АЕС Бівер-Валлі
| АЕС Бівер-Валлі | |
|---|---|
 Атомна електростанція Бівер-Веллі | |
| Країна |  США  |
| Адмінодиниця | Шиппінгпорт |
| Місцезнаходження | Шиппінгпорт, Бівер, Пенсільванія |
| Початок будівництва | Блок 1: 26 червня 1970 Блок 2: 3 травня 1974 |
| Початок експлуатації | Блок 1: 1 жовтня 1976 Блок 2: 17 листопада 1987 |
| Організація | Westinghouse Electric Company |
| Технічні параметри | |
| Кількість енергоблоків | 2 |
| Тип реакторів | PWR |
| Реакторів в експлуатації | 2 |
| Генеруюча потужність | 2 × 980 мВт |
| Інша інформація | |
 | |
 АЕС Бівер-Валлі у Вікісховищі | |
АЕС Бівер-Валлі — атомна електростанція на річці Огайо, що охоплює 400 га., біля Шиппінгпорта, штат Пенсільванія, США, 43 км., приблизно на північний захід від Пітсбурга. Електростанція Бівер-Валлі управляється Energy Harbor, а енергію виробляють два водо-водяних реактори Westinghouse Electric Company.
FirstEnergy оголосила, що планує закрити Beaver Valley у 2021 році без законодавчих послаблень або продажу іншій комунальній компанії[1]. Однак нещодавно FirstEnergy оголосила, що завдяки рішенню губернатора Тома Вулфа приєднатися до Регіональної ініціативи щодо парникових газів компанія має намір зберегти об’єкт у роботі[2].
Комісія з ядерного регулювання визначає дві зони планування на випадок надзвичайних ситуацій навколо атомних електростанцій: зону впливу шлейфу радіусом 16 км, пов’язане в першу чергу з впливом та вдиханням радіоактивного забруднення, що передається повітрям, і зоною ковтання приблизно 80 км, пов’язаних насамперед із прийомом їжі та рідини, забрудненої радіоактивністю[3].
Населення США в радіусі 16 км згідно з аналізом даних перепису населення США для, площа Бівер-Веллі склала 114 514, що на 6,6% менше за десятиліття. У 2010 році населення США в радіусі 80 км склало 3 140 766 чол., що на 3,7 відсотка менше з 2000 року. Міста в радіусі 50 миль включають Піттсбург (27 миль, розташований вище за течією від станції). [4]
Оцінка Комісії з ядерного регулювання щорічного ризику землетрусу, достатнього для того, щоб спричинити пошкодження активної зони реактора в Бівер-Веллі, була Реактор 1: 1 з 20 833; Реактор 2: 1 з 45 455, згідно з дослідженням NRC, опублікованим у серпні 2010 року[5][6].
Beaver Valley 1 використовувалася як еталонний проект для французької атомної станції у Фессенхаймі[7].
| Енергоблок[8] | Тип реакторів | Потужність | Початок будівництва |
Енергетичний запуск | Введення в експлуа- тацію |
Закриття | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| В мережу | Брутто | ||||||
| Бівер-Валлі-1 | PWR | 892 МВт | 980 МВт | 26.06.1970 | 14.06.1976 | 01.10.1976 | |
| Бівер-Валлі-2 | PWR | 885 МВт | 980 МВт | 03.05.1974 | 17.08.1987 | 17.11.1987 | |
- ↑ Gough, Paul (28 березня 2018). FirstEnergy could deactivate Beaver Valley Nuclear Operating Station. BizJournal. Pittsburgh.
- ↑ Litvak, Anya (13 березня 2020). Beaver Valley nuclear plant will remain open past 2021, owner says. Post-Gazette. Pittsburgh.
- ↑ NRC: Emergency Planning Zones. United States Nuclear Regulatory Commission. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Bill Dedman, Nuclear neighbors: Population rises near US reactors, NBC News, April 14, 2011 http://www.nbcnews.com/id/42555888 Accessed May 1, 2011.
- ↑ Bill Dedman, "What are the odds?
- ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 травня 2017. Процитовано 19 квітня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2017-05-25 у Wayback Machine.] - ↑ Thèse, publiée sur internet, de FOASSO Cyrille (Université Lumière Lyon2 - 2003) "Histoire de la sûreté de l'énergie nucléaire civile en France (1945-2000)" Le concept de centrale de référence : assurer les conditions d'un transfert de technologie optimum - "Dans cet apprentissage de la technologie des réacteurs à eau légère, EDF s'appuie sur le concept dit de «centrale de référence», adopté pour suppléer à son manque de connaissances en profondeur de ce type de réacteurs.
- ↑ United States of America: Nuclear Power Reactors. Power Reactor Information System (англ.). IAEA. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 1 лютого 2013.
