Перейти до вмісту

Адела Роджерс Сент-Джонс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Адела Роджерс Ст. Джонс)
Адела Роджерс Сент-Джонс
Adela Rogers St. Johns
Народилася20 травня 1894(1894-05-20)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла10 серпня 1988(1988-08-10)[1][2][…] (94 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Арройо-Гранде, Сан-Луїс-Обіспо, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняФорест-Лаун Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША США
Діяльністьжурналістка, сценаристка, письменниця-романістка, письменниця, есеїстка, біограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьесей Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГоллівудська старша школа Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКаліфорнійський університет в Лос-Анджелесі Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЕрл Роджерс
МатиГарріет Белл Грін
У шлюбі зВільям Іван Сент-Джонс (1914—1927)
Річард Гайленд (1928—1934)
Ф. Патрік O'Тул (1936—1942)
Діти (4 Редагувати інформацію у Вікіданих)4
Нагороди
IMDbID 0820700 Редагувати інформацію у Вікіданих

Адела Нора Роджерс Сент-Джонс (англ. Adela Nora Rogers St. Johns; 20 травня 1894 — 10 серпня 1988) — американська журналістка, письменниця і сценаристка. Вона написала кілька сценаріїв для німого кіно, але найбільший вклад зробила для звукового кіно.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сент-Джонс народилася в Лос-Анджелесі, єдина дочка видатного адвоката у кримінальних справах Ерла Роджерса і його дружини Гарріет Белл Грін[5]. Вона навчалася у голлівудській середній школі, яку закінчила в 1910 році[6].

Вона дістала свою першу роботу в 1912 році, працюючи як кореспондент у газеті San Francisco Examiner[5]. Побачивши її роботи в San Francisco Examiner, Джеймс Р. Квірк запропонував їй роботу у новому журналі Photoplay. Сент-Джонс погодилася на роботу, щоб більше часу проводити з чоловіком і дітьми. Її інтерв'ю зі знаменитостями допомогли журналу стати популярним, і вона заробила репутацію «слізливої сестри» через її численних відверті інтерв'ю з голлівудськими зірками[7].

У середині 1930-х років, вона переїхала до Вашингтона, округ Колумбія, щоб писати про національну політику для Washington Herald. В 1948 році Сент-Джонс знову звільнилася з роботи, щоб писати книги.

22 квітня 1970 року Адела Сент-Джонс була нагороджена Президентською медаллю Свободи[8].

У 1976 році, у віці 82 років, вона повернулася до репортажів для «Екзаменатора», щоб висвітлювати пограбування банку та судовий процес над Петті Герст, онукою свого колишнього роботодавця. Наприкінці 1970-х років Сент-Джонс вела мінісеріал про фільми Гейбл, який з'явився на Громадському телебаченні Айови. Приблизно в той же час вона дала інтерв'ю для телевізійного документального серіалу «Голлівуд: Свято американського німого кіно» (1980).[9]

Наступного року Сент-Джонс з'явилася разом з іншими діячами початку 20-го століття як один зі «свідків» у фільмі Воррена Бітті «Червоні» (1981). Решту життя Сент-Джонс провела в Арройо-Гранде, штат Каліфорнія.[10]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Сент-Джонс була тричі заміжня і мала чотирьох дітей. Її першим чоловіком був редактором газети Los Angeles Herald-Examiner Вільям Іван Сент-Джонс, з яким вона одружилася в 1914 році. Вони мали двох дітей, і розлучилися в 1927[6][7]. Проте вже наступного року вона вийшла заміж за футбольну зірку стенфордського університету Річарда Хайленда. В цьому шлюбі народився один син, Річард. Адела і Річард розлучилися в 1934 році. Третій шлюб Сент-Джонс відбувся з Ф. Патрік O'Тулом. Вони одружилися в 1936 році і розлучилися в жовтні 1942[11].

10 серпня 1988 року Сент-Джонс померла у санаторії південного округу в Арройо Гранде, штат Каліфорнія, у віці 94 років. Вона похована в Меморіальному парку Forest Lawn в Глендейлі, штат Каліфорнія.

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  5. ↑ а б McLellan, Dennis (August 11, 1988). «Writer Adela Rogers St. Johns Dies at 94» [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]. latimes.com. p. 1. (англ.)
  6. ↑ а б Pace, Eric (August 11, 1988). «Adela R. St. Johns, 94, Journalist, Novelist, Teacher and Scriptwriter» [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.]. nytimes.com. (англ.)
  7. ↑ а б McLellan, Dennis (August 11, 1988). «Writer Adela Rogers St. Johns Dies at 94» [Архівовано 11 березня 2014 у Wayback Machine.]. latimes.com. p. 2. (англ.)
  8. ↑ Nixon, Richard (April 22, 1970). «Remarks on Presenting the Presidential Medal of Freedom to Eight Journalists». Online by Gerhard Peters and John T. Woolley, The American Presidency Project. (англ.)
  9. ↑ Gill, David; Brownlow, Kevin (2 червня 1998), Hollywood: A Celebration of the American Silent Film - The Pioneers VHS, HBO Home Video, процитовано 12 лютого 2023
  10. ↑ Pace, Eric (11 серпня 1988). ADELA R. ST. JOHNS, 94, JOURNALIST, NOVELIST, TEACHER AND SCRIPWRITER. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 лютого 2023.
  11. ↑ «Film Writer Granted Divorce In West» [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.]. Reading Eagle. October 28, 1942. p. 12.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адела_Роджерс_Сент-Джонс&oldid=38443869