Перейти до вмісту

Найдьонов Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Сергій Алексєєв.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Найдьонов.
Не плутати з Алексєєвим Сергієм Олександровичем — художником.
Сергій Олександрович Найдьонов
ПсевдоНайдёнов і Рогожин Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 (26) вересня 1868 або 26 вересня 1868(1868-09-26)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Казань, Казанський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 грудня 1922(1922-12-05)[1][2] (54 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ялта, Кримська АРСР, РСФРР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПолікурівський меморіал Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 РСФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдраматург
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих

Сергій Олександрович Найдьонов (справжнє прізвище Алексєєв) (* 14 (26) вересня 1868(18680926), Казань, — 5 грудня[3] 1922, Ялта) — російський драматург.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в купецькій сім'ї. В 1889 році закінчив московське музично-драматичне училище філармонічного товариства. Декілька років грав на провінційній сцені, в 1893—1900 роках був страховим агентом, артільником.

Перша і найкраща п'єса Найдьонова — «Діти Ванюшина» (1901, постановка петербурзького Театру літературно-художнього товариства, московського Театру Корша). У 1902 році зблизився з Максимом Горьким і почав друкуватися у видавництві «Знання».

Надгробок Сергія Найдьонова

У 1909 році захворів на туберкульоз і поселився в Криму. Його творчість йде на спад.

Помер 5 грудня 1922, похований на Полікурівському меморіалі в Ялті.

Твори

[ред. | ред. код]

Найдьонов автор п'єс: «Номер тринадцятий» (1903), «Блудний син» (1903), «Авдотіна життя» (1904, постановка Театру В. Ф. Комісаржевської), «Стіни» (1907), «Роман тітки Ганни» (1912), «Робітниця» (1915) і ін. У основі реалістичної творчості Найдьонова — викриття пороків капіталістичного суспільства, душевної роз'єднаності людей.

Після Жовтневого перевороту 1917 року Найдьонов опублікував п'єсу-хроніку «Москва» (1921), присвячену революції 1905—1907, і історико-революційну драму «Непогасне світло» (1922).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Найдёнов Сергей Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 602–604. — ISBN 5-94848-262-6
  3. ↑ на надгробку стоїть дата смерті 22 листопада

Література

[ред. | ред. код]
  • Боровский В. В., Раскол в «темном царстве», в его кн.: Литературно-критические статьи, М., 1956;(рос.)
  • «Дети Ванюшина» на сцене, М., 1940;(рос.)
  • История русской литературы конца XIX — нач. XX века. Библиографический указатель, М. — Л., 1963;(рос.)
  • Велика радянська енциклопедія(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Найдьонов_Сергій_Олександрович&oldid=42203945