Антонів (хутір)
| хутір Антонів | |
|---|---|
| Країна | Українська РСР |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Радомисльський повіт Малинський район |
| Громада | Малинська волость Пинязевицька сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 17 (1926) |
| Зняте з обліку | до 1 жовтня 1941 року |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°43′31″ пн. ш. 29°22′04″ сх. д.H G O |
| Карта | |
_location_map.svg)  Антонів | |
 Антонів | |
| Мапа | |
| |
Антонів (рос. Антонов) — колишній хутір у Малинській волості Радомисльського повіту Київської губернії та Пинязевицькій сільській раді Малинського району Малинської, Коростенської і Волинської округ Київської та Волинської губерній.
У 1887 році в хуторі налічувався 21 житель[1], наприкінці 19 століття — 1 двір та 8 мешканців, з них 3 чоловіків та 5 жінок[2], у 1926 році — 17 жителів, дворів — 3[1].
У середині 19 століття — сільце Радомисльського повіту Київської губернії. Лежало на річці Візня, трохи нижче за Візнянську слободу. Входило до православної парафії у Ворсівці. Поселення складалося з кількох хатин, мало винокурню[3].
Наприкінці 19 століття — власницький хутір Малинської волості Радомисльського повіту. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, становила 27 верст, до волосної управи в м. Малин, де знаходилась також найближча телеграфна та земська поштова станція — 8 верст, до найближчої пароплавної станції «Чорнобиль» — 79 верст. Мешканці займалися рільництвом, застосувалася трипільна сівозміна обробітку. Землі, в кількости 4 десятин, належали поміщикові Миколі Васильовичу Маслову, котрий господарював сам[2].
У 1923 році хутір увійшов до складу новоствореної Пинязевицької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Малинського району Малинської округи Київської губернії. В складі сільської ради та району, 13 березня 1925 року відійшов до складу Коростенської округи Волинської губернії, від 13 червня 1930 року — в складі Волинської округи.
Станом на 1 жовтня 1941 року не перебував на обліку населених пунктів[4]. Розміщувався біля с. Пинязевичі[1].
- ↑ а б в Костриця М., Кондратюк Р., Тимошенко В. (2005). Історико-географічний словник Малинщини (PDF) (вид. Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Відділ освіти Малинської райдержадміністрації). Малин. с. 5. Процитовано 27 жовтня 2024.
- ↑ а б Список населених місць Київської губернії (PDF). history.org.ua (російська) . с. 1141. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Л. Похилевич. Вознянская слобода // Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи или Статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, мѣстечкахъ и городахъ, въ предѣлахъ губерніи находящихся. Україніка (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 186. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 4 травня 2024.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 191, 522, 532. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 23 березня 2021. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]