Алотропія

Алотропні стани вуглецю: алмаз і графіт

Алотропія (від гр. ἄλλος, állos — інший і τρόπος, trópos — властивість) — явище утворення елементом двох або кількох простих речовин. Так проста речовина кисень O₂ і проста речовина озон O₃ є алотропічними видозмінами елементу оксигену.

Алотро́пи (рос. аллотропы, англ. allotropes) — різні структурні модифікації одного хімічного елемента. Алотропи мають різні фізичні та хімічні властивості.

Вуглець, фосфор, сірка і інші елементи також утворюють алотропічні видозміни. Алотропічні видозміни, або модифікації, обумовлюються або різною кількістю атомів у молекулах, або різною кристалічною будовою твердих тіл, що складаються з атомів того самого хімічного елементу. Явищами алотропії пояснюється і той факт, що простих речовин відомо значно більше, ніж хімічних елементів. Відомо понад 400 простих речовин, а хімічних елементів — лише 118.

Елемент	Форма
Карбон	алмаз (sp3-гібридизація) Лонсдейліт (sp3-гібридизація) графіт (sp2-гібридизація) аморфний вуглець фулерени, зокрема C60 (sp2-гібридизація) . вуглецеві нанотрубки (sp2-гібридизація) карбін — лінійна форма (sp-гібридизація) графен
Фосфор:	Білий P4 Червоний — полімер Фіолетовий (фосфор Гітторфа) Чорний — напівпровідник, аналог графіту Аморфний
Оксиген:	кисень, O2 — компонент повітря, безбарвний озон, O3 — голубий газ
Сірка:	Аморфна — полімер Ромбічна, S8 Моноклінна Метастабільні циклічні форми S7 і S12 ланцюгова структура — катено-S∞
Селен:	Червоний, Se8 Сірий, полімерний Чорний

Див. також

• Алотропічні перетворення
• Поліморфізм кристалів

Джерела

• Глінка М. Л. Загальна хімія : підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Київ : Вища школа, 1982. — 608 с.
• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.