Перейти до вмісту

Анхель Марія Вільяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Анхел Марія Віллар)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільяр.
Ф
Анхель Марія Вільяр
Анхель Марія Вільяр
Анхель Марія Вільяр
Особисті дані
Повне ім'я Анхель Марія Вільяр Ліона
Народження 21 січня 1950(1950-01-21)[1] (74 роки)
  Більбао, Країна Басків, Іспанія
Громадянство  Іспанія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Атлетік
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1971–1981 Іспанія «Атлетік Більбао» 361 (11)
1969–1970 →  Іспанія «Гальдакано» ? (?)
1970–1971 →  Іспанія «Гечо» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1973–1979 Іспанія Іспанія 22 (3)
Звання, нагороди
Нагороди
Золота медаль Королівського ордена спортивних заслуг

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Анхель Марія Вільяр (ісп. Ángel María Villar; нар. 21 січня 1950, Більбао) — іспанський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер.

Як гравець він був футболістом клубу «Атлетік Більбао», а також національної збірної Іспанії. Після закінчення кар'єри був віце-президентом УЄФА і виконувачем обов'язків президента в 2015—2016 роках, віце-президентом ФІФА і президентом Королівської іспанської федерації футболу з 1988 по 2017 рік.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вільяр народився в Більбао і пройшов через усі молодіжні команди місцевої команди «Атлетік Більбао». Для отримання ігрової практики Анхель здавався в оренду в два нижчолігових баскських клуби[2], після чого він повернувся в 1971 році до «Атлетіко», де швидко став основним гравцем захисту команди і був ним у дев'яти з десяти сезонів, допомагаючи клубку двічі дійти до фіналу Кубка Іспанії та виграти турнір 1973 року[3], а також стати фіналістом Кубка УЄФА 1976/77.

У березні 1974 року під час матчу Ла-Ліги проти «Барселони» (0:0), Вільяр вдарив ліктем зірку каталонців Йогана Кройфа[4], за що отримав чотири матчі дискваліфікації, але пара пізніше примирилася[5], і Вільяр завершив кар'єру сім років по тому у 1981 році, зігравши загалом в 361 офіційних матчах і забивши 11 голів в усіх турнірах[6].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

17 жовтня 1973 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в товариській грі проти Туреччини (0:0). Останню гру провів 9 грудня 1979 року у матчі проти Кіпру (3:1), допомігши команді кваліфікуватись на Євро-1980, проте на сам турнір не поїхав. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 3 голи.

Також виступав за збірну Країни Басків[7].

Функціонерська кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1979 році, ще як активний гравець, Вільяр отримав науковий ступінь юриспруденції. 1978 року став одним із засновників Асоціації іспанських футболістів (AFE), де став віце-президентом. Пізніше він був обраний президентом федерації футболу Біскайї, і увійшов до правління Королівської іспанської футбольної федерації (RFEF) під головуванням Хосе Луїса Роки. У 1988 році він замінив його на посаду президента, після цього переобирався на цю посаду шість разів: у 1992, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012 та 2017 роках. Найважливіший момент цього тривалого періоду — спортивний успіх іспанської національної футбольної команди на початку та в останні роки управління, було виграно низку титулів, такі як золота медаль у чоловічому футбольному турнірі Олімпійських ігор 1992 року, Євро-2008 та 2012 і ЧС-2010, а також численні трофеї в молодіжних змаганнях.

Також працював у міжнародних футбольних організаціях і був Віце-президентом УЄФА (1992) і ФІФА (2002)[8] та головою суддівського комітету Союзу європейських футбольних асоціацій[9]. Був ініціатором спільної заявки Іспанії та Португалії на проведення чемпіонату світу 2018 року[10].

Після скандальної відставки Мішеля Платіні з поста президента УЄФА в жовтні 2015 року Вільяр став в. о. керівника організації. 2 вересня ФІФА затвердила список з трьох кандидатів на вакантну посаду. Серед них був і Анхель Марія Вільяр. Вибори були призначені на 14 вересня 2016 року.[11] Передвиборна програма Вільяра не припускала кардинальних змін. Вона була націлена на зміцнення засад європейського футболу і повернення лідерства, яке інститути, такі як ФІФА, втратили через фінансові скандаліи. Вільяр хотів для УЄФА незалежності від рішень політиків, забезпечення прозорості фінансових операцій, включаючи зарплати президента і керівництва. Вертикаль прийняття рішень мала виглядати наступним чином: УЄФА, національні асоціації, ліги і клуби. Ця схема на його думку мала забезпечити повну прозорість.[12] У виборах 14 вересня участі не брав. Залишив посаду після обрання президентом УЄФА словенця Александера Чеферина[13].

За розпорядженням судді Сантьяго Педраса в ході поліцейської операції 18 липня 2017 року Анхель Марія Вільяр був заарештований разом з сином Горкою і віце-президентом з економічних питань Королівської іспанської футбольної федерації Хуаном Падроном і поміщений у в'язницю Сото-дель-Реаль за підозрою у скоєнні економічних злочинів[14]. Через дев'ять днів він покинув посади у ФІФА, і в УЄФА[15]. Також він був відсторонений від посади президента Королівської іспанської футбольної федерації[16]

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Атлетік Більбао»: 1972–73

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Villar: «Aspiramos al título como el Barcelona» (Villar: «We are title challengers as Barcelona»); Mundo Deportivo, 20 January 1974 (in Spanish)
  3. ↑ 2–0: No tuvo rival serio en el Castellón [2–0: Castellón was no serious match] (Spanish) . Mundo Deportivo. 30 червня 1973. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 19 травня 2016.
  4. ↑ 0–0: El Barça no acertó a concretar su superioridad (0–0: Barça could not translate its superiority into goals); Mundo Deportivo, 25 March 1974 (in Spanish)
  5. ↑ Villar: «Quiero olvidarlo todo y pronto» (Villar: «I want to forget everything and quickly»); Mundo Deportivo, 27 March 1974 (in Spanish)
  6. ↑ Los cachorros son casi leones [The pups are almost lions] (PDF) (Spanish) . Mundo Deportivo. 23 травня 1975. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2018. Процитовано 7 грудня 2015.
  7. ↑ Angel María Villar con la Selección Vasca en 1979. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 5 січня 2018. [Архівовано 2014-01-01 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Ghandour sees red [Архівовано 3 березня 2011 у Wayback Machine.]; BBC Sport, 21 July 2002
  9. ↑ Referees given full backing [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 5 September 2007
  10. ↑ Give us 2018 and we'll let you have a cheap submarine. Daily Express. 30 листопада 2010. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 травня 2014.
  11. ↑ ФІФА затвердила трьох кандидатів на посаду президента УЄФА. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 5 січня 2018.
  12. ↑ Програма Вільяра #futligaorg. futliga.org. Архів оригіналу за 7 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
  13. ↑ Названий новий глава УЄФА | РІА Новини. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 5 січня 2018.
  14. ↑ Spain football chief Angel Maria Villar Llona arrested. BBC News. 18 липня 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
  15. ↑ Ángel María Villar resigns from Uefa and Fifa positions after arrest in Spain. The Guardian. 27 липня 2017. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 10 жовтня 2017.
  16. ↑ El CSD suspende a Villar un año en la presidencia de la Federación. El Mundo.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анхель_Марія_Вільяр&oldid=44071631