Петер Їлемницький
Петер Їлемницький | ||||
---|---|---|---|---|
словац. Peter Jilemnický | ||||
![]() | ||||
Народився | 18 березня 1901[1][2][…] ![]() Летоград[3][4][…] ![]() | |||
Помер | 19 травня 1949[6][2][…] (48 років) ![]() Москва, СРСР[6][3] ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() | |||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | словацька ![]() | |||
Партія | Комуністична партія Чехословаччини ![]() | |||
У шлюбі з | Ružena Jilemnickád ![]() | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() ![]() | ||||
Пе́тер Їлемницький (словац. Peter Jilemnický; *18 березня 1901, місто Кішперк, тепер Летоград — †19 травня 1949, Москва) — словацький письменник комуністичного спрямування. Більшість творів написав в політичній еміграції в СРСР.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1d/Petr_Jilemnicky_plague.jpg/280px-Petr_Jilemnicky_plague.jpg)
Член Комуністичної партії Чехословаччини від 1921 року. Активно долучився до підривної діяльності на території країни, що призвело його до еміграції до Радянського Союзу.
У 1927–1928 роках навчався у Московському інституті журналістики. 1934 року брав участь у першому Всесоюзному з'їзді радянських письменників. Виконував ідеологічні замовлення Москви на пропаганду комунізації країн Кавказу (роман «Лункий крок»).
Під час Другої Світової війни — диверсант на території Словаччини, учасник так званого Руху Опору сталінської орієнтації. 1942–1945 ув'язнений.
Після комуністичного перевороту у Празі (1948), призначений культурним аташе чехословацького посольства в Москві. Помер у Москві. Поховано у Святи Юрі (Словаччина).
Автор романів:
- «Звитяжне падіння» (1926),
- «Лункий крок» (1930) — про соціалістичні перетворення в СРСР, зокрема на Північному Кавказі.
- «Незорана нива» (1932),
- «Грудка цукру» (1934),
- «Компас у нас усередині» (1937),
- «Хроніка» (1947) — про антиурядовий заколот 1944 року на території Словаччини.
- Незорана нива. — Ужгород, 1955.
- Хроніка. — К., 1981.
- Протяг // Чотирилисник на шастя: Сучасне словацьке оповідання. — К., 1984.
- Далеко від нас у горах // Зелен май. — К., 1985.
Твори Їлемніцького українською мовою перекладали Н. Сойко, М. Климпотюк, Д. Андрухів, В. Ковач, С. Доломан.
- Кусок сахару. — Москва, 1950.
- Поле невспаханное. — Москва, 1955.
- Избранное. — Москва, 1972.
- Хроника. — Москва, 1976.
- Избранное. — Москва, 1986.
- Шевчук В. І. Їлемніцький Петер // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 476.
- Моторний В. А. Їлемніцький Петер // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 356.
- Шевчук В. І. Петр Їлемніцький // Сучасні письменники Чехословаччини. — К., 1963.
- Токсина И. В. Пётр Илемницкий: Биобиблиографический указатель. — Москва, 1960.
- Савицкий В. Петер Илемницкий. — Москва, 1964.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118712144 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Encyklopedie dějin města Brna — 2004.
- ↑ Database of the Terezín Memorial
- ↑ а б Илемницкий Петер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.