Перейти до вмісту

Арапайма гігантська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Арапаїма)
Арапайма гігантська

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Араваноїдні (Osteoglossomorpha)
Ряд: Араваноподібні (Osteoglossiformes)
Родина: Арапаймові (Arapaimidae)
Рід: Арапайма (Arapaima)
Вид: Арапаїма
Arapaima gigas
(Schinz, 1822)
Синоніми
  • Sudis gigas Schinz, 1822
  • Sudis gigas Cuvier, 1829
  • Sudis pirarucu Spix & Agassiz, 1829
  • Vastres cuvieri Valenciennes, 1847
Посилання
Вікісховище: Arapaima gigas
Віківиди: Arapaima gigas
EOL: 204868
ITIS: 650008
МСОП: 1991
NCBI: 113544
Fossilworks: 356120

Арапайма гігантська[1] (Arapaima gigas) — хижа прісноводна риба родини арапаймових. Одна з найбільших прісноводних риб — стверджується, що трапляються екземпляри 4—4,5 метри завдовжки й вагою понад 200 кілограмів.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Тіло риби вкрите лускою, яка може бути різного кольору — від зелено-жовтого до синювато-чорного. По краю луски часто мають характерне червоне забарвлення, особливо на хвості. Яскраве червоне забарвлення з'являється, коли риба досягає півтораметрової довжини. За це місцеві жителі називають арапаїму «піраруку» — «червона риба».

Ареал

[ред. | ред. код]

Арапайма живе у водоймах басейну Амазонки. Надає перевагу річкам зі слабкою течією, з порізаними берегами та великою кількістю плавучої рослинності на поверхні води, тому живе переважно в невеликих річечках, а не в самій Амазонці.

Біологія

[ред. | ред. код]

Живиться арапайма переважно донною рибою, але полює й на інших дрібних тварин, включаючи птахів. Молодняк живитися переважно прісноводними креветками.

Особливістю арапаїми є те, що вона використовує для дихання атмосферне повітря. В теплій воді тропічних річок, переповнених гниючою органікою, мало кисню, тому здатність арапаїми дихати повітрям є великою еволюційною перевагою. Це також допомагає рибі під час зниження рівня води в сухий сезон. Глотку та плавальний міхур арапаїми встеляє тканина, схожа на легеневу. Арапайма спливає на поверхню й кілька секунд заковтує повітря з широко роззявленою пащею — дорослі особини раз на 10-15 хвилин, а молоді дещо частіше.

В серпні-вересні в арапайми починається нерестовий період, утворюються постійні пари. Самець викопує поблизу берега у піщаному дні ямку діаметром біля півметра, в яку самиця відкладає ікру. Розмножується арапайма в листопаді. Доки ікра дозріває, самець охороняє саму кладку, а самиця плаває навкруги й відганяє іншу рибу. За тиждень з ікри виводяться мальки, які тримаються зграйкою біля голови батька завдяки секрету спеціальних залоз, які приманюють молодняк. Так триває два з половиною — три місяці, аж доки молоді арапайми підростуть; після цього вони залишають своїх батьків.

Господарське значення

[ред. | ред. код]

М'ясо арапайми вважається делікатесом, а сама вона, відповідно, є цінною промисловою рибою, тож зараз в природі екземпляри понад 3 метри трапляються рідко — арапайму виловлюють тенетами та гарпунами, швидше, ніж вона досягає таких розмірів, і зараз більшість впійманих арапайм не перевищує 2-2,5 метрів. Однак, у заповідниках чи спеціальних басейнах трапляються й величезні екземпляри. Через активний вилов, популяція арапайм значно скоротилася, тому в багатьох місцевостях її промисел заборонено або на нього слід отримати спеціальний дозвіл.

Станом на 2024 рік, популяція занадто збільшилась. Риба проживає у річках з великою кількості рослинності на поверхні, що заважає рибалити. А також ця риба їсть майже все. Популяція збільшилась настільки що м'ясо риби перестало бути делікатесом, її, навіть, закликають виловлювати, щоб врятувати інші види.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 147.