Амандус Генріх Адамсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Адамсон Амандус Генріх)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амандус Генріх Адамсон
ест. Amandus Heinrich Adamson
Народився31 жовтня (12 листопада) 1855[4]
Палдіскі, Paldiski Cityd, Гар'юмаа, Естонія
Помер26 червня 1929(1929-06-26)[1][2][3] (73 роки)
Палдіскі, Paldiski Cityd, Гар'юмаа, Естонія
ПохованняПярну
Країна Російська імперія
 Естонія
Діяльністьскульптор, художник
Alma materПетербурзька академія мистецтв
ВчителіОлександр Фрідріх фон Бокd
ЗакладСанкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Жанрскульптура
Magnum opusRussalka Memoriald

Ама́ндус Ге́нріх А́дамсон (ест. Amandus Heinrich Adamson, у Російській імперії — Ама́нд Іва́нович або Аммон Іва́нович; нар. 12 листопада 1855, Ууга-Рятсепа — пом. 26 червня 1929, Палдіскі) — естонський скульптор, академік Петербурзької академії мистецтв з 1907 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 31 жовтня [12 листопада] 1855(18551112) року на хуторі Ууга-Рятсепа поблизу міста Балтійського Порту (нині місто Палдіскі, Естонія) у родині моряка. Навчався в Ревельській Вишгородській школі для дітей із бідних сімей, де виявив схильність до мистецтва, вирізаючи фігури з дерева. 1875 року переїхав до Санкт-Петербурга і у 1876 році вступив до тамтешньої Імператорської академії мистецтв, спочатку як вільний слухач по класу живопису, потім перейшов до класу скульптури. Був учнем Олександра Бока. За час навчання у 1877 році отримав малу, а у 1879 році — велику заохочувальні медалі.

У 1879 році викладав у Санкт-Петербурзі у Центральному училищі технічного малювання; у 1886—1887 роках — у школі Товариства заохочення мистецтв. Протягом 1887—1891 років працював у Парижі, після чого повернувся до Санкт-Петербурга. У 1901—1904 роках продовжив викладати у Центральному училищі технічного малювання

Улітку 1918 року залишив Санкт-Петербург і разом з сім'єю переїхав у Балтійський Порт. Помер у Палдіскі 26 червня 1929 року від хвороби серця.

Творчість

[ред. | ред. код]

Виконував станкові, монументальні та декоративні твори, переважно алегоричного характеру, займвся також живописом.

Станкові скульптурні роботи
композиції та фігури

виконав низку робіт на тему естонського епосу:

  • «Калевіпоеґ і Рогатий» (1896, віск);
  • «Калевіпоеґ» (1927, бронза).
портрети

Створив декоративні скульптури «Звільнений геній» та «Тріумф істини» для Всеросійської виставки 1896 року у Нижньому Новгороді.

«Калевіпоеґ і Рогатий»
«Останній подих корабля»
«Слухаючи голос моря»
«Поцілунок хвилі»
Монументальна творчість
морякам броненосця
«Русалка»
«Русалка на камені»
«Дівчина Арзи
і розбійник Алі-Баба»
затопленим кораблям
«Запорожцям
в Тамані»
Петру I
Фрідріху Крейцвальду
Лідії Койдулі

У 1896 році брав участь у конкурсі на оформлення Михайлівського палацу (нині — Російський музей). Створив для двох найбільших залів барельєфи для фризів із сюжетами таїнств народження творів живопису, скульптури та архітектури.

Живопис
  • «Вогні Іванової ночі» (1906);
  • «Нічне море» (1909).

Виставка робіт митця відбулася у Санкт-Петербурзі у 1887 році. У 1955 році у Таллінні була організована вистака до його 100-річчя.

Крім вище згаданих музеїв, роботи зберігаються у Третьяковській галереї у Москві, Тартуському художньому музеї, музеї Миргородського керамічного технікуму.

Вшанування

[ред. | ред. код]
Погруддя у паку Кадріорг.

У 1962 році у Таллінні, у парку Кадріорг, встановлене гранітне погруддя скульптора (автори — скульптор Альберт Ескель та архітектор Аллан Мурдмаа)[6].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]