса Магомедов зареєстрували проєкт постанови про визнання державного суверенітету Чеченської Республіки Ічкерія[13]. 18 жовтня 2022 року ВРУ визнала державний суверенітет Чеченської Республіки Ічкерія.[14]
Конституцію ЧРІ було прийнято парламентом республіки 2 березня 1992, що скасувало дію конституції Чечено-Інгушської АРСР 1978[15]. В 1996 та 1997 роках в неї вносилися зміни та доповнення.
Головою Чеченської Республіки Ічкерія був президент, якого обирають на загальних виборах терміном на 5 років. Президент був найвищою посадовою особою, верховним головнокомандувачем Збройними Силами, главою виконавчої влади, а також формував Кабінет міністрів (уряд) і Вищу Президентську Раду, призначав і звільняв керівників міністерств і відомств, надавав військові звання і державні нагороди, керував зовнішньою і внутрішньою політикою республіки[16]
Віцепрезидент ЧРІ був заступником і першим наступником президента, що заміняв останнього у разі тимчасової втрати працездатності або хвороби.[16] При президенті ЧРІ також було створено Адміністрацію Президента, Вищу Президентську Раду та Раду безпеки.[16].
- Джохар Дудаєв 1991—1996
- Зелімхан Яндарбієв 1996—1997
- Аслан Масхадов 1997—2005
- Абдул-Халім Садулаєв (призначений Державним Комітетом Оборони «Маджлісуль Шура» Ічкерії) 2005—2006
- Доку Умаров (призначений Державним Комітетом Оборони «Маджлісуль Шура» Ічкерії) 2006—2007
Востаннє Кабінет міністрів було сформовано Парламентом ЧРІ на початку 1997.[16] Уряд очолював Глава Кабінету міністрів Аслан Масхадов.
Після того, як Доку Умаров оголосив себе еміром Імарату Кавказ (чим де-факто склав з себе обов'язки президента ЧРІ) вищою посадовою особою Ічкерії став прем'єр-міністр (голова уряду в екзилі) Ахмед Закаєв.
У грудні 2022 року Інал Шеріп призначений міністром закордонних справ Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні[17]
Найвищим органом законодавчої влади був Парламент, склад якого обирали громадяни ЧРІ терміном на 5 років. Вибори проводили за мажоритарною системою.[16] Парламент затверджував Конституцію і закони, склад Кабінету міністрів, членів Конституційного, Верховного та Арбітражного суду, а також суддів міст і районів. Парламент також призначав Генерального прокурора і контролював роботу органів виконавчої влади.[16]
З 1991 по 1996 роки в республіці зберігалася світська судова система, що залишилася ще з радянських часів. Навесні 1995 за указом Дудаєва в республіці вперше з'являються шаріатські суди, а з 1996 світські суди було офіційно скасовано і з 1997 їх повністю замінили шаріатські. Головним судовим органом був Верховний шаріатський суд Чеченської Республіки Ічкерія.[16]
Спеціальна служба, відповідальна за безпеку і контррозвідку іменувалася Департаментом державної безпеки (ДДБ ЧРІ). Існувало також Міністерство шаріатського державної безпеки (МШГБ).
Військові формування Чеченської Республіки Ічкерії, що існували у 1991-2007 роках.. Брали участь в першій та другій російсько-чеченських війнах.
15 жовтня 2022 року були офіційно відроджені в Україні під час відбиття російського вторгнення урядом Ічкерії (в екзилі)[18].[19]
Після закінчення першої чеченської кампанії в серпні 1996, в ЧРІ відбулася зміна керівників місцевих органів влади: глав адміністрацій районів, міст і сіл. Прихильників проросійської адміністрації Докку Завгаєва було усунуто. Механізм зміни влади на місцях був досить простий: загін входив у місто чи село та оголошував про усунення представників проросійського уряду. Головою адміністрації призначали командира загону або когось із його родичів або прихильників. Так, у населених пунктах Шалі, Аргун, Ведено, Курчалой, Бамут, Зандак та деяких інших владу здійснювали безпосередньо польові командири загонів, виведених із Грозного в кінці серпня[16].
Правоохоронними органами ЧРІ вважалися:[16]
- Міністерство внутрішніх справ (МВС);
- Національна служба безпеки (НСБ);
- Генеральна прокуратура;
- Антитерористичний центр при президенті ЧРІ;
- Деякі спеціальні правоохоронні органи та підрозділи.
Поза тим, що де-юре Ічкерія була світською державою, їй закидали суперечність деяких законів щодо конституції, фактичне домінування шаріатських законів та правовий хаос. Зокрема начальник Управління з нагляду за виконанням законів на території Чечні Головного управління прокуратури РФ на Північному Кавказі Ігор Кисельов в інтерв'ю «Російській газеті» сказав таке: «У переважній більшості своїх положень [Кримінальний] кодекс суперечить навіть проголошеній Конституції Ічкерії. За цим документом, як покарання застосовують смертну кару шляхом відсікання голови, забивання камінням або таким же шляхом, яким злочинець позбавив життя свою жертву.»[20]
Відсутність правового порядку всередині республіки відзначав колишній міністр внутрішніх справ Ічкерії Казбек Махашев: «Фактично в республіці напередодні війни з Росією панував правовий хаос, владу захопили озброєні групи, чинний президент Аслан Масхадов не впливав на ситуацію. (…) За конституцією Ічкерія була світською республікою, а фактично насаджувалася шаріатська форма правління»[21]
6 жовтня 2007 самопроголошений президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ й проголосив утворення Кавказького Емірату. У своєму зверненні Умаров проголосив себе «аміром моджахедів Кавказу», «ватажком Джихаду», а також «єдиною законною владою на всіх територіях, де є моджахеди».[22] Через кілька днів він оформив свої рішення указами («Омранами») :
- Омран № 1 «Про створення Імарату Кавказ»[23]
- Омран № 4 «Про перетворення Чеченської Республіки Ічкерія в Вілайєт Нохчій-чо (Ічкерія) Імарату Кавказ»[24]
Обидва омрани датовані 10 жовтня 2007 року.
При цьому він відрікся від «конституції» ЧРІ 1992 року — «закону Тагуті», у якому йшлося, що «Народ Чеченської Республіки Ічкерія є єдиним джерелом всієї влади в державі» і оголосив єдиним джерелом влади не народ, а Аллаха.[25].
Ці рішення призвели до розколу серед чеченського визвольного руху: Ахмед Закаєв оголосив себе «прем'єр-міністром Ічкерії» в результаті «телефонного голосування»[26], що призвело до «внутрішніх розслідувань»[27]; головою парламенту ЧРІ Закаєв оголосив Жаллоуді Сараляпова, зазначивши, що «21 з 41 обраних» «парламентаріїв» перебувають в Європі. У Європі існує і ще один альтернативний парламент Ічкерії, на чолі з Апті Шахгірієвим; цей парламент обрав прем'єр-міністром Ахмеда Хусіханова і порушив кримінальну справу проти закаєвского Сараляпова «за незаконну діяльність». Ситуація з парламентом Ічкерії є заплутаною[28], а Закаєву, на інформаційних сайтах Емірату Кавказ, повісили ярлик «Прем'єр Євроічкерії».
Цей розділ може містити оригінальне дослідження. (травень 2023) |
Країна | Дата визання | Дипломатичні відносини започатковано |
Примітки | |
---|---|---|---|---|
1 | Україна | 18 жовтня 2022[29] | В процесі | 18 жовтня 2022 року Верховна Рада України визнала Чеченську Республіку Ічкерія тимчасово окупованою Росією |
Країна | Дата визання | Дипломатичні відносини започатковано |
Примітки | |
---|---|---|---|---|
1 | Грузія | 13 березня 1992[30][31] | 1992 | 13 березня 1992 року Грузія стала першою країною, яка визнала Чеченську Республіку Ічкерія і встановила дипломатичні відносини. |
- Чечня
- Kavkaz Center
- Батальйон імені Джохара Дудаєва
- Міжнародне визнання Чеченської Республіки Ічкерія
- Форум Вільних Народів Постросії
- ↑ Демаркація кордону між Чечнею і Інгушетією досі не здійснена через не врегульовані територіальні суперечки. На картах Роскартографії кордон між Чечнею і Інгушетією не показаний.
- ↑ Передбачалося ввести Нахар як валюту ЧРІ, проте не зважаючи на те, що купюри були віддруковані за кордоном, така валюта так і не була введена в обіг.
- ↑ Де-факто мав в обігу на території ЧРІ
- ↑ Ukraine recognizes the Chechen Republic of Ichkeria. news.yahoo.com.
- ↑ Ukraine lawmakers brand Chechnya 'Russian-occupied' in dig at Kremlin. Reuters. 18 жовтня 2022. Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ Чеченська хроніка за всі віки. Архів оригіналу за 10 серпня 2009. Процитовано 2 березня 2010.
- ↑ Чому Україна визнала Чечню окупованою Росією і чи означає це визнання незалежності Ічкерії?
- ↑ Україна визнала Ічкерію окупованою територією, щоб спонукати інші народи почати боротьбу з РФ — Веніславський
- ↑ Таліби визнали Чеченську республіку Ічкерія. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 29 березня 2018.
- ↑ Шеварднадзе: Росія не проти того, що в Грузії працює представництво Чечні. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 1 березня 2010.
- ↑ Депутат парламенту Грузії запропонував легалізувати чеченська представництво. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 1 березня 2010.
- ↑ Грузия не збирається визнавати незалежність Чечні. 1 березня 2002 р., 15:10. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2022.
- ↑ Верховна Рада визнала суверенітет Ічкерії. Главком | Glavcom (укр.). 18 жовтня 2022. Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ / constitution / index.shtml Конституція ЧРІ[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ а б в г д е ж и к Чеченська Республіка Ічкерія. Політичний моніторинг. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 1 березня 2010.
- ↑ Новые постановления Кабинета министров ЧРИ. web.archive.org. 28 грудня 2022. Архів оригіналу за 28 грудня 2022. Процитовано 5 січня 2024.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Известный чеченский воин, полковник Абдул Хаким Ажиев возглавит командование ВС ЧРИ в составе ВСУ. site.ua (рос.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2022. Процитовано 16 жовтня 2022.
- ↑ Закаєв: в Україні відновлюються збройні сили Чеченської Республіки Ічкерія
- ↑ Кровная месть отменяется [Архівовано 15 липня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Экс-лидеры так называемой Ичкерии признали ошибочность своей идеологии(рос.)
- ↑ 2007/11/21/54480.shtml Офіційний реліз заяви Аміра Докки Умарова про проголошення Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Омран № 1 «Про створення Імарату Кавказ»[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ http://www.kavkazcenter.com/russ/content/2007/12/10/54917.shtml [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.] Омра № 4 «О преобразовании Чеченской Республики Ичкерия в Вилайят Нохчийчоь (Ичкерия) Имарата Кавказ»]
- ↑ Амір Сейфулла про процес підготовки до проголошення Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ shtml Закаєв оголосив себе «прем'єр-міністром Ічкерії» в результаті «телефонного голосування»[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ / 23/54516.shtml Справою Закаєва займуться спецслужби Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ http://www.kavkazcenter.info/russ/content/2007/ 11/26/54572.shtml. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 1 березня 2010. [Архівовано 2010-08-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Проект Постанови про Заяву Верховної Ради України про визнання Чеченської Республіки Ічкерія тимчасово окупованою російською федерацією і засудження вчинення геноциду чеченського народу. Official website of the Verkhovna Rada. Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ უკრაინის უმაღლესმა რადამ იჩქერიის სუვერენიტეტი აღიარა. Rustavi 2. Процитовано 19 жовтня 2022.
- ↑ Digital Copy of the Recognition Document. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 19 жовтня 2022.
- Historical and cultural heritage of Chechens [Архівовано 1 жовтня 2009 у Wayback Machine.] — міжнародний історико-культурний чеченський фонд. (рос.) (фр.)