Перейти до вмісту

Альберто Варгас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Альберто Варґас)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Варгас.
Альберто Варгас
Alberto Vargas
Альберто Варгас в Нью-Йорку, бл. 1919.
При народженніХоакін Альберто Варгас і Чавес (Joaquin Alberto Vargas y Chávez)
Народження9 лютого 1896(1896-02-09)
Арекіпа, Перу
Смерть30 грудня 1982(1982-12-30) (86 років)
 Лос-Анджелес, Каліфорнія
(інфаркт міокарда)
КраїнаПеру Перу
Жанрживопис
Діяльністьхудожник, ілюстратор
Напрямокпін-ап
Роки творчості1900[1]
БатькоMax T. Vargasd
Автограф
CMNS: Альберто Варгас у Вікісховищі

Альбе́рто Ва́ргас (ісп. Joaquin Alberto Vargas y Chávez, 9 лютого 1896 — 30 грудня 1982) — американський художник та ілюстратор перуанського походження, відомий своїми малюнками напівоголених дівчат в стилі «пін-ап». Його часто вважають одним з найвідоміших художників пінапу. Численні картини Варгаса продавалися і продовжують продаватися за сотні тисяч доларів.

Життя і кар'єра

[ред. | ред. код]

Народившись у Арекіпа, Перу, Варгас у 20-річному віці переїхав до США після вивчення мистецтва в Цюриху і Женеві перед початком Першої світової війни. Коли Варгас навчався у Європі, йому до рук потрапив французький журнал «La Vie parisienne»[en] з обкладинкою роботи Рафаеля Кіршнер[en], яка, за словами Варгоса, сильно вплинула на його творчість. Альберто Варгас був сином відомого перуанського фотографа Макса Варгаса (Max T. Vargas)[2].

Перший час у Нью-Йорку Варгас працював художником ревю «Безумства Зігфілда»[en] і багатьох голлівудських кіностудій. Зігфільд повісив його картину, що зображала Олів Томас, в театрі, і вона вважалася однією з найперших «дівчат Варгаса». Найвідомішою роботою Варгаса у кінематографі стала афіша до кінофільму 1933 року «Гріх Нори Моран», на якій зображена майже гола Зіта Йоганн (Zita Johann) у позі відчаю. Плакат часто називають одним з найкращих кіноафіш в історії[3].

Художник отримав широку популярність у 1940-х роках як автор канонічних пінапів періоду Другої світової війни для журналу «Esquire», так званих «дівчат Варгаса» («Vargas Girls»). Малюнки на фюзеляжах («nose art») багатьох військових літаків американців і їх союзників часів Другої світової війни були натхненні пінапом з журналу «Esquire», а також пінапами Джорджа Петті та інших художників.

«Спогади Олів» (1920).

«Дівчата Варгаса» стали приводом для судового позову проти видання. Між Поштовою службою США та журналом «Esquire» з 1943 по 1946 рік ішла тяжба Ханнеган проти «Esquire Inc.» Поштове відомство прагнуло домогтися або заборони подібних зображень на обкладинках журналу, або переведення видання у дорогу поштову розсильну категорію. «Дівчата Варгаса» та інші пінап-картини «Esquire» за результатами тяжби були визнані судом такими, що не порушують суспільну мораль. «Esquire» переміг у цьому судовому розгляді[4][5].

У 2004 році Г'ю Гефнер, засновник і головний редактор журналу «Playboy», який раніше працював в журналі «Esquire», писав:

Поштове відомство США спробувало розорити Esquire у 1940-і, відібравши у нього дозвіл на розсилку поштою другого класу. Особливо федерали заперечували проти карикатур і пінапів Альберто Варгаса. Esquire виграв судову справу, яку дійшла до Верховного суду, але журнал про всяк випадок відмовився від карикатур[6][7].

Художник відчував труднощі фінансового характеру до 1960-х років, коли журнал Playboy почав використовувати його роботи, називаючи ці зображення «дівчатами Варгаса». Після того як Альберто Варгас почав співпрацювати з новим виданням, журнал Esquire заявив свої права на бренд «Varga». Судовий спір з журналом Esquire з приводу використання імені «Varga» (Варга) був Варгасом програний. Втім, Playboy називав роботи художника «Vargas Girls», що робило їх легко впізнаваними. Альберто Варгас став успішним художником, великі виставки його картин відбувалися по всьому світу. Художні роботи Варгаса, картини і кольорові малюнки, періодично публікувалися у деяких випусках журналу Playboy у 1960-і і 1970-і роки.

Смерть дружини Анни Мей (Anna Mae) у 1974 році вразила художника, і він перестав малювати. Анна Мей була його моделлю і бізнес-менеджером, його музою у всьому. Видання його автобіографії у 1978 році відродило інтерес до його робіт і частково вивело художника з добровільної відмови від творчості. Варгас створив кілька нових робіт, якими були обкладинки до альбомів рок-гурту The Cars («Candy-O», 1979) і співачки Бернадетт Пітерс («Bernardette Peters», 1980; «Now Playing», 1981).

Помер Альберто Варгас у віці 86 років у результаті інсульту 30 грудня 1982 року.

Багато робіт Варгаса періоду його співпраці з журналом Esquire сьогодні зберігаються у Художньому музеї ім. Х. Ф. Спенсер («Spencer Museum of Art») при Канзаському університеті. Музей отримав ці картини у 1980 році разом з великим корпусом інших творів мистецтва у подарунок від журналу[8].

Картина «Fleurs du mal» («Квіти зла»), 1920 рік.

У грудні 2003 року на аукціоні «Крістіс» при розпродажі архівів журналу Playboy картини Варгаса «Trick or Treat» (1967) були продані за 71 600 доларів США[9].

Свої роботи художник зазвичай виконував в змішаній техніці акварелі і аерографа. Його майстерне володіння аерографом знайшло своє підтвердження в установі премії імені Варгаса (Vargas Award), яка щорічно присуджується журналом Airbrush Action Magazine. Попри те, що йому завжди позували натурниці, художник часто зображав елегантно одягнених, напівоголених і оголених жінок ідеалізованих пропорцій. Характерною рисою художньої манери Варгаса можуть бути тонкі пальці на руках і ногах з нігтями часто червоного кольору. Варгас вважається одним з найкращих художників свого жанру. Також він судив конкурси краси «Міс Всесвіт» у 1956—1958 роках[10].

Серед відомих жінок, зображених Варгасом: Олів Томас[en], Біллі Берк, Ніта Нальді, Мерілін Міллер, Полетт Годдар, Бернадетт Пітерс[en], Айріш Макколла і Рут Еттінг.[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ RKDartists
  2. ↑ El Estudio de Arte Vargas Hnos (ісп.) . Unilat. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 21 липня 2015.
  3. ↑ Premiere: The 25 Best Movie Posters Ever. Listal. 20 лютого 2010. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 21 липня 2015.
  4. ↑ by Sullivan, Nate, M.A ., University of Nebraska at Kearney, 2013, 144; 1542061. The "Varga Girl" Trials: The struggle between Esquire magazine and the U. S. Post Office, and the appropriation of the pin-up as a cultural symbol (англ.). ProQuest.com. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 21 липня 2015.
  5. ↑ The "Varga girl" Trials: The Wartime Struggle between Esquire Magazine & the US Post Office Over the Morality of the Pin-Up (англ.). War History Online. 7 лютого 2014. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 21 липня 2015. [Архівовано 2015-06-20 у Wayback Machine.]
  6. ↑ «The US Post Office attempted to put Esquire out of business in the 1940s by taking away its second-class mailing permit. The Feds objected, most especially, to the cartoons and the pin-up art of Alberto Vargas. Esquire prevailed in the case that went to the Supreme Court, but the magazine dropped the cartoons just to be on the safe side».
  7. ↑ The Cartoons, Playboy 50 Years, ISBN 0-8118-3976-1
  8. ↑ Goddard, Stephen. Alberto Vargas and the Esquire Pinup. Spencer Museum of Art, University of Kansas. Архів оригіналу за 16 червня 2010. Процитовано 21 липня 2015. [Архівовано 16 червня 2010 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Valdes-Dapena, Peter (18 грудня 2003). Playboy art: sex sells. CNN/Money. Архів оригіналу за 19 серпня 2009. Процитовано 21 липня 2015.
  10. ↑ Miss Universe. Pageant Almanac. Архів оригіналу за 11 квітня 2008. Процитовано 21 липня 2015.
  11. ↑ Alberto Vargas. Pin-Up Files. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 21 липня 2015..

Література

[ред. | ред. код]
  • Alberto Vargas: Works from the Max Vargas Collection, by Reid Stewart Austin, Hugh Hefner. 144pp (2006) (ISBN 978-0821257920).
  • Vargas, by Reid Austin and Alberto Vargas. 127 pp. (1978) (ISBN 0-517-530473) (autobiography).
  • Varga. The Esquire Years. A Catalogue Raisonné. 176 pp (1987) (ISBN 0-912383-48-8).
  • The Great American Pin-Up, by Charles G. Martignette and Louis K. Meisel, ISBN 3-8228-1701-5
  • Vargas, by Benedikt Taschen, text by Astrid Conte. 79 pp. (1990) (ISBN 3-89450-063-8).

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альберто Варгас
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альберто_Варгас&oldid=44065500