Ксєнжопольський Антон Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антон Ксенжопольський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Владиславович Ксєнжопольський
пол. Antoni-Marian Księżopolski, рос. Антон Владиславович Ксенжопольский
Антон Ксєнжопольський (1920-ті роки)
Антон Ксєнжопольський (1920-ті роки)
Антон Ксєнжопольський (1920-ті роки)
Народився15 (27) червня 1877(1877-06-27)
Житомир, Російська імперія
Помер29 липня 1939(1939-07-29) (62 роки)
Люблін, Польща
Місце проживанняРосійська імперія, Польща
КраїнаРосійська імперія, Польща
Діяльністьзоолог, правник
Alma materКиївський університет Святого Володимира
Галузьзоологія (ентомологія, теріологія)
Науковий ступінь
Відомий завдяки:дослідження лускокрилих та гризунів
Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Xienzopolski».

Xienzopolski

Антон Владиславович (Антоні-Маріян) Ксєнжопольський (15 (27) червня 1877(18770627), Житомир, Російська імперія — 29 липня 1939, Люблін, Польща) — польсько-російський зоолог, ентомолог та теріолог родом з України, правник за основним родом занять. Колекціонер метеликів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Житомирі, у будинку № 39 по вулиці Великій Бердичівській. У 1896 році закінчив Житомирську класичну гімназію і вступив на відділення права Київського університету. Після отримання диплому 1902 року працював адвокатом у Житомирі.

З 1913 року розпочав працювати у Волинській губернській земській управі на посаді спеціаліста-ентомолога з платнею у 100 рублів на місяць. Був інспектором та керівником ряду комісій. У 1915 році призначений завідувачем ентомологічного бюро, фактично — губернським ентомологом.

У 1918 році входить до опікунської ради Волинського музею, стає також завідувачем зоологічного відділення цього музею.

З 1922 емігрував до Польщі. Працював урядником, суддею мирового та окружного суду у місті Замостя. У 1928 році брав участь у судовій справі с приводу дуельного позову майора Яна Камінського проти адвоката Віктора Жимірського, причому відмовився розглядати справу як суддя, а виступив захисником Жимірського.[1]

Дружив з польським поетом Болеславом Лесьмяном, до якого часто заходив разом з донькою Марією.[2]

У 1932 року переїхав до Любліну. Там він працював нотаріусом при іпотечному відділі окружного суду в 1934-1939 роках. Його юрисдикція розповсюджувалася на Люблін та Люблінський повіт.[3]

Помер 29 липня 1939 року.

Родина

[ред. | ред. код]

Мав доньку Марію-Терезію, яка 1949 року вийшла заміж за професора економіки Люблінського католицького університету Чеслава Стжешевського[pl].

Ентомологічна і просвітницька діяльність

[ред. | ред. код]

Був членом Товариства дослідників Волині[4]. З 1909 року член Російського ентомологічного товариства і Товариства любителів природи у Варшаві.

Того ж року вступив до членів акціонерного товариства «Бюро Натураліст» у Києві, що постачало навчальне приладдя для занять з природознавства. Займався створенням при цьому товаристві дочірнього підприємства, що мало займатися торгівлею та обміном лепідоптерологічного колекційного матеріалу. Під час роботи на посаді губернського ентомолога веде активне листування і обмін з провідними ентомологами Росії і Європи, зокрема із Левом Шелюжком.

Зібрав одну з найбільших в Україні колекцій метеликів, що складала близько 28 тисяч екземплярів. Колекція охоплювала лускокрилих Волині, Криму, інших регіонів України, Боржомі (Грузія), Казікопарана (Туреччина), Далекого Сходу та інших країн. За посередництва Шелюжка її придбав Зоологічний музей Київського університету 1934 року.

Частину колекції Ксенжопольський подарував Житомирському музею природи, яким опікувався. У 1935 році цю частину примусово передали до Інституту біології і зоології АН УРСР, а під час німецько-радянської війни більшу її частину було вивезено до Німеччини й втрачено.[5]

У 1912 році Ксєнжопольський випустив монографію, присвячену денним метеликам «південно-західної Росії», першу в своїй галузі, де навів для цієї території 155 видів Rhopalocera, а також 1 новий підвид та 18 аберативних форм.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Ксенжопольский А. В. Волынские вредители по данным бывшей Продовольственной комиссии (1880–1897 годов). — Житомир: Изд. Энтомол. бюро Волын. губерн. земства, 1914. — [2], 29 с., 4 л. карт.
  • Ксенжопольский А. В. Инструкция для сбора насекомых / А. В. Ксенжопольский, энтомолог. — Житомир: Тип. наследн. М. Дененмана, 1912. — [4] с. 40.
  • Ксенжопольский А. В. Инструкция по энтомологии. — Житомир: Изд. Волын. губерн. зем. управы, 1913. — [2], 15 с.
  • Ксенжопольский А. В. Microlepidoptera окрестностей города Житомира Волынской губернии / А. Ксенжопольский. — Житомир: Электр. тип. наследн. М. Дененмана, 1915. — [2], 15 с.; 80. — Дод. до: Тр. О-ва исслед. Волыни. — 1915. — Т. 11.
  • Ксенжопольский А. В. «Мышиная напасть на Волыни» в 1913–1914 годах. — Житомир: Изд. Волын. губерн. земства, 1915. — [2], 43 с. 1 л. карт.; 8º.
  • Ксенжопольский А. В. Обзор вредителей Волыни и отчет о деятельности Волынского энтомологического бюро за 1914 год. — Житомир: Изд. Волын. губерн. земства, 1915. — 53 с.; 8º.
  • Ксенжопольский А. В. Обзор вредителей Волыни и отчет о деятельности Волынского энтомологического бюро за 1915 год. — Житомир: Изд. Энтомол. бюро Волын. губерн. земства, 1916. — [2], 24 с.; 8º.
  • Ксенжопольский А. В. Результаты научной поездки по Волыни в 1912 году. — Житомир: Изд. Волын. губерн. земства, 1913. — 85 с.
  • Ксенжопольский А. В. Rhopalocera Юго-Западной России. — [Житомир, 1911]. — [2], 76 с., 2 л. табл. — Відб. із: Тр. о-ва исслед. Волыни. — 1911. — Т. 8.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Andrzej Kędziora. Sprawa honorowa z akt zamojskiego ...gimnazjum [Архівовано 11 січня 2017 у Wayback Machine.]. Archiwariusz Zamojski 2007. Archiwum Państwowe w Zamościu, 2007. c. 107-112. 144 c. ISBN: 83-918132-6-6 (пол.)
  2. Bogdan Nowak. Spotkajmy się u Leśmiana. Kronika Tygodnia, 13.12.2011[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Akta notariusza Antoniego Księżopolskiego w Lublinie. szukajwarchiwach.pl. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2015.
  4. Справочник научных обществ России. Общество исследователей Волыни. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2013.
  5. Віктор Шпак. Чи складемо скелет мамонта? Урядовий кур'єр, 30 травня 2012. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 вересня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]