Алтинтаг

Алтинтаг кит.: 阿尔金山 уйг. ئالتۇن تاغ
Країна	Китай
Регіон	Центральна Азія
Довжина	800 км
Ширина	200 км
Найвища точка
- координати	37°55′ пн. ш. 87°23′ сх. д.
- висота	6 245 м
Алтинтаг
Алтинтаг
Алтинтаг у Вікісховищі

Алтинта́г, Алтуньшань (кит.: 阿尔金山 — «золоті гори») — гірський хребет у Китаї. Північно-західне відгалуження гір Куньлунь, на заході Китаю, між Кашгарською і Цайдамською западинами, на південь від Лобнора і Дуньхуана. довжина становить 800 км. Формує природну межу плато Тибету з Сіньцзян-Уйгурським автономним районом і пустелею Гобі. Висоти 3 500—4 000 м, сягають найбільшої висоти 6 161 м. Схил, звернений до Тарімської западини (на півдні), крутий (перевищення висот 2 000-3 000 м), до Цайдамської (на сході ) — пологіший (500-1 000 м), прорізується наскрізною долиною — Цайдамською брамою.

Хребет був відкритий і описаний у 1876 році Н. М. Пржевальським.

За рельєфом розрізняють такі райони:

• Південно-західна частина — гірська система з скелястими хребтами Токкуздавантаг і Актаг, максимальна висота становить 6 161 м. Гори покриті вічними снігами і льодовиками.
• Центральна частина — нижча й вужча частина з переважаючими висотами 3 000-3 500 м, з формами рельєфу м'яких контурів і слабким розчленовуванням.
• Північно-східна частина — ряд коротких масивів, висота яких перевищує 5 000  м. Є невеликі льодовики.

Складаються з пісковиків і стародавніх гнейсів, кристалічних сланців, філлітів. Корисні копалини — хроміти, руди свинцю, цинку, нікелю, платини.

Клімат регіону посушливий, різко континентальний.

Річка Черчендар'я (найкрупніша в регіоні) знаходиться в південно-західній частині хребта, в центральній частині річок немає.

Гірські степи і кам'янисті пустелі, льодовики (західна частина). В передгір'ях переважають ландшафти галечниково-щебнистих кам'янистих пустель. В долинах, що розчленовують передгір'я, росте ефедра, саксаул, тамариск, солянки. Обширні простори гір оголені. У верхньому поясі гір — гірсько-степова рослинність і альпійські луги. Ліс відсутній.

Тваринний світ небагатий (дикі яки, антилопи-пекла, куку-ямани, в південно-західній частині — антилопи-аронго).

Література

1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
2. Физическая география Китая. М., 1964. (рос.)
3. Петров М. П. Пустыни Центральной Азии, т. 2, М.—Л., 1967. (рос.)
4. Синицын В. М. Центральная Азия, М., 1959. (рос.)

Посилання

• Алтуньшань // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.