Абрикоса (плід)
![]() |

Абрико́са — жовтогарячий плід з кісточкою дерева абрикоса, зазвичай абрикоса звичайного[1][2], але також і близькоспоріднених йому видів із секції Armeniaca роду Prunus: маньчжурського абрикоса (Prunus mandshurica), японської сливи (Prunus mume), сибірського абрикоса (Prunus sibirica), бріансонського абрикоса (Prunus brigantina) тощо та деяких гібридних видів.
Колір плодів абрикоса пов'язаний із каротиноїдами, що містяться в них[3].
Плоди містять цукор, вітаміни, органічні кислоти (яблучну й лимонну), каротин, мінерали. Для людини є джерелом калію, каротину, вітаміну C, хоча вітаміну C в ньому не так багато: 10 мг на 100 г. Заліза теж небагато — 0,4 мг на 100 г., що становить 3-4 % добової потреби дорослої людини.
Абрикоса низькокалорійна (48 ккал на 100 г)[3]. Є дієтичним продуктом.
З абрикосів готують варення, джеми, компоти, цукати і марципани, а також вина і лікери. Також їх кладуть як начинку в пироги та вареники.
Крім того, абрикоси сушать: при сушінні плоди мають здатність зберігати корисні якості. Висушені без кісточки абрикоси мають назву курага, висушені дрібноплоді з кісточкою — це урюк, цілісний плід, з якого перед сушінням була видалена кісточка, з неї вилучено ядро і вкладено назад в абрикос — аштак-паштак.
У Вірменії з абрикосів готують алани: абрикоси ледь підсушують, потім виймають кісточки і натомість начиняють горіхами та цукром.
Абрикосові кісточки світло-коричневі, ядерце гіркувате. Їх споживають, а з їхніх ядер роблять марципан. Інколи є замінником гіркого мигдалю.
- Prunus armeniaca
- Prunus brigantina ?
- Prunus cathayana
- Prunus dasycarpa
- Prunus hongpingensis
- Prunus hypotrichodes
- Prunus limeixing
- Prunus mandshurica
- Prunus mume
- Prunus sibirica
- Prunus zhengheensis
- ↑ Энциклопедический лексикон— Алм. — 2014. — С. 41—. — ISBN 978-5-4460-9853-8.
- ↑ Аллергия. Полный справочник. — ОЛМА Медиа Групп, 2003. — С. 122—. — ISBN 978-5-224-04367-5.
- ↑ а б Виктор Конышев. Еда без вреда: Азбука питания. — ISBN 978-5-457-03689-5.