Інанна
Інанна INA NA | |
---|---|
Міфологія | Шумеро-аккадська |
Божество в | Шумеро-аккадська міфологія |
Заняття | Богиня фертильності, битви та сексу |
Батько | Сін, Ану або Q28482206? |
Мати | Нінгаль |
Брати/сестри | Уту[d] і Ерешкігаль |
Діти | Шара |
Родичі | Гештінанна |
Частина від | Шумеро-аккадська міфологія і Міф про Інанну й Енкі |
Медіафайли у Вікісховищі |
Інанна (шум. INA NA, аккад. Іштар INANA) — верховна богиня в шумерській міфології та релігії. Спочатку вважалася покровителькою продовольства, рясних врожаїв, родючості і кохання. Згодом культ цієї богині витіснив в Уруці культ бога Ану, і Інанна стала богинею перемоги, врожаю, правосуддя, покровителькою сімейного життя. Вважалася дочкою бога Місяця Нанни і богині Нінгаль — тобто, онукою Енліля і правнучкою Ану. Культове місце вшанування — Урук, де знаходився головний присвячений їй храм — Е-Ана.
Близько 2-го тисячоліття до н. е. культ тотожної аккадської Іштар поширився серед хурритів, мітаннійців та фінікійців (які переінакшили її на Астарту). Від Інанни походять древньогрецька Афродіта та древньоримська Венера.
Вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.
В її характеристиці підкреслюються земні, людські, часто непривабливі риси. Вона підступна: опоює Енкі і обманом видобуває правові і ритуальні встановлення створені богами, непостійна у коханні.
Честолюбна Інанна вирішила спуститися до потойбічного світу Іркалли, володінь старшої сестри Ерешкігаль, аби забрати у неї владу. Їй вдається проникнути до її палацу, але під час перетинання Семи Врат пекла, вартовий знімає з неї сукню і прикраси, котрі додавали їй потуги.
|
До сестри вона дійшла повністю оголеною — позбавлена всіх своїх сил. Ерешкігаль, відчуваючи нечисті наміри молодшої, спрямовує на неї «погляд смерті», і тіло Інанни застигає. По закінченні трьох днів її відданий друг Нішубура, слідуючи повчанням, які Інанна надала йому перед відходом, сповіщає про лихо Енліля і Нанну-Сіна, але вони відмовляються втручатися, адже проникнувши в Країну Мертвих Інанна порушила закони. Проте Енліль потайки створює двох посильних і відправляє їх у пекло, забезпечуючи «їжею життя» і «живою водою». Вдавшись до хитрощів, вони оживляють «труп що висів на цвяху», і Інанна вже збиралась тікати, але Аннунаки її зупинили, мовивши: «Де це чувано, щоб той, хто зійшов в пекло, піднявся назад без шкоди? Якщо Інанна хоче піднятися, нехай надасть заміну!».
Інанна повертається на землю у супроводі загону демонів «галла»: вони повинні повернути її назад, якщо вона не віддасть їм на кару інше божество. Спочатку вони хотіли схопити Нішубуру, але Інанна їх зупинила. Вони йдуть до Ереху, де за її відсутності на троні править її чоловік Думузі: «Ось цей (говорить вона демонам), виведіть його!». Думузі благає шурина, бога сонця Уту, перетворити його на змія та втікає до своєї сестри Гештинанни. Там його хапають демони, піддають тортурам і забирають в пекло[1].
У міфі «Епос про Гільгамеша» змінює остаточно життя дикуна Енкіду, що до зустрічі з божеством жив поміж тварин. Сексуальні стосунки та пристрасть до вина роблять його вигнанцем з когорти друзів-тварин, також Енкіду стає на шлях вбивства царя Гільгамеша.
- ↑ Элиаде, Мирча История веры и религиозных идей. Том I. От каменного века до элевсинских мистерий — Критерион, 2002, ISBN 5-901337-02-6, ISBN 5-901337-09-3.
- Inana/Ištar (goddess) [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]